Закон і Бізнес


Рейдерство онлайн


№36 (1438) 14.09—20.09.2019
5338

На жаль, фраза «хотіли як краще, а вийшло як завжди» часто-густо характеризує вітчизняне законотворення. Особливо, якщо йдеться про захист власності та боротьбу з рейдерством.


Проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності» (№1056) начебто гарантує захищеність власникам нерухомості та корпоративних прав від рейдерських посягань. Основну проблему його автори вбачають у нинішній системі державної реєстрації.

Тому, наприклад, пропонують відмовитися від інституту так званих акредитованих суб’єктів. Бо, за твердженням нардепів, «значна їх частина брала активну участь у сумнівних або й відверто злочинних реєстраційних діях».

Крім того, запроваджується обов’язкове нотаріальне посвідчення договорів про відчуження корпоративних прав. Але водночас уводиться система електронної ідентифікації осіб, що не потребуватиме звернення до нотаріусів.

Як зазначають експерти ГНЕУ, таким чином договір, створений на порталі електронних сервісів із використанням електронного підпису, фактично прирівнюється до договору, який посвідчується нотаріусом. Але ж інформація, що міститься на сертифікаті підпису (у тому числі про особу), може змінюватися протягом його дії, що ніяк не перевірятиметься при укладенні правочину. Урешті-решт електронна система навряд чи з’ясує справжню волю підписанта онлайн.

Щоправда, пропонується повернутися до проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав за місцезнаходженням нерухомого майна. Але водночас Міністерство юстиції може дозволити провести таку реєстрацію незалежно від місцезнаходження нерухомості. А це, на думку експертів, створює передумови для корупційних правопорушень.