Закон і Бізнес


Забагато не буває

Адвокати застерегли новообраних парламентарів від помилок, що можуть залишитися незрозумілими для європейських партнерів


Олексій Фазекош (крайній зліва) переконаний, що європейський курс держави унеможливлює звуження професійних прав адвокатів.

№36 (1438) 14.09—20.09.2019
ТАМАРА ВОЛІНА
2909

Нова влада демонструє зацікавленість у завершенні правової реформи. Проте воно не має відбуватися за рахунок посягання на права, гарантовані Конституцією. В іншому разі про європейський вектор розвитку держави годі й говорити.


Актуальне питання

Перед початком роботи нової Верховної Ради адвокати вирішили нагадати народним обранцям про роль адвокатури в демократичному суспільстві та про важливість рівності сторін у процесі. Це й не дивно, адже не встигли нардепи розібратись із розташуванням кнопок для голосування в системі «Рада», як Президент уніс проект змін до Конституції, в якому серед іншого пропонує позбавити адвокатів виключного права на представництво інтересів сторін у всіх судових справах, окрім кримінальних.

Експерти в галузі права оцінили таку ініціативу досить обережно: закріплення так званої адвокатської монополії на конституційному рівні свого часу стало величезним демократичним досягненням; відмова від неї не лише відкине українську демократію на кілька років назад, а й буде незрозумілою іноземним партнерам.

Нагадування від правничої спільноти відбулось у формі круглого столу на тему «Чи не забагато прав у адвоката?». За задумом організаторів заходу, зазначене питання передбачало іронічний відтінок, адже, крім ризику втратити монополію, адвокатура, зокрема й у кримінальному процесі, досі потерпає від низки інших проблем.

Так, захисники продовжують скаржитися на нерівність зі стороною обвинувачення у формуванні доказової бази, а також на відверто дискримінаційні законодавчі приписи, як, скажімо, ті, що обмежують кількість одночасної участі адвокатів у судовому засіданні 5 особами й не обмежують кількості прокурорів. І хоч інші експерти, з якими спілкувався «ЗіБ», переконані, що більшості негараздів можна уникнути шляхом уважнішого читання кодексів і застосування механізмів, запропонованих у них, правники переконані: обговорення проблематики обсягу адвокатських прав і гарантій залишається актуальним.

Тож не дивно, що, крім самих адвокатів, зокрема представників Національної асоціації адвокатів України, Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності при НААУ, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів та регіональних рад адвокатів, до дискусії долучилися міжнародні та національні експерти, науковці, представники громадськості.

Позиції більшості запрошених вийшли за межі неможливості звуження адвокатських прав. Промовці наголошували на необхідності їх розширення та гарантування дотримання принаймні іншими учасниками процесу. Як аргументи на захист зазначеного лунали посилання на конвенції, в яких задекларовані права людини, що їх мусить захищати адвокат у демократичній державі, на чинні нормативно-правові акти та практичні аспекти діяльності правників.

Небезпечна професія

Так, голова ВКДКА Сергій Вилков наголосив, що згідно з Кримінальним процесуальним кодексом адвокат користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює. Тому обмеження на законодавчому рівні можливостей адвокатів, аби зробити кримінальний процес більш ефективним, насправді негативно вплине на рівень захисту прав громадян.

Представниця Міжнародної комісії юристів Марія Рудько підкреслила, що сьогодні адвокатська діяльність є однією з найбільш ризикованих. Під час міжнародної місії в Україні комісія дійшла висновку, що стан адвокатури в нашій державі незадовільний, він перебуває на рівні країн Середньої Азії.

«Незважаючи на те що адвокатура в Україні є незалежною, що є відмінністю від таких країн, як Азербайджан, Казахстан, Пакистан та багатьох інших, вона на одному рівні з ними. А це відсутність поваги до закону, нерозуміння прав людини й важливості їх у кримінальному процесі. Є перекіс у бік обвинувачення, де прокурор ототожнений з державою, а адвокат — сторона, яку треба максимально придавити. Ця тенденція є в усіх країнах Центральної Азії. І, на жаль, і в Україні», — зазначила М.Рудько.

