Закон і Бізнес


Нездолані бар’єри

РСУ не рекомендувала 17 претендентів на посаду судді КС, включно із екс-головою ради. Що стало на заваді?


№33-34 (1435-1436) 22.08—06.09.2019
ЛЕВ СЕМИШОЦЬКИЙ
5509

Рада суддів відсіяла половину претендентів, які розраховували посісти одну із 3-х посад в єдиному органі конституційної юрисдикції. Серед тих, кому відмовили в рекомендації, — колишній очільник РСУ Олег Ткачук та колишній член Вищої ради правосуддя Андрій Бойко. Які ж перепони не дозволили кандидатам подолати сито відбору?


Мляві презентації

Перебіг співбесід розтягнувся на 2 дні, але у кандидатів було лише по 15 хвилин, аби переконати членів ради у своїй відповідності критеріям відбору. Зокрема, у своїх високих моральних якостях та визнаному рівні компетенції.

Втім, склалося враження, що деякі кандидати, навіть ті які посідали або посідають високі посади у системі правосуддя, не особливо напружувалися, аби бодай красномовністю довести членам РСУ свою готовність до роботи у Конституційному Суді. Це мимоволі наштовхувало на роздуми, чи здатен правник, який не може переконати у перевагах своєї кандидатури, згодом привернути увагу делегатів з’їзду, а потім ще й ефективно відстоювати власну позицію під час засідань КС.

Утім, на цей нюанс члени РСУ, схоже, не особливо звертали увагу, оскільки рекомендували деяких колег, яким явно важко давався публічний виступ. А декому, попри значний досвід роботи, навіть бракувало чистоти української мови, що також не стало перешкодою.

Щоправда, всі претенденти, які були більш красномовні та впевненішими у відповідях на запитання членів ради, залишилися у конкурсі. Звісно, за відсутності застережень іншого ґатунку.

Політичний шлейф

Як відомо, ще однією законодавчою умовою для майбутнього володаря вишневої мантії є політична нейтральність. Тут рада виявила принциповість, і при найменшому натяку на політичну заангажованість претендента завбачливо вирішила не ризикувати.

Так, наприклад, професор Павло Любченко мав необережність у 2014 році балотуватися у мажоритарному окрузі в народні депутати, заручившись підтримкою Радикальної партії. А на останніх парламентських виборах значився у списку партії «Голос», хоча і не на прохідній 120-й позиції.

Ба більше: член РСУ Валерія Чорна дочиталася, що у своїй програмі він зазначав, що «судова система прогнила наскрізь». Тож природно, виникло питання, чому, в такому разі, претендент виявив намір представляти цю «прогнилу» систему в КС. Його намір виправляти недоліки судочинства з нової посади, схоже, не переконав членів РСУ в доцільності надання рекомендації.

Певною мірою політика та необережні висловлювання вплинули і на долю судді Київського районного суду м.Харкова у відставці Дениса Нев’ядомського. Він виявився єдиним, хто удостоївся особливої уваги з боку політика — народного депутата Леоніда Ємця. Той звернувся до РСУ, аби привернути увагу до висновку, який свого часу надавала щодо Д.Нев’ядомського громадська рада доброчесності.

Своєю чергою, суддя зауважив, що найбільшою проблемою нинішнього складу КС є його поділ на фракції, в чому він переконався, працюючи місяць на посаді позаштатного радника Голови Суду. Саме такий поділ на групи впливу, на його думку, перешкоджає вирішенню важливих питань, що перебувають на розгляді на вул.Жилянській. За його словами, частина суддів, які брали участь у неконституційному перевороті в Суді (щодо відставки Голови КС Станіслава Шевчука. — Прим. авт.), підтримувалися і досі підтримуються представниками «Народного фронту», членом якого є й Л.Ємець. І саме з цим може бути пов’язане звернення останнього, аби не допустити Д.Нев’ядомського до балотування на посаду судді КС.

Врешті-решт, у членів ради виникли сумніви щодо можливості його позитивного внеску в роботу Суду. Та й одного стажу роботи в мантії, вочевидь, замало для підтвердження рівня компетентності. Хоча до наступного етапу був допущений один кандидат, який також не має вченого ступеня, а лише здобуває його — заступник голови Донецького апеляційного суду Ростислав Гєрцик.

