Закон і Бізнес


Присадибний магазин


№36 (1438) 14.09—20.09.2019
57838

Зміна виду використання ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення. Такий висновок зробив ВС в постанові №806/5308/15, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

31 липня 2019 року                        м.Київ                    №806/5308/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого — судді КРАВЧУКА В.М.,
суддів ЄЗЕРОВА А.А., СТАРОДУБА О.П. —

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Особи 1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2016 у справі за позовом Особи 1 до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Житомирській області про визнання припису незаконним та рішення про скасування декларації.

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2015 року Особа 1 звернулася до ЖОАС з позовом до УДАБІ. Позивач просила:

— визнати протиправними та скасувати припис КДАБІ від 24.07.2015 №63/4/15 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та рішення про скасування декларації ЖТ від 2.07.2015 №143151820435 про прийняття завершеного будівництвом об’єкта до експлуатації;

— визнати протиправним та скасувати наказ УДАБІ «Про скасування реєстрації декларації» від 28.07.2015 №57.

2. Постановою ЖОАС від 18.05.2016, залишеною без змін ухвалою ЖААС від 17.10.2016, у задоволенні позову відмовлено.

3. 17.11.2016 Особа 1 подала до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, прийняти нове про задоволення позову.

4. Ухвалою ВАС від 27.12.2016 відкрито касаційне провадження.

5. У зв’язку з ліквідацією ВАС справу передано на розгляд до Верховного Суду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Особа 1 є власником частини житлового будинку за Адресою 1, що підтверджується рішенням Овруцького районного суду від 3.02.2009 та договором про поділ в натурі часток житлового будинку від 5.06.2009.

7. Рішенням міської ради від 26.06.2012 №177 Особою 1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою площею 0,0331 га, та надано земельну ділянку в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

8. 23.07.2012 між Особою 1 та Овруцькою міською радою укладено договір оренди землі, за умовами якого Особа 1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0331 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за Адресою 1.

9. Рішенням Овруцької міськради від 22.08.2012 №188 Особі 1 дано дозвіл на виготовлення проектної документації на будівництво добудови до частини житлового будинку на орендованій земельній ділянці при умові дотримання ДБН.

10. На виконання зазначеного рішення Особа 1 виготовила проектну документацію, отримала містобудівні умови й обмеження забудови земельної ділянки (реконструкція частини житлового будинку під магазин непродовольчих товарів), будівельний паспорт.

11. До початку будівельних робіт Особа 1 подала до УДАБІ повідомлення про початок будівельних робіт, декларацію про початок будівельних робіт та декларацію про готовність об’єкта до експлуатації, яка не відповідала вимогам чинного законодавства та яка після усунення недоліків подана повторно, прийнята й зареєстрована 26.06.2015 за №3297/15.

12. УДАБІ в період з 20.07.2015 до 24.07.2015 провело позапланову перевірку за Адресою 1.

13 . На час перевірки магазин був зданий в експлуатацію та зареєстрована декларація про готовність об’єкта до експлуатації від 2.07.2015 серія ЖТ№143151820435.

14. Перевіркою встановлено, що в п.111 декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 2.07.2015 Особа 1 зазначила договір оренди земельної ділянки від 23.07.2012. При вивченні вищевказаного договору, а також беручи до уваги відомості, зазначені в листі Овруцької міської ради від 15.06.2015 №02-16/620, перевіряльники встановили, що згідно з умовами договору земельна ділянка надана Особі 1 на умовах оренди для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Відповідно до генерального плану м.Овруча ділянка розташована на території садибної житлової забудови. У п.19 договору оренди передбачено заборону на зміну цільового призначення земельної ділянки. Незважаючи на умови договору, Особа 1 виконала будівельні роботи з реконструкції частини житлового будинку під магазин, що зумовило фактичне використання орендованої ділянки не за цільовим призначенням.

15. 24.07.2015 складений відповідний акт, протокол про адміністративне правопорушення від 24.07.2015 та припис №63/4/15 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

16. Зазначеним приписом вимагається надати достовірні дані щодо документа, який надає Особі 1 право власності чи користування земельною ділянкою під об’єктом «Реконструкція частини житлового будинку під магазин за Адресою 1» з метою комерційного використання до 1.10.2015.

