Сьогодні герої — завтра злочинці

Як ратифікація Римського статуту може нашкодити державним інтересам

Жодна з держав світу, яка має тривалий збройний конфлікт на своїй території, не ратифікує Римського статуту. Про переваги та недоліки ратифікації парламентарі спілкувалися з адвокатами та представниками громадськості.

Безпорадний суд

У 2016-му до ст.124 Конституції було додано положення, яке передбачає, що Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом. Утім, «може» не означає «повинна». То чи бути такій ратифікації? Адже не лише парламентарі, а й правники та правозахисники не знають достеменно, чого в цьому кроці більше — шкоди чи захисту. Зважаючи на те, що питання ратифікації попередній Уряд відклав, науковці мали достатньо часу, аби виробити свою позицію.

Чинний Уряд у свою чергу поставив перед собою завдання: питання проаналізувати та видати на-гора рішення. Тож зацікавлені сторони зібралися на розширене засідання Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності та поставили запитання: чи має Україна потужності для реалізації зобов’язань, що виникають унаслідок ратифікації?

Після вітальних слів та формальних поклонів народні депутати перейшли до заслуховування. Першим дали слово експерту Українського інституту майбутнього Олександрові Чебаненку. Він почав свою доповідь з історії створення Міжнародного кримінального суду. Екскурс виявився корисним, тож слухали уважно. Згодом перейшли до безпосереднього аналізу діяльності МКС.

Так, якщо держава не ратифікувала Римського статуту, то вона не має зобов’язань щодо виконання рішень цієї установи. У свою чергу ті, хто визнав, що верховенство кримінального права встановлює саме цей суд, мають змогу впливати на його рішення. А ще, звичайно, його утримувати. Проте більшість держав, які мають збройні конфлікти на своїй території або ж беруть активну участь у подібних конфліктах, не лише не ратифікують статуту, а й створюють спеціальні комісії щодо захисту своїх громадян від його діяльності.

Повноважень у МКС не так уже й багато, чого не скажеш про рівень забезпечення. Адже з моменту створення на утримання суду було витрачено понад €1,5 млрд. І за ці гроші поважні судді та прокурори спромоглися ухвалити аж 3 вироки.

О.Чебаненко підкреслив, що проти тих держав, які не ратифікували документа, МКС безсилий, адже вони не зобов’язані виконувати його рішення. Крім того, регламентом суду не передбачається процедура заочного винесення рішення. Тож якщо країна добровільно не видасть своїх громадян, то провадження стає фактично неможливим.

Доки інші відмовляються

Репутація МКС також не найкраща. Адже нині його судді та прокурори подають позови проти свого роботодавця за систематичні порушення прав людини. «Ви думаєте, лише в Україні прокурори можуть собі дозволити йти до суду з відверто слабкою позицією?» — запитав у присутніх один з експертів у сфері міжнародного права. Так, деякі провадження, розпочаті МКС, були закриті через брак доказової бази щодо звинувачених.

Можливо, МКС вирізняється швидкістю реагування? Виявляється, ні. Адже деякі підсудні перебувають під вартою понад 8—10 років. Тож навряд чи така швидкість прийняття рішень піде на користь вітчизняному правосуддю.

Отже, від України вимагають приєднатися до суду, який не лише порушує права людини, а й не відзначається справедливістю своїх рішень. Так, США, Китай та Індія офіційно відмовилися від співпраці з цією установою. Більше того, за словами О.Чебаненко, МКС достатньо відомий під назвою «Міжнародний суд пройдисвітів». Тоді до якої ж інстанції може звернутись Україна з метою захисту своїх прав від порушень з боку РФ?

Стратегія захисту

«Проаналізувавши всі угоди, укладені між Україною та Російською Федерацією, ми не знайшли жодного документа, в якому визначався б порядок вирішення конфліктів», — стверджує т.в.о. директора департаменту міжнародного права Міністерства закордонних справ Оксана Золотарьова. Отже, правникам довелося шукати інші варіанти захисту прав держави. Зокрема, звертатися до МКС, а також до ООН з приводу подій на сході України. Проте міжнародне співтовариство дотримується думки, що конфлікт містить ознаки як міжнародного, так і внутрішнього. Через що вітчизняні військовослужбовці можуть невдовзі мати проблеми.

