Закон і Бізнес


Мудрі думки заднім числом

Члени ВРП сказали «ні» дискримінації в оплаті праці, скороченню кількості суддів та сторонньому контролю за доброчесністю


Ідея одним махом відправити на вихід усіх членів ВККС — і повноважних, і неповноважних — у членів ВРП заперечень не викликала.

№36 (1438) 14.09—20.09.2019
ЛЕВ СЕМИШОЦЬКИЙ
18021

У Вищій раді правосуддя не в захваті від ідей нової влади щодо «переформатування» суддівського врядування. Прикметно, що аргументи колегіального органу проти цієї ініціативи цілком були прийнятними і щодо попередньої реформи, але тоді їх у ВРП не озвучували.


Конкурс після конкурсу

Як зазначав «ЗіБ», головною метою президентського проекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (№1008) можна вважати перезавантаження Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Адже замість 16 вона складатиметься із 12 членів, яких призначатиме ВРП.

Але не робитиме цього на власний розсуд, а виконуватиме майже церемоніальну функцію схвалення рекомендацій конкурсної комісії. Остання складатиметься з трьох представників Ради суддів та трьох іноземців — членів громадської ради міжнародних експертів (в альтернативному проекті №1008-1 взагалі пропонується співвідношення двох до чотирьох на користь іноземців). Причому будь-хто з останніх матиме право вето щодо кандидата в члени ВККС.

Такий іноземний контроль дещо збентежив членів ВРП, хоча вони й не заперечували проти схожого відбору кандидатів до Вищого антикорупційного суду. Щоправда, під час конкурсу до ВАКС все ж таки певний люфт у ВККС залишався, оскільки кількість кандидатів, що пройшли крізь сито ГРМЕ, була більшою за кількість вакансій. Але теоретично могло статися і так, що ці цифри збіглися б або спостерігався б недобір.

Власне, у Раді не проти того, щоб отримати повноваження призначати членів ВККС, але хочуть одночасно мати право на дискрецію при призначенні. Такий собі конкурс після конкурсу. У схваленому ВРП консультативному висновку щодо проекту №1008 на цьому не акцентується, але у пропозиціях до документа міститься пункт, який зобов’яже конкурсну комісію з відбору членів ВККС подавати кандидатури двох осіб на кожну вакансію — першу та другу за рейтингом. А те, як їх поміняти місцями, Рада, можна бути упевненим, знайде, що й визначить у власному регламенті.

Звісно, коли ВККС уперше засновувалася на постійній основі, то насамперед бралися до уваги рекомендації Венеціанської комісії та дирекції зі співпраці Генерального директорату з прав людини та правових питань Ради Європи від 11.10.2010 №588. Адже нам вказували на те, що більшість у складі органів, до відання яких віднесено питання відповідальності суддів, мають становити судді, обрані самими ж суддями, аби запобігати посяганню на незалежність людини в мантії.

Так, у 2015-му ВККС позбавили повноважень щодо  дисциплінарної відповідальності суддів перших двох ланок, тож про це правило можна і не згадувати. Але і сьогодні комісія виконує функції кваліфікаційного контролю, наслідком якого може стати застосування дисциплінарних санкцій до судді — відсторонення від роботи, позбавлення доплат, рекомендація про звільнення. То чому тепер ВРП з такою легкістю поступається більш демократичною процедурою формування ВККС на користь посилення власних повноважень?

Контроль як ризик «стороннього впливу»

Натомість, коли йдеться про контроль за членами самої Ради, тут вони озброюються європейськими стандартами. Нагадаємо: проект №1008 передбачає створення комісії з питань доброчесності та етики. Ця комісія формується на паритетних засадах із трьох членів ВРП і трьох експертів ГРМЕ. Вона контролюватиме дотримання членами ВРП та ВККС критеріїв доброчесності, етичних стандартів, а також прозорість діяльності цих органів.

«Наведене не узгоджується з нормами законодавства України та міжнародними стандартами», — стверджується у висновку, і наводяться цитати з Великої хартії суддів, висновку №10 (2007) Консультативної ради європейських суддів. Жодного натяку на неможливість контролю за поведінкою членів судової ради в них не міститься. Тим більше у контексті спостереження за представниками ВККС, яку ВРП, як випливає із зазначеного, не вважає органом, що має якийсь вплив на кар’єру судді. Бо інакше мала б наголосити на неможливості формування більшості її складу не суддями.

Проте ВРП апелює до закону «Про Вищу раду правосуддя», який визначає, що член Ради у своїй діяльності є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. І, на їхню думку, поява спецкомісії призведе до порушення цієї незалежності та втручання в діяльність Ради.

У чому саме проявлятиметься сторонній вплив на членів ВРП і навіть «зовнішнє керування», можна зрозуміти з пропозиції вилучити частину повноважень комісії. Насамперед ідеться про пп.1, 4 ч.7 ст.281 проекту, що допускають контроль за доброчесністю та етикою членів ВРП і ВККС і, більше того, визначають одним із завдань комісії «сприяння врахуванню членами ВРП, ВККС громадської думки під час виконання покладених на них завдань».

