Про відступлення частки

Відступлення частки в статутному капіталі не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо.

На цьому наголосила Велика палата Верховного Суду в постанові від 1.10.2019 (справа №909/1294/15). Раніше суди послуговувалися висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 22.12.2009 у справі №33/45-09-1388. ВСУ вважав, що спосіб відступлення частки іншим учасникам обирається її власником і закон допускає це як шляхом укладення угод, так і іншим чином. Такої самої позиції дотримувалися й у ВС.

Натомість ВП ВС зазначила, що відступлення частки, передбачене в ст.147 Цивільного кодексу та ст.53 закону «Про господарські товариства», є відчуженням. Тобто потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає її у власність. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту ТОВ.

Також зауважено, що відповідно до вимог стст.717, 719 ЦК договір дарування частки повинен мати письмову форму. Її буде дотримано, якщо волевиявлення сторін викладено в заяві учасника на ім’я товариства та протоколі загальних зборів за умови, що в цих документах указано на безоплатність передання частки та протокол містить підписи обох сторін правочину (дарувальника й обдаровуваного).