Штраф ковбасою

Для застосування крайнього заходу дисциплінарного впливу мають бути підтверджені відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

26 червня 2019 року м.Київ №826/16231/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — ДАШУТІНА І.В.,

суддів: ШИШОВА О.О., ЯКОВЕНКА М.М. —

розглянув в письмовому провадженні касаційну скаргу Особи 1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3.04.2017 у справі за позовом Особи 1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції, треті особи: начальник ДПП НП Жуков Є.О., т.в.о. начальника ДПП НП Білошицький О.Г. про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності і про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Особа 1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, треті особи: начальник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Жуков Є.О., т.в.о начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Білошицький О.Г., в якому просив:

— визнати протиправним та скасувати наказ начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції Жукова Є.О. від 16.08.2016 №2344 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників патрульної поліції у місті Києві ДПП» в частині звільнення зі служби у поліції інспектора роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві ДПП лейтенанта поліції Особи 1;

— визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції Білошицького О.Г. від 08.09.2016 №222 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби у поліції лейтенанта поліції Особи 1 інспектора роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві;

— поновити ОСОБА 1 на посаді інспектора роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві;

— стягнути з ДПП НП на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу 20710,59 грн.;

— допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення позивача на посаді інспектора роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції у м.Києві та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

2. Постановою ОАСК від 30.01.2017, яку залишено без змін ухвалою КААС від 3.04.2017 в позові відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Відповідно до наказу Національної поліції №114 о/с з 7.11.2015 Особа 1 перебував на службі на посаді інспектора роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції.

3.2. На підставі наказу ДПП НП від 11.08.2016 №2293 було проведено службове розслідування з метою встановлення обставин можливого порушення службової дисципліни інспектором роти №4 батальйону №3 УПП у м.Києві ДПП лейтенантом поліції Особою 1 та поліцейським роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції у м.Києві ДПП Особою 3.

3.3. Як вбачається з висновку службового розслідування, 8.08.2016—9.08.2016 відповідно до розстановки сил та засобів управління патрульної поліції у м.Києві ДПП інспектор роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції у м.Києві ДПП лейтенант поліції Особа 1 ніс службу, спільно з поліцейським роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції у м.Києві ДПП капралом поліції Особою 3, здійснюючи патрулювання автомобільної дороги «Київ-Чоп».

3.4. Під час несення служби екіпаж патрульної поліції, знаходячись на стаціонарному пункті на 125 км автомобільної дороги «Київ-ЧОП», відповідно до ст.35 закону «Про Національну поліцію» зупинив транспортний засіб за порушення водієм вимог п.9.2 Правил дорожнього руху, а саме: водій не подав сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку під час перестроювання. Поліцейські перевірили належні документи водія, оглянули багажне відділення транспортного засобу. Надалі водій передав Особі 1 продукт харчування, а саме м’ясний виріб — ковбасу, яку останній поклав на заднє пасажирське сидіння патрульного автомобіля. Обставини події було зафіксовано небайдужими громадянами за допомогою пристроїв, яку мають функцію фото- та відеозапису, та у подальшому завантажено у глобальну мережу Інтернет за посиланням: Інформація 1. Дана подія викликала великий суспільний резонанс та обурення серед громадян, а негідна поведінка інспектора роти батальйону №3 Управління патрульної поліції у м.Києві ДПП лейтенанта поліції Особи 1 дискредитувала почесне ім’я працівника Нацполіції. Поліцейський роти №1 батальйону №3 УПП у м.Києві ДПП капрал поліції Особа 3, перебуваючи спільно з Особою 1 в одному екіпажі, допустив негідну поведінку свого колеги та не прийняв заходів щодо попередження та припинення порушення правил професійної етики працівником поліції.

3.5. У своїх поясненнях Особа 1 та Особа 3 зазначили, що продукт харчування, а саме м’ясний виріб — ковбасу, працівники поліції купили у водія т за 30 грн., але підтвердити, або спростувати даний факт не представилось можливим.

3.6. У ході службового розслідування встановлено факт порушення службової дисципліни, що виразився у негідній поведінці інспектора роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві ДПП лейтенанта поліції Особи 1 та поліцейського роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції у м.Києві ДПП Особи 3, що викликало великий суспільний резонанс та обурення серед населення.