Але ж хіба підвищення довіри до судової системи у суспільства не є завданням ВРП? Хіба сама ВРП не брала до уваги думки активістів, звільняючи з посад суддів, яких тим чи іншим боком зачепили події на майдані-2014? І чи заперечували проти стороннього впливу громадської ради доброчесності на висновок про здатність судді залишатися на посаді під час кваліфоцінювання?

Урешті-решт про чий вплив ідеться, якщо склад комісії формує сама ВРП, а половина в ній буде представлена їхніми ж колегами? У чиїй об’єктивності є сумніви — іноземних експертів чи своїх же партнерів по колегіальному органу? Якщо тиснутиме «свій», то його через цю ж комісію можна і звільнити. Якщо сторонній вплив загрожує з боку іноземців, то як бути з добором суддів ВАКС, в якому вони брали участь без будь-яких заперечень з боку ВРП? Адже судова система як складова державної влади в нас також незалежна, за Конституцією.

Відкритість, що зобов’язує

Також не до вподоби членам ВРП працювати у відкритому режимі. Адже проект визначає тільки два випадки, коли Рада може виходити у нарадчу кімнату:

• якщо розгляд у відкритому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;

• для запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у розгляді дисциплінарної справи.

У Раді вважають, що відкрите голосування та обговорення «становитиме загрозу гарантії незалежності членів ВРП та може призвести до їх переслідування за прийняті ними рішення». Втім, це застереження має місце швидше у недемократичній і неправовій державі. Адже навряд чи хтось буде переслідувати члена ВРП за обґрунтовану і зрозумілу позицію.

Та й за 4 роки діяльності Ради рішення, що ухвалювалися всупереч позиції влади чи поданням прокуратури, можна перерахувати на пальцях. А нерідко складалося враження, що вихід до нарадчої кімнати має суто символічний характер, бо суть вердикту можна було передбачити наперед.

Коли ж рішення ухвалюються за зачиненими дверима, суспільству подекуди важко зрозуміти, чому за схожих обставин один суддя отримує попередження, а інший звільняється з посади. Натомість відкрите відстоювання своєї позиції зобов’язує мати більш вагомі аргументи, ніж доцільність чи суспільний запит.

За рівність у винагороді

Не підтримали у ВРП і намірів глави держави зменшити посадові оклади членів Ради на третину — прибрати підвищувальний коефіцієнт 1,5 до посадового окладу судді Верховного Суду.

У висновку стверджується, що в такому разі розмір винагороди члена Ради, який є суддею, буде на 15—80% більшим, ніж розмір винагороди члена ВРП, який не є суддею. При цьому в них залишаються однакові повноваження, статус та гарантії.

Не будемо ставити під сумнів числа, але таке співвідношення матиме місце лише для членів ВРП з-поміж суддів ВС, оклад яких утричі більший, ніж у представників нижчої ланки. Адже для них зберігається той розмір винагороди, який вони отримували на попередній посаді. Для решти, включаючи «не суддів», матеріальне забезпечення буде явно вищим і без цього коефіцієнта.

А от із логікою про однакові повноваження виходить явний казус. У ВРП не виступали вголос проти поділу суддів у 2016 році на «бідних» і «багатих» за фактом проходження кваліфікаційного оцінювання. Чи це не було такою очевидною дискримінацією, коли торкнулося власного гаманця? Чому 3 роки тому члени ВРП не виступили із заявою про порушення стст.21, 22 Конституції щодо недотримання принципу рівності перед законом, неможливості скасування наявних прав і свобод?

Також кульгає логіка твердження, що член ВРП, який здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, у тому числі судді ВС, не може отримувати меншу заробітну плату, ніж «верховник». А прокурор, слідчий, котрі розслідують кримінальний злочин за участю такого судді, або адвокат, який його захищає, може? Урешті-решт тоді суддя місцевого суду також може вимагати однакової зарплати із керівником, наприклад, «Нафтогазу», бо раптом останній стане обвинуваченим і ця справа потрапить до цього судді.

Звісно, зарплата у члена ВРП має бути однаковою для всіх і достойною для того, аби він почувався незалежним. Проте, як неодноразово зауважував Конституційний Суд, законодавець має право встановлювати рівень оплати праці, соціальні гарантії з огляду на фінансові можливості бюджету. А от про винагороду члена ВРП як складову його незалежності Суд свого слова поки що не сказав.

Із турботою про навантаження

Напевне, чи не найбільш спірною є норма проекту про скорочення вдвічі чисельності Верховного Суду. Тут думка ВРП збігається із заявами громадських об’єднань юристів.

У ВРП аргументів більше. По-перше, у висновку вона посилається на те, що суддя обіймає посаду безстроково, а підстави для його звільнення закріплені в ч.6 цієї статті. І це так. Але сама ВРП раз у раз розглядала рекомендації ВККС про звільнення суддів на підставі пп.4 п.16-1 розд.XV «Перехідні положення» Конституції й навіть декого позбавляла мантії, попри посилання адвокатів на відсутність у ст.126 Конституції згадки про кваліфоцінювання. До того ж проект передбачає не звільнення, а переведення «зайвих» членів ВС.

