А норму ЗК не побачили ...
Землі транспорту і навчальних господарств навчальних закладів не могли передаватися в колективну і приватну власність.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
30 жовтня 2012 року м.Київ №3-49гс12
Судова палата в господарських справах та Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Барбари В.П.,суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Ємця А.А., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б., Кривенка В.В., Кривенди О.В., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Панталієнка П.В.,
розглянувши у відкритому спільному судовому засіданні заяву Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Агрофірма «Крим» про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 7.07.2011 у справі №2-15/1652.1-2007А за позовом СПАТ «Агрофірма «Крим» до Вілінської сільської ради, Піщанівської сільської ради, третя особа — Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про передання в колективну власність земельних ділянок та визнання недійсними державних актів на право колективної власності на землю,
ВСТАНОВИЛИ:
У листопаді 2004 року СПАТ «Агрофірма «Крим» звернулося до господарського суду АРК з позовом до Вілінської сільської ради, Піщанівської сільської ради про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про передання в колективну власність земельних ділянок та визнання недійсними державних актів на право колективної власності на землю.
Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що рішення Вілінської та Піщанівської сільських рад про передання в колективну власність земельних ділянок, які належали СПАТ «Агрофірма «Крим», були прийняті з порушенням чинного на той час законодавства, а саме ст.4 Земельного кодексу (в редакції 18.12.1990).
Ця справа судами розглядалася неодноразово.
Постановою Господарського суду АРК від 17.05.2007 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 3.07.2007 постанову Господарського суду АРК від 17.05.2007 скасовано, прийнято нову постанову про задоволення позову.
Постановою ВГС від 24.07.2008 постанову САГС від 3.07.2007 у цій справі залишено без змін.
Постановою Судової палати в господарських справах ВС від 4.11.2008 постанову ВГС від 24.07.2008 у даній справі залишено без змін.
У квітні 2011 року заступник прокурора АРК звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови суду апеляційної інстанції від 3.07.2007 у справі №2-15/1652.1-2007А за нововиявленими обставинами.
Постановою САГС від 29.04.2011 заяву заступника прокурора АРК про перегляд за нововиявленими обставинами постанови САГС від 3.07.2007 у справі №2-15/1652.1-2007А скасовано, а постанову Господарського суду АРК від 17.05.2007 у цій справі залишено без змін.
Постановою ВГС від 7.07.2011 постанову САГС від 29.04.2011 залишено без змін.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційної інстанції та прийняв до уваги довідку Контрольно-ревізійного управління в АРК №07-21/65 від 1.09.2004, яка була скасована наказом в.о. начальника КРУ в АРК №9 від 12.01.2010. Крім того, зазначений наказ постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 визнано законним, а постанову Окружного адміністративного суду АРК від 20.04.2011 про визнання даного наказу протиправним скасовано. Отже, суд касаційної інстанції вважає, що зазначені вище факти є нововиявленими обставинами для даної справи, а відтак погоджується з правильністю висновків Господарського суду Автономної Республіки Крим, викладених у постанові від 17.05.2007 про відсутність підстав для задоволення позову. Таким чином, суд касаційної інстанції порушень вимог ст.4 ЗК (в редакції 1990 року) не вбачає.
У заяві про перегляд постанови ВГС від 7.07.2011 СПАТ «Агрофірма «Крим» посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст.4 ЗК (в редакції від 18.12.1990) у правовідносинах, що виникають на підставі рішень органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у колективну власність.
На обгрунтування вимог вищезазначеної заяви заявником додано копії постанов ВГС від 4.11.2010 у справі №3/145-09, в якій висловлено правову позицію про те, що землі транспорту та учбових господарств навчальних закладів із врахуванням положень ст.4 ЗК (в редакції 18.12.90), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, не можуть передаватися в колективну та приватну власність, та постанову Вищого адміністративного суду від 15.11.2006, в якій висловлено правову позицію про те, що землі транспорту є державною власністю і відповідно до ст.4 ЗК (в редакції від 18.12.90) не можуть бути передані в колективну та приватну власність і не можуть надаватись у користування.
Ухвалою ВГС від 3.09.2012 у справі №2-15/1652.1-2007А було вирішено питання про допуск даної справи до провадження для перегляду ВС постанови ВГС від 7.07.2011.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені в заяві доводи, Судова палата в господарських справах та Судова палата в адміністративних справах ВС вважають, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.4 ЗК (в редакції від 18.12.90) не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема, землі сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств, учбових господарств навчальних закладів, державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, елітно-насінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, племінних радгоспів і конезаводів, господарств по вирощуванню хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.
Предметом спору в цій справі є законність передання в колективну власність земельних ділянок, які знаходяться під виноградом та фруктами.
За таких обставин правовідносини, які є предметом спору в цій справі, регулюються названою вище нормою, на що суд касаційної інстанції уваги не звернув та не застосував вказаної норми при вирішенні спору. Тому в цьому випадку незастосування зазначеної норми є її неправильним застосуванням у подібних правовідносинах, а відтак підставою для скасування судового рішення. Крім того, підставою для застосування ст.4 ЗК (в редакції від 18.12.90) є не довідка КРУ в АРК від 1.09.2004 (як на те послався в постанові ВГС, підтримавши рішення апеляційного суду), а дані Державного земельного кадастру, який визначає правовий статус спірної земельної ділянки.
Відтак постанова ВГС від 7.07.2011 у справі №2-15/1652.1-2007А є незаконною і повинна бути скасована, а справа направлена на новий касаційний розгляд.
Керуючись статтями 11123, 11124 , 11126 ГПК, Судова палата в господарських справах та Судова палата в адміністративних справах ВС
ПОСТАНОВИЛИ:
Заяву СПАТ «Агрофірма «Крим» задовольнити частково.
Постанову ВГС від 7.07.2011 у справі №2-15/1652.1-2007А скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.11116 Господарського процесуального кодексу.