17. 5.08.2015 Особа 1 отримала свідоцтво про право власності на громадський будинок (магазин) за Адресою 1 площею 389,2 м2.

18. Крім того, в матеріалах справи наявні докази, які свідчать, що Особа 1 зверталась до відповідача із заявою про надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки за Адресою 1. Рішенням Овруцької міськради від 23.04.2015 №89 їй було відмовлено у наданні дозволу на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки.

Особа 1 оскаржувала в судовому порядку зазначене рішення.

Постановою від 18.06.2015 суд першої інстанції відмовив їй в позові (справа №286/1869/15-а). Постановою ЖААС від 21.10.2015 визнано нечинним зазначене рішення та зобов’язано Овруцьку міськраду повторно розглянути заяву Особи 1 щодо надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки, наданої для обслуговування частини житлового будинку. Ухвалою ВАС від 15.03.2017 постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду скасовано та залишено в силі постанову Овруцького райсуду Житомирської області.

19. Рішенням від 26.11.2015 №40 судове рішення взято до відома, запропоновано Особі 1 представити робочий проект на реконструкцію, запропонувати розглянути питання придбання у власність даної ділянки.

20. На підставу договору купівлі-продажу від 16.06.2016 Особа 1 придбала у власність зазначену ділянку.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

21. Особа 1 позовні вимоги обґрунтовувала тим, що є власником житлового будинку. Їй було надано дозвіл на виготовлення проектної документації на будівництво добудови до частини житлового будинку (магазину). Виготовлено проектну документацію, отримано містобудівні умови, будівельний паспорт та 5.08.2015 позивачка отримала свідоцтво про право власності на магазин. Зазначає, що не допустила жодних правопорушень, оскільки із заявою про зміну цільового призначення вона зверталась до міської ради. На підставі судового рішення зобов’язано розглянути цю заяву. Вважає, що після подання декларації про готовність об’єкта до експлуатації слід змінювати цільове призначення земельної ділянки. До декларації внесено правдиві дані про будівництво на земельній ділянці, що перебувала в оренді, оскільки іншого договору не було.

22. Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що в разі виявлення інспекцією недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований на ділянці, що не була відведена для цієї мети, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню. Під метою надання ділянки слід розуміти вид, визначений у відповідному рішенні. Земельна ділянка надана позивачеві для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). У декларації від 2.07.2015 позивач задекларувала, що об’єкт (магазин) збудовано на ділянці з цільовим призначенням, вказаним у договорі оренди, що не давало їй права на його зведення на ділянці з таким цільовим призначенням.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідно до ст.24 закону «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. Класифікацію видів цільового призначення земель затверджено наказом Державного комітету із земельних ресурсів 23.07.2010 №548. Класифікатором передбачено, що земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) віднесені до земель житлової забудови та мають код КВЦП 02.01, а земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі віднесені до земель громадської забудови і мають код КВЦП 03.07. Підрозділом 03.07 розд.3 секції В «Землі громадської забудови» Класифікатора встановлено, що землі з цільовим призначенням «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» можуть використовуватися для розміщення громадських будівель і споруд, готелів, торгівельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів, інших об’єктів загального користування.

24. Таким чином, позивач навела недостовірні дані у п.111 декларації про готовність до експлуатації об’єкта, адже задекларувала, що вказаний об’єкт (магазин) збудовано на земельній ділянці, яку відведено для цієї мети. Натомість призначення об’єкта не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки: «для будівництва індивідуальних житлових будинків (присадибна ділянка)».

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. Доводи касаційної скарги позивача, якими обґрунтовується незаконність рішень судів попередніх інстанцій, фактично є аналогічними до тих, якими Особа 1 обґрунтовувала позов. Додатково позивач зазначила, що суди не взяли до уваги, що її не було повідомлено про розгляд питання про скасування декларації, не викликали для надання пояснень.

