Закон і Бізнес


Напис, що не підлягає виконанню

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна,


№41 (1443) 19.10—25.10.2019
1101928

Сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Такий висновок зробив ВС в постанові №569/8884/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

14 серпня 2019 року                         м.Київ                                                             №569/8884/17

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є.,
суддів: АНТОНЕНКО Н.О., КОРОТУНА В.М., КРАТА В.І., КУРИЛО В.П. (суддя-доповідач) —

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью файнес сервіс», яке є правонаступником ТОВ «Факторингова компанія «Рантьє», на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11.05.2018 та постанову Рівненського апеляційного суду від 30.10.2018.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Факторингова компанія «Рантьє», третя особа — приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що вчинений приватним нотаріусом виконавчий напис від 17.12.2016, яким стягнуто з Особи 1 на користь кредитора 14814,38 грн. заборгованості за кредитом, 3504,43 грн. заборгованості за нарахованими, але не сплаченими процентами та комісією, 1300,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису нотаріуса, що сумарно становить 19618,81 грн., суперечить правилам стст.87, 88 закону «Про нотаріат» щодо обов’язковості переліку певних документів та факту безспірності заборгованості, гл.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо безспірності документів, на підставі яких здійснюється стягнення, роз’ясненням п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні».

Особа 1 з урахуванням уточненої позовної заяви просив визнати виконавчий напис нотаріуса від 17.12.2016, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського міськсуду від 11.05.2018 позовні вимоги задоволено.

Визнано виконавчий напис, вчинений 17.12.2016 приватним нотаріусом Гуревічовим О.М., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з ТОВ «ФК «Рантьє» на користь Особи 1 судові витрати, понесені позивачем (сплата судового збору в розмірі 960,00 грн.).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позову, оскільки при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було враховано відсутності безспірності заборгованості, документи про що надано кредитором. Тому з урахуванням положень ч.1 ст.88 закону «Про нотаріат» позов задоволено й визнано оспорюваний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Постановою РАС від 30.10.2018 апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Рантьє» залишено без задоволення.

Рішення Рівненського міськсуду від 11.05.2018 залишено без змін.

Залишаючи без задоволення скаргу ТОВ «ФК «Рантьє», апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність спірності заборгованості за виконавчим написом нотаріуса.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

7.12.2018 ТОВ «Нью файнес сервіс» через засоби поштового зв’язку подало до ВС касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рівненського міськсуду від 11.05.2018 та постанову РАС від 30.10.2018 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свою скаргу неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що нотаріус під час учинення виконавчого напису не встановлює прав та обов’язків учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. ТОВ «ФК «Рантьє» надало нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості позивача за кредитом, яка зазначена в оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса.

Суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення стст.87, 88 закону «Про нотаріат».

Суди не врахували структури заборгованості й не звернули уваги на те, що 3027,71 грн. — прострочена заборгованість за тілом кредиту (яка згідно з умовами кредитного договору мала бути сплачена 10.10.2015), а не заборгованість позивача в цілому за тілом кредиту, яка на 18.10.2016 становила 14814,38 грн. <…>.

Короткий зміст установлених фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 23.10.2014 між Особою 1 та Публічним акціонерним товариством «Ідея-Банк» укладено кредитний договір №* на суму 17408,00 грн. для поточних потреб.

10.10.2015 банком направлено Особі 1 письмове повідомлення про наявну заборгованість відповідно до кредитного договору, яка на 1.10.2015 становила 3027,71 грн., та пеню в розмірі 208,03 грн. Запропоновано Особі 1 сплатити заборгованість за кредитним договором.

29.04.2016 між ТОВ «ФК «Рантьє» та ПАТ «Ідея-Банк» укладено договір факторингу, за умовами якого банк відступив, а компанія набула право грошової вимоги за кредитним договором від 23.10.2014.

18.10.2016 ТОВ «ФК «Рантьє» надіслало позивачу письмову вимогу, де вказано заборгованість Особи 1 станом на 18.10.2016 в розмірі 18318,81 грн., з яких: 14814,38 грн. — заборгованість за тілом кредиту та 3504,43 грн. — заборгованість за нарахованими, але не сплаченими процентами та комісією.

Даних про її вручення адресату матеріали справи не містять.

23.11.2016 ТОВ «ФК «Рантьє» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу із заявою про вчинення виконавчого напису, до якої долучено детальний розрахунок за кредитом, з якого вбачається, що станом на 1.10.2015 (дата надіслання ПАТ «Ідея-Банк» позивачу повідомлення існувала заборгованість за тілом кредиту (у тому числі прострочена) в розмірі 14816,71 грн.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу вчинення приватним нотаріусом Гуревічовим О.М. 17.12.2016 виконавчого напису, яким стягнуто з Особи 1 на користь ТОВ «ФК «Рантьє» 14814,38 грн. заборгованості за тілом кредиту, 3504,43 грн. заборгованості за нарахованими, але не сплаченими процентами й комісіями та 1300,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було враховано відсутність безспірності заборгованості, що підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Проте колегія суддів ВС не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, оскільки такий зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого судового рішення <…>.

Мотиви, з яких виходить ВС, та застосовані норми права

За загальним правилом стст.15, 16 ЦК, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18 ЦК нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом.

Порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства (ч.1 ст.39 цього закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5.

Учинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія (п.19 ст.34 закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена гл.14 закону «Про нотаріат» та гл.16 розд.ІІ порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст.87 закону «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів.

У ст.88 закону «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті закону нотаріус учиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше ніж 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше ніж рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.

Порядок учинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пп.1, 3 гл.16 розд.ІІ порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з пп.2.1 п.2 гл.16 розд.ІІ порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування й місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата й місце народження боржника — фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст.50 закону «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Учинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус проводить свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції та не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису — надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, по захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника — це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 закону «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками — наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений у пп.2.3 п.2 гл.16 розд.ІІ порядку вчинення нотаріальних дій, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов’язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів стст.15, 16, 18 ЦК, стст.50, 87, 88 закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить протилежного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Разом з тим суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду про задоволення позовних вимог і залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Рантьє», обмежився лише констатацією вищезазначених вимог закону та не навів у рішенні будь-яких доводів на підтвердження фактів їх дотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису. Апеляційний суд не перевірив належним чином аргументів апеляційної скарги та помилково виходив тільки з недоведеності відповідачем факту безспірності заборгованості, при цьому належними та допустимими доказами такі висновки не підтвердив.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень стст.87, 88 закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата ВС у постанові від 29.03.2019 у цивільній справі №137/1666/16-ц.

Суд узагалі не дав жодної оцінки документам на підтвердження безспірності заборгованості, не перевірив факту надання стягувачем нотаріусу всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості, не перевірив дотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису всіх вищезазначених вимог закону.

Вказані обставини не були предметом дослідження апеляційного суду, він не дав їм належної правової оцінки <…>.

Висновки за результатом розгляду

Отже, постанова РАС від 30.10.2018 підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У ч.13 ст.141 ЦПК передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат.

Оскільки ВС не змінює судового рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись стст.141, 258, 259, 400, 402—404, 411, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ «Нью файнес сервіс», яке є правонаступником ТОВ «Факторингова компанія «Рантьє», задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 30.10.2018 скасувати.

Справу за позовом Особи 1 до ТОВ «ФК «Рантьє», третя особа — приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, передати на новий розгляд до Рівненського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.