3.7. На підставі висновку службового розслідування від 16.08.2016, ДПП НП видано наказ №2344 від 16.08.2016, яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пп.1,2 ч.1 ст.18 закону «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, пп.1, 10 ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого законом №3460-ІV, та на підставі п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого законом №3460-ІV, інспектора роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві ДПП лейтенанта поліції Особу 1 звільнено зі служби в поліції.

3.8. 8.09.2016 ДПП НП видано наказ №222 о/с (по особовому складу), яким відповідно до п.6 (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції) ч.1 ст.77 закону «Про Національну поліцію», п.8 ч.1 ст.12 закону «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» звільнено зі служби в поліції лейтенанта поліції Особу 1, інспектора роти №4 батальйону №3 УПП у місті Києві з 8.09.2016 з відрахуванням з грошового забезпечення за час невикористаної відпустки.

3.9. 30.09.2016 ДПП НП прийнято наказ №249 о/с, яким внесено зміни до пункту наказу №222 о/с від 08.09.2016 в частині дати звільнення позивача зі служби в поліції, а саме — з 30.09.2016.

3.10. Вважаючи зазначені накази протиправними, а своє звільнення незаконним, позивач звернувся з позовом до суду.

4. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. При визначенні виду дисциплінарного стягнення було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередня поведінка позивача, його ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.

6. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме — приписи закону «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ. Позивач зазначив, що звільнення з посади є найбільш суворим видом дисциплінарного стягнення та не відповідає характеру та тяжкості скоєного дисциплінарного проступку, не перевірено чи взагалі мав місце факт вчинення дисциплінарного проступку, оскільки м’ясний виріб — ковбасу було придбано позивачем за власні кошти. Також, в порушення вимог п.8.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, зазначено про відсутність доказів щодо безоплатного отриманням позивачем ковбасного виробу в підтвердження чи спростування відомостей, які стали підставою для призначення службового розслідування. Крім цього, у висновку не зазначено які конкретно обов’язки, передбачені статтею 18 закону «Про Національну поліцію», ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ порушив позивач, а також не зазначено які саме протиправні дії він вчинив або яку бездіяльність допустив.

7. Учасники справи правом подачі відзиву на касаційну скаргу позивача не скористались.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 закону «Про Національну поліцію» від 2.07.2015 №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції.

9. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (ч.2 ст.77 закону).

10. Згідно з пунктом 9 розділу ІІ закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого законом «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

11. Відповідно до ст.2 Статуту дисциплінарний проступок — невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

12. Службова дисципліна — дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів, актів Президента і Кабінету Міністрів, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ.

13. Статтею 10 статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов’язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

14. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 12 статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: звільнення з органів внутрішніх справ.

15. Згідно вимог статті 14 статуту з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

16. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

17. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

18. Як встановлено судами, під час проведення службової перевірки Особа 1 та Особа 3 у наданих поясненнях вказували, що виріб м’ясний — ковбаса був отриманий не безоплатно, а придбаний у водія транспортного засобу за 30 грн.

19. У висновку службового розслідування також зазначено про відсутність доказів про безоплатне отримання Особою 1 ковбасного виробу.

20. Тобто, за наслідками службового розслідування відомості, які стали підставою для його призначення не підтвердились, однак комісія дійшла висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог частини1 статті 7 Дисциплінарного статуту.

21. Колегія суддів зазначає, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації тощо.

22. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

23. Відповідно до п.2 розділу 2 наказу МВС №326 від 28.04.2016 «Про затвердження Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС» гідна поведінка працівників базується на недопущенні, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС.

24. Натомість, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування не підтвердились, при цьому не встановлено, в чому полягає негідна поведінка позивача, наслідком якої є застосування крайнього заходу дисциплінарного впливу у вигляді звільнення з посади.

25. Так, згідно зі статтею 9 КАС, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

26. Зміст принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі зобов’язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні.

27. Відповідно до частини 4 статті 9 КАС, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

28. Згідно з частинами 1—2 статті 72 КАС, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

29. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

30. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2.ст.73 КАС).

31. Приписами частини 2 статті 74 КАС встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

32. Порядок оцінки доказів у справі передбачено статтею 90 КАС. Так, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

33. За таких обставин, судами попередніх інстанцій не досліджено всі зібрані у справі докази, тобто допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

34. Частиною другою статті 341 КАС встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

36. Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

37. Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

38. Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3.04.2017 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

39. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.