Водночас, у списку 16-ти залишився єдиний представник першої інстанції — суддя Окружного адміністративного суду м.Києва Олексій Огурцов. Можливо, він стане першим, хто спроможеться з цього рівня дотягнутися до вишневої мантії. Адже попереднього разу РСУ не дала жодної рекомендації представникам цієї ланки.

Компетентність на досвіді

Якщо у членів РСУ виникало питання щодо підтвердження рівня компетенції та його визнання, судді, як правило, посилалися на те, що сама їхня робота, а також незначна кількість скасованих рішень, свідчить про їхній фаховий рівень.

За цим компонентом найбільший стаж суддівської праці — понад 38 років — має суддя Верховного Суду України Микола Короткевич. Напевне, з поваги як до такої тривалої праці, так і посади члени ради вирішили допустити його до наступного етапу.

А найбільший стаж адміністративної роботи — у голови Волинського апеляційного суду Петра Філюка: скоро 15 років як він беззмінно очолює цю установу.

Натомість, кандидатура голови Херсонського апеляційного суду Олександр Коровайко вразила доповідача тим, що за тривалий період роботи у судовій системі щодо кандидата відсутня негативна інформація. Та й, з огляду на запитання, що ставилися йому, було зрозуміло, що цей етап він долає без проблем.

Суддя 6-го ААС Оксана Епель також вдало поєднує наукову та суддівську роботу. Відповідаючи на запитання щодо практичної спрямованості свого дисертаційного дослідження, вона акцентувала на соціальній спрямованості політики нашої держави, оскільки саме цьому питанню присвячене її наукова робота. А це набуває практичного значення в контексті ст.131-2 Конституції, яка запровадила монополію на представництво адвокатами інтересів особи в суді за винятком, зокрема, захисту соціальних прав. Натомість, як відзначила О.Епель, Основний Закон містить й такі дефініції як соціально-економічні права та інтереси, соціальні інтереси тощо. То чи охоплює поняття «соціальні права» й ці визначення також у контексті можливості представництва не адвокатом сторони у цих спорах?

Загалом, у списку претендентів наразі залишилося 6 докторів та 9 кандидатів юридичних наук.

Теорія проти практики

Звісно, в аспекті підтвердження рівня компетентності науковці мали певну перевагу, оскільки крім вченого ступеню мають значну кількість публікацій. Щоправда, серед тих, хто продовжить змагання за посади, залишилося тільки два представники наукових кіл — Наталья Денисенко, яка понад 20 років працює власне у секретаріаті КС, та професор Оксана Грищук.

Як зазначалося раніше, Н.Денисенко вже вдруге бере участь у змаганні за посаду судді КС. Але попереднього разу РСУ не надала їй рекомендацію. Можливо, цього разу просто вирішили дати можливість презентувати своє бачення роботи Суду делегатам з’їзду. Натомість Роману Савуляку із Львівського апеляційного суду другого шансу не дали, оскільки у 2017-му він уже був рекомендований радою, але набрав, як нагадав Б.Моніч, лише 3 голоси делегатів на свою підтримку. І навряд чи за ці два роки він став більш відомим серед колег.

О.Грищук пояснила намір кандидувати до КС своїм розумінням сутності діяльності цього органу, що покликаний захищати права людини від можливої сваволі державної влади. Як фахівець з філософії права, вона розповіла членам РСУ про походження прав людини, що існують незалежно від держави і які КС повинен допомагати захистити. І саме глибоке розуміння сутності прав людини, конституційних принципів та норм, на її думку, дозволить «гідно обійняти посаду судді КС».

Вона також висловила зауваження щодо недостатньої мотивації рішень КС. А в якості зразкового обґрунтування назвала рішення щодо соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку (№5-р/2018). Також кандидатка акцентувала на своїй співпраці з міжнародними організаціями, напевне, розраховуючи, що цей аргумент справить враження на членів ради.