26. Заперечень на касаційну скаргу не подано.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. ВС перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

28. Предметом спору є достовірність відомостей, внесених до декларації про готовність об’єкта до експлуатації в частині документа, що дає право на використання земельної ділянки під забудову магазину.

29. У цьому спорі недостовірними даними відповідач вважає зазначення у декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 2.07.2015 договору оренди земельної ділянки від 23.07.2012, який, на думку відповідача, не дає права використовувати земельну ділянку під комерційне призначення.

30. Перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального права під час оцінки ними відомостей, що внесені позивачем до декларації, суди дійшли висновку, що позивач побудувала об’єкт на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети.

31. ВС із цим висновком не погоджується.

32. Відповідно до ст.1 закону «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки — використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

33. Відповідно до ст.19 Земельного кодексу землі України за основним цільовим призначенням поділяються на різні категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови.

34. Частиною 1 ст.20 ЗК передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів АРК та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

35. Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної ч.1 ст.19 ЗК в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

36. Водночас відповідно до ч.5 ст.20 ЗК види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, установлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації щодо землеустрою.

37. Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) здійснюється її власником (користувачем) самостійно.

38. Відповідно до генерального плану м.Овруча земельна ділянка розташована на території садибної житлової забудови. На підставі договору оренди від 23.07.2012 земельна ділянка, розташована за Адресою 1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) перебувала в користуванні Особи 1. На підставі договору купівлі-продажу від 16.06.2016 Особа 1 отримала у власність зазначену ділянку.

39. Особа 1 зверталась до міської ради як власника земельної ділянки щодо надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки, наданої для обслуговування частини житлового будинку. Рішенням ради від 23.04.2015 №89 їй було відмовлено, а відмова оскаржена до суду. Зазначений судовий спір було вирішено не на користь Особи 1.

40. Суд звертає увагу на те, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

41. Єдина умова, яку встановлює ч.5 ст.20 ЗК при самостійному визначенні виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, установлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації щодо землеустрою.

42. Суд враховує, що, зводячи магазин, позивач діяла з дотриманням вимог містобудівної документації. У містобудівних умовах, проектній документації, будівельному паспорті та деклараціях вона зазначала про будівництво саме магазину й зазначала відомості про ділянку, якою володіла та користувалася на законних підставах. Усі державні органи та органи місцевого самоврядування знали про спорудження магазину і з цим погоджувалися.

43. Зазначені дії свідчать про те, що до декларації ЖТ від 2.07.2015  №143151820435 про прийняття завершеного будівництвом об’єкту до експлуатації внесено достовірні відомості. Тому її скасування є протиправним.

44. Інші доводи касаційної скарги, зокрема щодо порушення порядку проведення перевірки, не мають самостійного значення, оскільки не впливають на загальний висновок суду щодо вирішення спору. Тому Суд вважає, що їх докладний аналіз є зайвим.

45. Відповідно до ч.1 ст.351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

46. Оскільки доводи касаційної скарги про порушення норм матеріального права знайшли підтвердження під час касаційного перегляду, Суд дійшов висновку, що відповідні рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови — про задоволення позову.

47. Враховуючи, що в задоволенні позову та апеляційної скарги позивачеві було відмовлено, судові витрати було покладено на позивача. За подання позову позивач сплатила судовий збір у розмірі 487,20 грн., за подання апеляційної скарги — 535,92 грн., за подання касаційної скарги — 661,44 грн.

48. Оскільки суд касаційної інстанції задовольнив позовні вимоги позивача повністю, то відповідно до ст.139 КАС судові витрати підлягають розподілу, а саме — стягненню з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 1684,56 грн.

Керуючись стст.139, 243, 341, 351 КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2016 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення. Позов Особи 1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати припис УДАБІ від 24.07.2015 №63/4/15 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та рішення про скасування декларації ЖТ №143151820435 від 2.07.2015 про прийняття завершеного будівництвом об’єкта до експлуатації.

Визнати протиправним та скасувати наказ УДАБІ «Про скасування реєстрації декларації» від 28.07.2015 №57.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань УДАБІ на користь Особи 1 судові витрати у розмірі 1684,56 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною й оскарженню не підлягає.