Нащадки в послідовності
Право на спадщину входить до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва та не здійснив державної реєстрації цього права. Такий висновок зробив ВС в постанові №523/3522/16-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
14 серпня 2019 року м.Київ №523/3522/16-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — КРАТА В.І. (суддя-доповідач),
суддів: АНТОНЕНКО Н.О., ДУНДАР І.О., ЖУРАВЕЛЬ В.І., КРАСНОЩОКОВА Є.В. —
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Особи 1 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 27.09.2016 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 22.11.2016.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року Особа 1 звернувся з позовом до Особи 2, треті особи: управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Особа 3, про визнання права власності в порядку спадкування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті Особи 4, Інформація 1, яка перед цим успадкувала після смерті сина Особи 5, Інформація 2, 1/2 частину квартири за Адресою 1, залишився заповіт на ім’я позивача.
Сторони у справі є спадкоємцями приватизованої квартири, право власності на яку не зареєстроване, позивач своєчасно прийняв спадщину, і йому повинні бути видане свідоцтво про право власності на спадкове майно відповідно до заповіту, але нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва.
Особа 1 просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири за Адресою 1.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Суворовського райсуду від 27.09.2016, залишеним без змін ухвалою АСОО від 22.11.2016, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що право власності на вказану квартиру не зареєстровано у встановленому законом порядку станом на час відкриття спадщини. Суд першої інстанції роз’яснював необхідність надання належних доказів реєстрації права власності на спірне майно (відомостей з державного реєстру прав власності, відомостей з БТІ тощо), оскільки це має значення для вирішення спору по суті та встановить факт відсутності порушення прав інших осіб, проте позивач заперечував необхідність витребування будь-яких додаткових доказів, зауважував, що суд безпідставно та необґрунтовано вимагає від нього такі та що всі докази є в матеріалах справи й суд має винести рішення невідкладно.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об’єкти нерухомості, у тому числі права власності на квартиру, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на об’єкт нерухомості, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини, і легалізація цього права шляхом установлення права власності не є завданням цивільного судочинства. Для набуття права власності в установленому законодавством порядку спадкоємець повинен учинити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно. Маючи майнові права стосовно квартири, яку приватизував, Особа 5 ці права не реалізував у повному обсязі та не зареєстрував свого права власності на вказану квартиру як на об’єкт нерухомості в установленому законом порядку та відповідно не набув права власності на цю квартиру як на об’єкт нерухомості. Питання щодо реєстрації права власності вказаної квартири не було вирішено й після його смерті, що унеможливлює визнання за позивачем права власності на квартиру як на об’єкт нерухомості в порядку спадкування за заповітом.
Аргументи учасників справи
У березні 2017 року Особа 1 подав касаційну скаргу на рішення Суворовського райсуду від 27.09.2016 та ухвалу АСОО від 22.11.2016, в якій просить скасувати оскаржені рішення й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що справа розглянута без участі третьої особи. Суди неправильно застосували стст.331, 334, пп.5, 6, 11 «Перехідних положень» ЦК. Суд першої інстанції не врахував заявленого відводу головуючому. Зазначає, що суди не врахували обставин, установлених рішенням у справі №523/13398/14-ц. Крім того, суди не дали оцінки волевиявленню спадкодавця Особи 6 <…>.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що розпорядженням органу приватизації від 17.06.2008 задоволено заяву Особи 5 і передано двокімнатну квартиру за Адресою 1 у приватну власність Особи 5. На підставі цього розпорядження управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міськради було видано свідоцтво про право власності на житло від 17.06.2008 на вказану квартиру на ім’я Особи 5.
Інформація 2 помер Особа 5.
Рішенням Суворовського райсуду від 28.12.2015 у справі №523/13398/14-ц заповіт, складений Особою 5 від 12.08.2013, посвідчений Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою реєстровий, на користь Особи 7, визнано недійсним.
Відповідно до копії спадкової справи після смерті Особи 5 із заявами про прийняття спадщини звернулися: мати спадкодавця — Особа 4 та його донька — Особа 2.
Особа 4 та Особа 2 не зареєстрували свого права власності на квартиру за Адресою 1 в установленому законом порядку.
Особа 4 померла Інформація 1, не встигнувши отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно після смерті Особи 5.
Згідно із заповітом від 27.01.2011 Особа 4 заповідала Особі 3 все своє майно, що на день смерті буде їй належати й на що за законом вона матиме право.
Згідно із заповітом від 10.12.2014 Особа 4 заповідала Особі 1 належну їй на праві власності частку у квартирі за Адресою 1.
Після смерті Особи 4 із заявою про прийняття спадщини за її заповітом щодо належної їй частини вказаної квартири до нотаріальної контори звернувся Особа 1.
Постановою державного нотаріуса Четвертої Одеської державної нотаріальної контори від 11.03.2016 про відмову в учиненні нотаріальної дії відмовлено Особі 1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме — видачі свідоцтва про право на спадщину на частку у квартирі за Адресою 1, що належить померлому Інформація 2 Особі 5, спадкоємцем якого за законом була його мати Особа 4, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав та померла Інформація 1, оскільки жодних документів про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру не надано, із роз’ясненням, що ця відмова може бути оскаржена до суду.
Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно із ч.3 ст.1296 ЦК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» й пов’язує з виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення в спадкоємця права на спадщину, яке пов’язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації права.
При відмові в задоволенні позову суди не врахували, що відсутність реєстрації права власності на спірну квартиру за Особою 5, а також відсутність в Особи 4 свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті Особи 5 не є перешкодою для реалізації Особою 1 права на прийняття спадщини після смерті Особи 4. Оскільки виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов’язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації права.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не встановив кола спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті Особи 4 Інформація 2 та право на яку частку спірної квартири належить Особі 1 після смерті Особи 4.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення ст.400 ЦПК.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв’язку з наведеним колегія суддів уважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, оскаржені рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись стст.400, 409, 411, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 27.09.2016 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 22.11.2016 скасувати.
Передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Суворовського райсуду від 27.09.2016 та ухвала АСОО від 22.11.2016 втрачають законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.