Так, у деяких країнах українських військових затримують за скоєння злочинів проти миру та людства. Хоча жодних підстав для цього нема. Так, МЗС має інформацію щодо сотень кримінальних справ, порушених РФ проти осіб, які перебували у добровольчих батальйонах.

Зокрема, в Польщі затримано трьох військових, які на боці України брали участь в АТО. Зацікавленою стороною в цьому виявилася РФ, адже її представники звернулися до Інтерполу з переліком осіб, визнаних підозрюваними у скоєнні тяжких злочинів проти миру та людства на окупованих територіях.

Суперечливі зміни

Експерти передбачають, що ратифікація Україною Римського статуту дасть можливість почати переслідування тих, хто сьогодні захищає державу. Що ж можна вдіяти?

Найперше — це вирішити питання щодо екстрадиції. Адже, ратифікуючи документ, ми зобов’язуємося видавати підозрюваних міжнародним інституціям. Це створить підґрунтя для того, щоб українські військові залишилися без будь-якого захисту з боку держави.

А кілька показових процесів проти українців здатні ослабити бойовий дух вояків та змусити приймати невигідні умови. Чого, звичайно, в умовах гібридного конфлікту робити не можна. Наступною проблемою є неузгодженість українського та європейського законодавства. Нині відбуваються спекуляції довкола військових та воєнних злочинів. Цікаво, що змінами до законодавства більше стурбовані громадські організації, ніж парламентарі. Вже і пакет змін напрацювали.

Водночас ми маємо всі можливості для розгляду кримінальних справ у вітчизняних судах. Проте активних дій у цьому напрямі не проводиться. Так, прокуратура більше займається підрахунками. Зокрема, лічить осіб, які, перебуваючи в установах виконання покарань, розташованих на території АР Крим, були примусово позбавлені українського громадянства чи переміщені на терени РФ.

У свою чергу Служба безпеки України в особі повноважного представника зізналася, що не знає меж для переслідування. Отже, варто запитати себе: в чому причина бездіяльності вітчизняних правоохоронних органів? Можливо, вони, як і прокурори МКС, отримують малі зарплати чи досі не вивчили законів і не навчилися розрізняти підсудність?

Проте варто вчити історію. Адже військові, визнані в Хорватії національними героями, показово п’ють отруту в залі засідань Міжнародного трибуналу. Тож доля українських військових залежить від мудрості вітчизняних парламентарів. А думки, що, зробивши певні кроки назустріч МКС, Україна нашкодить своїм інтересам та громадянам, які ризикують за неї життям, видаються колабораціоністськими. І трохи дивними.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Денис МОНАСТИРСЬКИЙ,
голова Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності:

— Якими є для вас результати круглого столу та чи задоволені ви ними?

— Цей круглий стіл дав поштовх до більш детального вивчення проблеми та спонукав розібратися в питаннях, пов’язаних із ратифікацією Римського статуту. Про можливості, які дає Україні участь у роботі МКС, ми багато чули, зокрема про те, що країна матиме певні права. Проте сьогодні хотілося почути саме про можливі ризики.

Отже, як ми бачили, думки розділилися: одні стверджували, що нам потрібно якомога швидше ратифікувати документ. Інші акцентували увагу на великій кількості ризиків, пов’язаних із приєднанням до МКС. Мене найбільше занепокоїли можливі зміни до Конституції, які передбачатимуть подальшу та безумовну екстрадицію наших громадян. Часи змінюються, політичний ландшафт змінюється, тож у мене перше рефлективне запитання щодо того, чи не виявляться років через 10 бійці, які сьогодні воювали, злочинцями і у власній державі, і за її межами?

Тож проблема ратифікації Римського статуту — це великий і складний пазл, який не можна розглядати частинами. Його треба скласти повністю, щоб побачити всю картину. Чи склали ми цей пазл сьогодні? Напевно, ні. Та це й неможливо. Ми мали змогу вислухати всі сторони, почути їхні «за» та «проти». Тож маю враження, що це питання потребує додаткового вивчення та дуже виважених рішень.