Гол у свої ворота

ЄСПЛ покарав телеканал за необґрунтовані відводи та образи на адресу суддів

За скандали від імені телеканалу відповідав його генеральний директор — Ніка Гварамія, якого вже звільнили з цієї посади.

У Страсбурзі підтвердили відсутність упередженості судді чи іншого порушення гарантій справедливого судового розгляду справи про власність телевізійного каналу. А дії заявників назвали спробою паралізувати здійснення правосуддя, оскільки вони свідчили про образливий характер заяв про упереджене ставлення.

Єдиний незалежний канал

Заявниками у справі «Rustavi 2 broadcasting company LTD and others v. Georgia» є телевізійний канал та його теперішні власники, TV Company Sakartvelo Ltd та брати Леван і Георгій Караманішвілі. З 1996 р., коли був заснований телеканал, до 2011-го, коли заявники заволоділи ним, акції «Руставі 2» багато разів передавалися від однієї сторони до іншої.

У серпні 2015 р. колишній власник «Руставі 2» K.K. подав позов проти заявників, стверджуючи, що його примусили продати акції компанії у 2005 і 2006 рр. тогочасні лідери правлячої партії «Об’єднаний національний рух». Позивач заявляв, зокрема, що президент Михаїл Саакашвілі, який був не задоволений редакційною політикою «Руставі 2», і високопоставлені чиновники погрожували йому та його сім’ї, якщо він відмовиться від продажу. Тоді йому довелося покинути країну через побоювання наступного переслідування, чоловік дістав політичний притулок у Німеччині. У своєму позові він також подав запит про визнання його автором логотипу каналу та трьох розважальних шоу.

У листопаді 2015 р. суд першої інстанції задовольнив більшість вимог К.К., окрім тих, що стосуються інтелектуальної власності, які було відхилено як необґрунтовані. Феміда, зокрема, виявила, що не було примусу відповідно до ст.85 цивільного кодексу, але існувала «очевидна невідповідність» між фактичною вартістю «Руставі 2» у 2005—2006 рр. і сумою, яку отримав К.К. в обмін на компанію. Тому суд уважав, що угода, яку він уклав, була недійсною відповідно до ст.54 ЦК. Теперішні власники «Руставі 2» мали усвідомлювати, що майно, яке вони отримали, було незаконно присвоєне, і тому не могли вважатися bona fide третіми сторонами — набувачами. У червні 2016 р. апеляційний суд підтримав таке рішення в повному обсязі.

У березні 2017 р., після апеляції з питань права, поданої другим, третім і четвертим заявниками, Велика палата Верховного суду підтвердила висновки попередніх інстанцій стосовно того, що тогочасні власники «Руставі 2» не були добросовісними набувачами. Проте ВП вважала, що замість ст.54 слід застосувати ст.85 ЦК, згідно з якою можливо скасувати угоду, укладену під примусом. Палата виявила, що К.К. примусили продати свої акції, що було підтверджено серед іншого тим фактом, що у 2009 р. йому було надано політичний притулок у Німеччині та статус особи, яку у 2012-му попередній режим переслідував у судовому порядку через політичні мотиви. ВП також узяла до уваги той факт, що К.К. подав свої скарги про примус до відповідних національних органів влади ще в грудні 2009 р.

Протягом усього провадження заявники зробили ряд безуспішних клопотань про відвід суддів, скаржачись на те, що служителі Феміди не були незалежними та неупередженими. Але ВС установив, що генеральний директор «Руставі 2» у своїх інтерв’ю неодноразово висловив образи на адресу суддів першої та апеляційної інстанцій, чоловік навіть зізнався, що навмисно напав на суддю T.У., аби спровокувати його відвід.

За твердженням заявників, провадження проти них були прихованою спробою змусити мовчати незалежний телевізійний канал. Це була частина організованої кампанії проти них з 2012 р., коли до влади прийшла партія «Грузинська мрія». Заявники заявляли, що кампанія серед іншого включала: відкриття кримінального провадження проти генерального директора «Руставі 2» за корупцію; імовірне прослуховування телефонних розмов; національний аудит так званих піплметрів, пристроїв, які використовуються для моніторингу аудиторії приватних телевізійних каналів; численні інтерв’ю, дані засобам масової інформації лідерами «Грузинської мрії» щодо прав власності; самогубство іншого колишнього власника «Руставі 2», який публічно заявив, що також мав намір повернути канал.

Після рішення ВС перший заявник звернувся до ЄСПЛ із запитом про тимчасовий захід відповідно до правила 39 регламенту Суду через побоювання завдати непоправної шкоди правам телеканалу.

ЄСПЛ запровадив тимчасовий захід, повідомивши уряд Грузії, що виконання остаточного рішення національного суду від березня 2017 р. повинне бути зупинене, а органи влади мусять утримуватися від утручання в редакційну політику компанії-заявника.

Власники-зловмисники

Євросуд шістьма голосами проти одного дійшов висновку про відсутність порушення §1 ст.6 (право на справедливий судовий розгляд незалежним і неупередженим судовим органом) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у діях судді, який приймав рішення у справі в першій інстанції; одноголосно встановив відсутність порушення §1 ст.6 конвенції при розгляді справи за апеляцією; шістьма голосами проти одного констатував відсутність порушення ст.6 під час касаційного провадження у ВС.

ЄСПЛ, зокрема, виявив, що всі, крім одного, твердження про упередженість були або необґрунтованими, або непереконливими. Участь генерального директора «Руставі 2» в дисциплінарному провадженні проти голови ВС за кілька років до того, яке призвело до її звільнення з посади, стала наслідком спірної заяви про відсутність неупередженості.

Суд урахував, зокрема, що власники «Руставі 2» систематично необґрунтовано звинувачували багатьох суддів усіх трьох ланок із імовірною метою паралізувати здійснення правосуддя, а генеральний директор «Руставі 2» вдавався до безпричинних і злісних нападів у засобах масової інформації на суддів, які брали участь у розгляді питання про право власності, та на судову систему Грузії в цілому.

Тому Євросуд одноголосно вирішив скасувати вищезазначений тимчасовий захід, який вказував уряду Грузії, що він повинен серед іншого зупинити виконання рішення, ухвалене в березні 2017 р.