Бич для корпорацій

Для кого небезпечні групові позови й скільки на них заробляють адвокати?

Цього року у Верховній Раді був зареєстрований законопроект, що передбачає подання колективних позовів. Цей інститут з’явився в Англії, найбільше розвинувся в США, але сьогодні набирає обертів по всьому світу. Причому, як пише Право.ру, претензії заявників можуть довести великі компанії до банкрутства.

Від виникнення до відродження

Інститут групових позовів як інструмент захисту прав широкого кола осіб перед економічно сильнішою стороною вкрай позитивно зарекомендував себе в країнах загального права, де він і зародився. Навіть ті, хто далекий від юриспруденції, начулися про «гучні» справи в США, коли чимала група людей зверталася з колективним позовом до великих корпорацій. Про популярність подібних позовів свідчить і той факт, що їм присвячені книжки і фільми.

Перші розгляди, що нагадують групові позови, відбулися в Англії у XIII ст. Тоді жителі поселень домовлялися про «колективний позов» проти, наприклад, феодалів-землевласників. До XVIII ст. історично склалося, що можливості для колективних позовів у Англії вичерпалися. Цьому сприяли загальні настрої на користь великих бізнес-об’єднань, фактичний параліч судів загальної юрисдикції в період воєн і те, що можливість розгляду таких спорів надавалася тільки в одному суді.

Втім, інститут почав розвиватися в іншій країні. У 1833 році в США було прийняте так зване Equity Rule 48 для «представницьких розглядів», яке встановлювало, як треба діяти, якщо до суду надійшло дуже багато однотипних справ. Саме воно лягло в основу сучасного законодавства щодо таких позовів.

Колективні позови стали особливо поширеними з 1950-х років. Їхня популярність зросла на тлі посилення боротьби за цивільні права і захист навколишнього середовища. Саме у США інститут виявився найбільш затребуваним. Серед відповідачів опинявся, як правило, великий бізнес: споживачі, які стали жертвою тих чи інших дій корпорацій, об’єднувалися і ділили судові витрати.

Слухання виявилися істотною загрозою для бізнесу. Корпорації, які стають відповідачами, прагнуть домовлятися без суду, бо інакше, за американськими законами, доведеться заплатити збитки в кратному розмірі. Так, виробник сигарет Philip Morris, який довів справу до суду, змушений був заплатити $79,5 млн. Штраф виявився майже в 100 разів вищим від установленої судом компенсації.

Спори на межі банкрутства

У США навіть почали змінювати законодавство, щоб захистити компанії від мільярдних претензій, які нерідко доводять їх до банкрутства.

Наприкінці 2018 року до енергетичної компанії Pacific Gas & Electric (найбільша в Каліфорнії) подали колективний позов. Причиною стали масштабні пожежі в штаті. Компанія, на думку заявників, винна в тому, що не знеструмила в одному з районів мережі, попри несприятливі погодні умови. Це могло стати причиною загоряння. Зараз компанія опинилася на межі банкрутства. У вересні стало відомо, що вона готує план виходу з кризи з урахуванням того, що інвестори вкладуть у неї $14 млрд. Питання про врегулювання вимог за позовом поки що залишається відкритим.

В американській дійсності банкам теж доводилося непросто: Visa, MasterCard і кілька кредитних організацій (JPMorgan Chase, Bank of America і Citigroup) виплатили ритейлерам за колективним позовом понад $6,2 млрд. Позов розглядали майже 10 років, заявників не влаштовувало те, що банки і платіжні системи завищували комісії, якщо платежі проводилися за банківськими картками.

Інша поширена категорія позовів припадає на ринок цінних паперів: за ситуації, коли в результаті рішень керівництва компаній знецінюються їхні акції, акціонери можуть об’єднуватися і подавати до суду, як це відбувається за кордоном. Так, у США за останні два роки кількість подібних спорів зросла удвічі.

Немало споживчих позовів подається до автоконцернів. У 2017 році був поданий колективний позов проти Tesla. Покупці скаржилися на автопілот, який працював некоректно. У результаті компанія погодилася виплатити $5 млн, щоб урегулювати розгляд.

Показовою в сенсі роботи інституту стала історія адвоката Вільяма Лерака, який на колективних позовах заробив $900 млн. Він у складі юрфірми отримав з енергетичної компанії Enron компенсацію у розмірі $7,12 млрд. Це стало однією з причин краху компанії.

«Метою цих позовів було отримати компенсацію для жертв фінансового беззаконня. Якщо відкинути зайву скромність, то я пишаюся своєю роботою. Із часом ці позови стали свого роду профілактикою, а мені багато разів говорили, що завдяки цим «лекціям» великі менеджери поводилися трохи ліпше», — розповів В.Лерак після звільнення з в’язниці.

Засуджений він був за певні махінації під час процесів. Наприклад, члени юрфірми купували цінні папери компанії, щоб стати позивачами за груповим позовом до неї.

Прибутковий бізнес

Всього в США за перші 10 років XXI ст. за рахунок групових позовів щодо цінних паперів юркомпанії заробили близько $16 млрд. У результаті в США в 2005-му прийняли закон Class Action Fairness Act. Тепер в Америці можна подати позов тільки групою позивачів, що налічує не менш як 100 осіб, а сума вимог повинна починатися від $5 млн. Таким чином, США скоротили кількість колективних позовів, тимчасом як решта світу їх «розсмакувала».

Євросоюз тільки намагається «розкуштувати» колективні позови. Першими новий інститут у 1994 році ввели Нідерланди, за ними — Португалія. Також групові позови можна подавати в Іспанії, Німеччині, Данії та Болгарії. А в 2012-му Єврокомісія почала консультації щодо розроблення правил колективних позовів для країн ЄС.

У країнах з розвиненим регулюванням групових позовів судове фінансування відіграє одну з найважливіших ролей у таких процесах. Наприклад, в Австралії в 2017 році майже половину подібних позовів, поданих до федерального суду країни, профінансували зовнішні інвестори. А в США існують украй успішні правові інвестори, які спеціалізуються виключно на ринку B2C, роботі з масовими вимогами фізичних осіб, зокрема через інструментарій class action.