Чиїм коштом?

Учасники круглого столу з розумінням поставилися до прагнення нової влади вдосконалити правову систему. Однак, на їхню думку, робити це потрібно аж ніяк не за рахунок адвокатури.

Зокрема, С.Вилков звернув увагу на те, що можновладці неодноразово декларували безперервність судового процесу. Проте чи можна говорити про неї, коли слухання справ відкладаються або оголошується перерва на 2—3 місяці? Чи може особа своєчасно діставати судовий захист? На ці запитання є проста відповідь. У судах першої інстанції немає кому працювати. Це реформування, яке йшло останні 5 років, настільки затяглося, що судова реформа, про яку багато говорили, просто не відбувалася. Тож, очевидно, новому керівництву країни варто зосередитися саме на цьому моменті й завершити почате, а не чіпати правників, яким і без того несолодко.

«Адвокат сам на сам зі своїм клієнтом стоїть проти добре фінансованої, інформаційно підготовленої обвинувальної машини. Ми не повинні зменшувати наші права, оскільки це права людини. Навпаки, треба їх посилювати. І, звичайно, ці питання мають бути першими в нової влади, яка буде приймати відповідні рішення», — підсумував С.Вилков.

Два висновки

У підсумку учасники заходу дійшли двох основних висновків. По-перше, установлені законодавчі гарантії адвокатської діяльності та наявність механізмів для їх реалізації — це індикатор демократичності, що утверджує розвиток України як правової держави. А те, що задекларовано, звужуватися не може.

По-друге, у кримінальному процесуальному законодавстві встановлено, що права адвоката ідентичні з правами особи, якій він надає юридичну допомогу, за винятком особистих прав цієї особи. Тому спроба звузити процесуальні права сторони захисту неодмінно призведе до обмеження не заборонених законом дієвих інструментів захисту конституційних прав і свобод громадян, унаслідок чого нівелюється принцип рівності сторін у процесі, що спричинить превалювання сторони обвинувачення.

Зазначені висновки були відображені в резолюції. Учасники кругового столу, а також підписанти документа сподіваються, що думки адвокатів не тільки доведуть до відома нового керівництва країни, а й не залишаться проігнорованими. Резолюцію буде скеровано до Ради адвокатів України.

«Ми сподіваємося, що в нової влади є розуміння ролі адвокатури як незалежного правозахисного інституту в Україні, як одного з бастіонів демократії. В адвокатів не забагато, а замало прав, адже ми задекларували курс на європейський вектор розвитку, а це передбачає таке фундаментальне поняття, як гуманізація правосуддя. Якщо ми гуманізуємо правосуддя, то не можемо звужувати права адвокатів. Адвокати мають бути рівноцінними учасниками процесу», — наголосив голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош.

 

ПРЯМА МОВА

Сергій ВИЛКОВ,
голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів:

— Кримінальний процесуальний кодекс із часу ухвалення у 2012 р. зазнав більше ніж 60 змін. Вони не зачіпали питань оптимізації, покращення чи звуження можливостей сторони захисту. Можливо, тому, що в законі було вдало обрано загальний підхід, за яким захисник користувався правами клієнта. Тож спроби обмежити права адвоката на законодавчому рівні, аби пришвидшити кримінальний процес або збільшити кількість справ, доведених стороною обвинувачення до суду, є хибним шляхом. У такому випадку фактично звузяться можливості використання обвинуваченим юридичної допомоги, що є одним з елементів права на справедливий суд, гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Марія РУДЬКО,
представниця Міжнародної комісії юристів:

— В Україні зараз більше відбувається реактивна форма реакції на правопорушення. Тобто ідуть розслідування, коли вже стались якісь трагічні випадки. Наприклад, як убивство адвоката Олександра Іванова. І для всіх не секрет, що ці розслідування не завжди є ефективними та продуктивними. Зі свого боку ми би хотіли, щоб у майбутньому держава разом з адвокатурою та міжнародними організаціями більше працювала над превентивними заходами й розвивала саме систему запобігання таким випадкам.