Закон і Бізнес


60 хвилин формальностей

Служителю Феміди загрожує звільнення, бо він не знає географії та правил підсудності


№42 (1444) 26.10—01.11.2019
Павліна КАМЕНСЬКИХ
8060

Законник протягом однієї години вирішив долю виробничих комплексів у іншій області. Згодом виявилося, що адреси такої не існує, а майно давним давно має нового господаря.


Власник цеху

До Вищої ради правосуддя у квітні минулого року надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю на дії Віталія Циганкова з Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська. Скаржник уважає, що служитель Феміди порушив норми процесуального права, правило підсудності, а вердикт, який прийняв, довго не вносив до Єдиного реєстру судових рішень.

Дисциплінарна палата відкрила справу та з’ясувала таке. У квітні 2015 року компанія звернулася до суду з позовом проти приватної особи. Вона вимагала стягнути штраф і усунути перешкоди у володінні та розпорядженні майном. У позовній заяві сказано, що підприємство є власником маслоекстракційного цеху та нежитлової будівлі, прилеглих до майнового комплексу. На території комплексу розміщені виробничі потужності іншого підприємства.

Арбітражним керуючим і виконувачем обов’язків керівника цього підприємства і є відповідач. Чоловік не пускає іншу компанію на територію, де міститься її цех, і заважає користуватися майном. Позивач вимагав припинити такі дії та дати компанії змогу користуватися своїм майном.

В.Циганков відкрив провадження та призначив справу до розгляду. Утім, засідання перенесли через неявку відповідача.

Згодом компанія вирішила збільшити свої позовні вимоги та залучили до справи товариство з обмеженою відповідальністю. Крім того, вона забажала користуватися складами й офісами, які перебувають в її власності за договором суборенди, а також захотіла стягнути зі ще одного відповідача 5000 грн. за договором поруки.

У заяві про збільшення позовних вимог зазначено, що в березні 2015 року з товариством було укладено договір суборенди складських приміщень та офісів. Щоб забезпечити якісне виконання умов, уклали договір поруки. Проте це не врятувало компанію він невиконання домовленостей, адже у квітні її представники не змогли потрапити ні в ті приміщення, які в їхній власності, ні в орендовані.

Розпорядник майна пояснив позивачу, що той не має жодних прав на користування приміщеннями.

Бабушкінський районний суд частково задовольнив вимоги, зобов’язавши відповідачів усунути перешкоди, які стояли на заваді користування цехом і нежитловим приміщенням. У задоволенні решти позовних вимог — відмовив.

Інвестиційна компанія

Товариство, яке було відповідачем у справі, ще у 2011 році програло судовий процес одному з українських банків. Із нього стягли борг у понад 200 млн грн. і під час виконання рішення продали частину майна товариства на прилюдних торгах інвестиційній компанії. Тож майно, про яке йшла мова, за документами належало інвестиційній компанії.

Поштові адреси, за якими розміщували цех і нежитлове приміщення, на час судового розгляду взагалі не існували. Адже у 2012 році відбулося засідання місцевої ради, на якому скасували попереднє рішення щодо поділу майнового комплексу на окремі об’єкти.

Інвесткомпанія подала апеляційну скаргу на рішення В.Циганкова. Як доказ надала витяг про державну реєстрацію у 2011 році.

Апеляційний суд скасував рішення першої інстанції, але, крім того, зауважив низку допущених порушень. Зокрема, щодо підсудності. Нерухомість, яка стало предметом позовів, розташована в Новій Каховці, а суд — у Дніпрі. Отже, законник, побачивши адресу будівель, мав би повернути позовну заяву або відправити її до іншого суду. Натомість він самостійно розглянув заяву по суті. Це, за оцінкою апеляційної інстанції, свідчить про недбалість і незнання базових норм процесуального законодавства або про свідоме порушення прав та інтересів сторін у справі.

Апеляційна інстанція також зазначила, що відповідно до ст.16 Цивільного процесуального кодексу не допустимо об’єднувати в одне провадження вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо іншого не встановлено законом. Згідно із ч.2 ст.118 ЦПК позивач має право об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов’язаних між собою. У цій справі суд відкрив провадження за позовом, частина вимог якого належать до цивільної юрисдикції, а частина — до господарської. Друга інстанція дійшла висновку, що справу варто було б віддати до господарського суду. В.Циганков же розглянув її як цивільну.

Липові документи

Дисциплінарна палата констатувала, що В.Циганков вирішив долю майна підприємств, розташованого поза межами територіальної юрисдикції його суду. Кваліфікуючи дії служителя Феміди, ДП дійшла висновку про вчинення володарем мантії проступку, відповідальність за який передбачено в пп.«а» п.1 ч.1 ст.106 закону «Про судоустрій і статус суддів». Ідеться про умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції.

Крім усього, законник надто довго не вносив акт до ЄДРСР. Він вирішив долю майна 10 червня, а сам вердикт з’явився в реєстрі аж 23 липня. Ухвала про відкриття провадження також потрапила туди тільки 23 липня.

ДП теж проаналізувала матеріали справи, на основі яких суддя дійшов висновку про належність майна позивачу. З’ясувалося, що жодного документа, крім ухвали Господарського суду Херсонської області, там не було. Адже інформаційні довідки, що є серед паперів, не містять необхідних реквізитів, отже, суддя несумлінно поставився до аналізу доказів.

Утім, він і не мав часу ретельніше це зробити, оскільки вирішив спір протягом години одного-єдиного засідання. Причому заяву про збільшення позовних вимог безпосередньо перед цим засіданням отримав. Також палата звернула увагу на відсутність доказів виклику відповідачів, хоча згідно із журналом судових засідань усі були присутні.

22 липня цього року палата дійшла висновку, що порушення, які допустив В.Циганков, несумісні з його посадою, тож рекомендувала звільнити законника.

Суддя вчасно не оскаржив рішення ДП, однак ВРП вирішила задовольнити клопотання його адвоката й дозволити В.Циганкову викласти власні аргументи на засіданні. Рада не стала виявляти формалізму та подовжила на 60 днів строк для оскарження звільнення.