Змушені примушувати

Знайшовся спосіб довести боржника до виконання судового рішення — потрібно зробити йому боляче

Правники розібралися, чому за кордоном ніхто не виконує рішень проти держави, а в нас у втіленні вердикту в життя зацікавлена лише одна особа. Також вирішили, що скасування мораторію на стягнення може бути небезпечним, спершу потрібно викоренити причини відстрочення. А незаконне притягнення до відповідальності за законне невиконання — парадокс, з яким потрібно попрощатися, як і з тим, що реєстри можна купити біля метро.

Ганьба та м’ясо

На другому щорічному форумі «Виконання рішень національних судів в Україні» присутні погодилися з тим, що третій, четвертий і т.д. форуми на цю тему свідчитимуть про велику катастрофу, а може, навіть і про крах системи. Більше того, сам факт наявності такої ситуації в країні заступник голови Комітету Верховної Ради з питань правової політики Андрій Костін назвав спільною для всіх ганьбою. Хто ж має з нею розбиратись?

Під час свого виступу на форумі Голова Верховного Суду Валентина Данішевська відзначила, що трапляються випадки, коли й самі суди перешкоджають виконанню рішень. Можливо, через це наші результати в цій галузі значно відстають від досягнень на Заході. Також є проблема з відсутністю ініціативи в боржників.

Тому правники намагались знайти «антидот» культурі невиконання. Суддя Касаційного адміністративного суду Володимир Кравчук зазначив, що всі рішення судів виконувалися тільки в Стародавньому Римі. І, мабуть, лише через те, що боржника після всіх спроб стягнути з нього належне «продавали на м’ясо» в буквальному значенні слова.

Та, напевно, римляни точно розуміли одне: боржникові має бути боляче, інакше ніщо не мотивуватиме його платити за пред’явленими рахунками. У сучасних реаліях цього також можна добитися, навіть не вдаючись до стародавніх методів.

В адміністративній юстиції для цього вигадали окрему ухвалу та судовий контроль. Тому суди мають частіше карати ігнорування штрафом. І сама наявність санкції має бути загрозою для несумлінних учасників процесу.

Їхніми руками

Безперечно, обговорювана тема найбільше стосувалася виконавців: і державних, і приватних. Останні, на думку Голови ВС, уже стали сильною опорою для правосуддя. Проте, на переконання екс-заступника міністра юстиції з питань виконавчої служби Світлани Глущенко, вони не можуть конкурувати з колегами, що працюють на державній службі. Утім, тільки через чисельність, адже наразі правомочними є всього-на-всього 178 приватних виконавців. Саме тому один з них, Андрій Авторгов, упевнений, що слід вирішити: приватні виконавці врешті мають витіснити державних чи існувати паралельно. Тоді і з кількістю можна буде визначитись.

А поки що працюється як працюється. Державних виконавців справедливо називають першими корупціонерами, приватних, через незнання, — колекторами.

Разом з тим останнім не надали права стягувати борги з державних підприємств. Хоча, наприклад, у Болгарії у схемі «державні — з державних» убачають прямий конфлікт інтересів і відправляють на такі підприємства виключно фахівців із приватного сектору. А в деяких країнах, які мають стати прикладом, виконавців на держпідприємства відправляти взагалі не потрібно, адже рівень їх законослухняності не дозволяє їм перечити рішенню й гальмувати його виконання.

Натомість у діаметрально протилежній вітчизняній реальності представник самоврядування вводить новий термін — «незаконне притягнення за законне невиконання», бо вважає, що реалізація рішення суперечить усьому, чому тільки можна. І хто в цьому винен: суддя, який його виніс, чи особа, яка його ігнорує, — незрозуміло. Тому й відсоток добровільного виконання мізерний, на відміну від кількості тих, хто стоїть у черзі за справедливістю.

Загалом українці чекають на виплату понад 4 млрд грн., а правники вирішили не чекати, а знайти те, що допоможе законним власникам отримати ці кошти. Адже ні 17 законів, ні 6 рішень Конституційного Суду, ні постанови Кабінету Міністрів і розпорядження Міністерства юстиції, що стосуються врегулювання цієї проблеми, ситуації не рятують.

Утім, далекоглядні юристи впевнені, що не можна вилучити ядро невиконання на рахунок «раз». Необхідно, по-перше, визначити план дій на найближчий період та, можливо, підійти до процесу з іншого боку.

Так, присутні переконалися, що необдумане скасування мораторіїв може спричинити непередбачувані наслідки. Утім, за великим рахунком, їм у системі не місце.

Саме тому на старті нової хвилі боротьби з невиконанням судових рішень правники вирішили спершу визначити повний обсяг проблем, адже числа невиконаних рішень досі ніхто не знає. Потім, безперечно, слід посприяти розширенню інституту приватних виконавців, розробити якісну цифрову комунікацію. Для зручності та своєчасності роботи виконавців доречно створити автоматизовану систему арешту коштів. І, нарешті, настав час з’ясувати причини мораторію перед його скасуванням.

Отже, щоб виконання рішення цікавило не лише кредиторів, потрібно засукати рукави та плідно попрацювати. Аби в наступному році, а можливо, через рік провести форум-підсумок щодо виконання рішень національних судів в Україні.

 

ПРЯМА МОВА

Михайло БУРОМЕНСЬКИЙ,
співголова Комісії з питань правової реформи при Президентові України:

— Невиконання — це, власне, не проблема державної виконавчої служби. Це проблема тієї сторони, яка отримала судове рішення в зуби й повинна сама шукати варіанти його виконання. Тобто це політика, яка наперед пов’язана з навмисним невиконанням.

Нагадаю, як склалася така ситуація. Відбулося зрощення судової влади з виконавчою. І після ухвалення Верховною Радою закону почав діяти принцип піраміди — першим грошей вистачило, в потім вони закінчились і судам надійшла вказівка не ухвалювати відповідних рішень на чиюсь користь. Хоча й не всі діяли в цей спосіб, з’являлося досить багато рішень, яких ніхто не збирався виконувати.