Аргумент про значне навантаження «верховників» також дещо натягнутий. З одного боку, до ліквідації вищих спеціалізованих та Верховного судів у цих установах разом за штатом налічувалося понад 300 суддів. Тоді з боку Ради не висловлювалося жодних застережень щодо значного зростання навантаження після проведення заміни табличок та утворення судів у суді. Хоча окремі судді дійсно попереджали про навалу справ, яка очікує на новоутворену установу. Але у тодішніх реформаторів були інші цілі, а у ВРП — інший, дисциплінарний, клопіт.

Крім того, не виключено, що нові реформатори не стануть повторювати помилки попередників. Наприклад, посилять касаційні фільтри, зменшать навантаження на Велику палату ВС за рахунок юрисдикційних спорів, що повторюються. І тоді щодня до ВС надходитиме не 360, а 36 справ, і сотня «верховників» матиме більше вільного часу, аби перейматися виключними правовими проблемами, а не рутинним дублюванням постанов.

Між іншим, у представників нижчих ланок, напевне, є набагато більше претензій до тієї «оптимізації» та скорочень штатів судів, які свого часу швидко благословляла ВРП, незважаючи на думку самих суддів. То, може, потрібно звернути увагу насамперед на ці інстанції, оскільки саме від якості їхніх рішень залежить і навантаження ВС?

Запізніле прозріння

На виключення положення щодо обов’язкового внесення змін до профільного акта лишень законом «Про судоустрій і статус суддів» можна було б і не звертати уваги. Згадаймо хоча б процесуальну реформу 2017 року із довжелезною назвою, розд.5 якої вносить зміни й до закону «Про судоустрій і статус суддів». І хоча ВРП уже мала право на надання консультативного висновку, знайти на сайті Ради зауваження до її проекту (№6232) не вдалося.

Так само як і заперечення щодо люстрації суддів, принаймні у формі заяв чи відкритих звернень. Не сьогодні, а тоді, у 2015-му. Тепер же Рада стала на захист лише кількох осіб — очільників ВККС, Державної судової адміністрації та їхніх заступників, яких проект №1008 включає до переліку посад, що потрапляють під люстрацію за діяльність до 19.05.2019.

Тепер ВРП наголошує, що неодноразово висловлювала у своїх рішеннях застереження в частині застосування закону «Про очищення влади» щодо суддів. Але при цьому є приклади прямого застосування Радою люстраційного акта до своїх же попередників та звільнення їх з підстав несумісності.

Тож якщо і висловлювати застереження до цього пункту, то хіба що в частині куцого переліку. Адже експерти, наприклад, висловлювали пропозиції додати до цього переліку весь склад ВККС, ВРП і КС, адже люди понад рік працювали у цих органах до останньої зміни влади. А конституційність такої пропозиції обґрунтовують відсутністю рішення КС з приводу подань ВСУ та народних депутатів щодо цих норм.

Утім, відстоювати принципи верховенства права, презумпцію невинуватості, індивідуальність відповідальності, конституційні гарантії потрібно тоді, коли їх порушення стосуються широкого кола осіб. Особливо в умовах, коли така позиція іде врозріз з бажаннями чинної влади. Тоді це можна назвати героїчним проявом принциповості позиції. І зовсім інше враження справляють мудрі слова, якщо вони сказані заднім числом.

Тому проект варто прийняти хіба що для науки і цьому, і наступним складам колегіальних органів, аби вони не виконували ролі спостерігача за тим, як порушуються права суддів. Адже колись маятник хитнеться в інший бік…

P.S. 12 вересня нардепи прийняли проект №1008 за основу. Тепер дискусії щодо його положень переносяться в профільний комітет.

 

ДОВІДКА «ЗіБ»

5 основних кроків на виконання положень проекту №1008

1. Утворюється комісія для проведення конкурсу на зайняття посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Рада суддів обирає до її складу трьох членів. Порядок отримання рекомендацій від міжнародних організацій щодо трьох міжнародних експертів, які увійдуть до складу комісії, визначається положенням про конкурс.

2. Протягом 30 днів з дня набрання чинності законом Вища рада правосуддя на підставі рекомендацій конкурсної комісії призначає 12 членів ВККС.

3. Протягом 30 днів з дня набрання чинності законом ВРП затверджує персональний склад Комісії з питань доброчесності та етики.

4. Штат Верховного Суду скорочується до 100 суддів. ВККС протягом двох місяців з дня формування її нового складу проводить відбір до касаційних судів у складі ВС із-поміж суддів відповідних касаційних судів.

5. Останнім днем роботи судді ВС, який не пройшов процедури відбору, стає дата, зазначена в рішенні ВРП про формування нового складу касаційних судів. Водночас такі судді можуть бути переведені до відповідних апеляційних судів.