Закон і Бізнес


Світло в кінці люстрації

Не можна звільняти держслужбовців тільки за те, що вони працювали при «злочинній владі»


КС переніс розгляд справи про люстрацію в липні цього року, можливо, через те, що того дня біля Суду зібралися протестувальники.

№42 (1444) 26.10—01.11.2019
АННА ЛИНДІНА
2331

Європейський суд з прав людини підтвердив, що закон про люстрацію, який застосували проти 5 українських заявників, призвів до порушення конвенційних гарантій. Отже, у Страсбурзі акт оцінили раніше, ніж у Конституційному Суді.


Звільнення нескомпрометованих

Окремі заявники у справі «Полях та інші проти України» працювали на державній службі понад рік за часів президентства Віктора Януковича. Один з них невчасно подав люстраційну декларацію, другий — був секретарем Комуністичної партії в райцентрі до розпаду Радянського Союзу. Утім, усіх їх звільнили під гаслом люстрації та без доведення факту вчинення проступків під час роботи на держслужбі.

Усі заявники оскаржували звільнення в судовому порядку. При цьому троє з них отримали рішення про зупинення проваджень. Розгляд справ відклали, аби дочекатися вирішення питання конституційності закону про люстрацію. Двом суд відмовив у задоволенні вимог на тій підставі, що КС так і не підтвердив, що оспорюваний акт не відповідає Основному Закону.

Утім, у Страсбурзі прийняли всі заяви, попри обов’язкову вимогу щодо вичерпання всіх національних засобів захисту. Хоча представники уряду зауважували, що заявники не вчиняли жодних дій, спрямованих на пришвидшення проваджень. ЄСПЛ усе-таки вирішив розглядати скаргу у світлі порушення розумних строків (тривалість слухання — понад 4,5 року на одному рівні юрисдикції, включно з провадженням у КС).

При цьому зазначено, що справа відрізняється від розглянутих раніше стосовно підозрюваних агентів спецслужб тоталітарного режиму, до яких держави вживали подібні заходи.

Разом з тим в Євросуді вирішили, що заявники вчинили правильно. Адже не мали чекати рішення єдиного органу конституційної юрисдикції та здогадуватися, що судді КС затримаються зі своєю позицією.

«Недемократична» винуватість

У Страсбурзі торкнулися не лише питання заявників, а й ситуації на вул. Жилянській. ЄСПЛ зауважив, що Верховний Суд, направляючи конституційне подання, наголошував на невідкладності його розгляду. Проте вже понад 2 роки КС не вчиняє в межах провадження будь-яких дій. Натомість більш нагальних справ у «конституційників» начебто немає. Принаймні представники Уряду не повідомили про такі.

Це означає, що в Євросуду були підстави констатувати порушення розумних строків розгляду. А отже, підтвердити порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім цього, відбулося порушення гарантій поваги до приватного життя, яке охороняється ст.8 конвенції. Адже заявникам заборонили обіймати посади на держслужбі протягом 10 років та опублікували їхні імена в люстраційних списках.

Суд зауважив, що такі заходи передбачені в законі, але вони мають неприпустимий політичний відтінок. При цьому ЄСПЛ уже постановляв висновки щодо люстрації в інших країнах. Так, було констатовано, що цей процес не може мати на меті помсту або відплату. Утім, українська люстрація, як підтвердив Суд, мала на меті не очищення, а покарання.

Разом з тим держава могла вчиняти дії проти осіб, які особисто були пов’язані з порушеннями принципу верховенства права, проти демократії та прав людини. Також влада могла вживати антикомуністичних заходів. Ось тільки зв’язок заявників із перерахованими подіям не проглядався. Таким чином, потерпілі від люстрації залишилися без гарантованої для всіх без винятку презумпції невинуватості.

Водночас у Суду виникли сумніви щодо пропорційності заходів закону про люстрацію стосовно заявників. Це було частиною розгляду питання про те, чи були вони необхідними для демократичної держави.

ЄСПЛ зазначив, що перших трьох заявників звільнено через службу при колишньому Президентові, час перебування на посаді якого було відзначено неповагою до демократії, верховенства права та прав людини. У Страсбурзі визнали, що деякі зміни в державній службі могли бути необхідними після цього періоду, включно із заходами стосовно осіб, які особисто були пов’язані з тими подіями.

Що стосується заявників, то заходи були дуже обмежувальними та мали широкий обсяг. Тому були потрібні дуже переконливі причини, які свідчили би про те, що санкції можна застосовувати без будь-якої індивідуальної оцінки дій.

Інші питання полягали в тому, що заходи, прописані в законі про люстрацію, були ширшими, ніж аналогічні заходи в інших країнах, які стосувалися лише людей, які активно працювали на колишню комуністичну владу.

Також з’ясувалося, що двоє із заявників почали працювати на держслужбі задовго до того, як до влади прийшов В.Янукович. В їхньому випадку Суд також не встановив зв’язку між звільненнями та негативними подіями, за які чиновники підлягали люстрації.

Що стосується заявника, котрий був членом Компартії, то Суд зазначив, що вже виявив порушення конвенції у справах проти інших держав, де був великий часовий розрив між передбачуваною причетністю людини до тоталітарних структур і люстраційними заходами проти них. У його випадку часовий розрив становив 23 роки.

Утім, національна влада так і не змогла навести причин для виправдання люстрації людей, які до 1991р. просто займали певні посади в КПУ. При цьому заявник не відзначився жодними антидемократичними діями, адже працював у сфері сільського господарства.

Разом з тим Суд не заперечував, що зміна кадрів, можливо, була б необхідною в Україні після цих подій, але не виявилось ознак того, що ситуація так довго залишатиметься нестабільною, щоб з’явилися підстави для припинення обмежувальних заходів у часі.

Отже, ЄСПЛ дав КС відправну точку та шаблон для пояснення, яким чином закон «Про очищення влади» порушує права людини. А несправедливо люстровані заявники отримають компенсацію за моральну шкоду в розмірі €5000 кожен.