Водночас, важко не погодитися із головою РСУ Богданом Монічем, який інколи цікався у претендентів, котрі ніколи раніше не одягали мантію, чому вони обрали саме суддівську квоту для змагання за посаду в КС. Адже так чи інакше, але делегати з’їзду мають обрати не лише захисників загальнолюдських чи європейських цінностей, а й тих, хто за потреби здатен відстояти інтереси самої судової системи. Тим більше, що сьогодні на Жилянській перебувають кілька подань, в яких порушуються, зокрема, питання конституційності окремих положень судової реформи, люстраційного закону. І наразі КС виявився не здатним дати належну оцінку цим «реформаторським» нормам.

На цей факт звернув увагу, зокрема, суддя Верховного Суду Олександр Прокопенко, який, до речі, відкривав процедуру співбесід. Серед основних недоліків роботи нинішнього складу Суду він назвав порушення процесуальних строків конституційних проваджень. Зокрема, стосовно розгляду подань ВСУ щодо закону «Про очищення влади», а також окремих положень судової реформи.

Його позицію поділяє суддя Київського апеляційного адміністративного суду Костянтин Бабенко. Він теж відзначив, що КС мав би уважніше поставитися до подання ВСУ щодо так званої судової реформи, яка, за його словами, не була і «бутафорією реформи». Адже це стосується долі тисяч суддів, а головне — порушення прав і свобод людини, яка не може звернутися до деяких судів, котрі наразі взагалі не працюють. До речі, за 3,5 роки К.Бабенко так і не пройшов кваліфікаційне оцінювання, за його словами, «через незрозумілу позицію Вищої кваліфікаційної комісії суддів».

Також скоро буде 3 роки як не здійснює правосуддя Єлізавета Євграфова із Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, хоча пройшла кваліфоцінювання під час конкурсу до ВС. І саме тривалий не розгляд подань щодо судової реформи, а також інших звернень щодо захисту прав людини вона назвала як одну із причин, що спонукали її взяти участь у конкурсі на посаду судді КС.

Колишня авторитетність

Утім, у членів ради була гарна нагода запитати в одного із співучасників розробки законопроектів із судової реформи щодо його оцінки її мети та наслідків. Проте колишній заступник голови Вищої ради правосуддя Вадим Беляневич акцентував на позитивах реформи, назвавши серед її вагомих здобутків деполітизацію процедури призначення служителів Феміди, а також обмеження компетенції судів виключно правовими спорами та кримінальним обвинуваченням. Що стосується недоліків, то, на його думку, вони пов’язані більше із практичною реалізацією задумів реформаторів.

Хоча члени РСУ не запитали, чому ж ВРП за весь цей час не виступила відкрито на підтримку незалежності суддів, не захистила їх від дискримінації в оплаті праці та іншої негативних практичних наслідків. На противагу такої спостережної позиції, ВС, наприклад, скасував рішення самої ВРП щодо звільнення окремих суддів з підстав несумісності. Втім, ці питання В.Беляневичу ще можуть задати на з’їзді.

А от його колега по ВРП Андрій Бойко вже опинився поза конкурсом. Після закінчення повноважень він вирішив залишитися в Києві, тож посада судді КС для нього була б непоганим працевлаштуванням. Але поки що не судилося.

Не отримав рекомендації й колишній голова РСУ, суддя ВП ВС Олег Ткачук. Хоча з презентації можна було зробити висновок, що він не вбачав перешкод в отриманні рекомендацій, оскільки зауважив, що не робитиме трагедії, якщо делегати з’їзду оберуть когось іншого і повернеться до роботи в раді. От тільки члени РСУ вирішили, що не варто гаяти два місяці на очікування і дали О.Ткачуку можливість уже з вересня повернутися до діяльності суддівського самоврядування. Адже суддя КС, як зауважила В.Чорна, не може зберігати членство в РСУ.

Втім, можна припустити, що на заваді став недавній конфлікт із звинуваченнями на адресу окремих членів РСУ про «змову», який, власне, і завершився заявою О.Ткачука про складання повноважень очільника. Тож після фіаско у цьому конкурсі для нього навряд чи буде комфортно працювати надалі в раді.

Контрольні питання

Із контрольних запитань членів ради ставало зрозуміло, що деякі претенденти прагнуть обійняти посаду в органі, за діяльністю якого не дуже стежать. Наприклад, не могли назвати приклади рішень КС за конституційними скаргами або визнання неконституційним закону через порушення процедури його прийняття. Хоча усі ці вердикти — доволі свіжі, й висвітлювалися на шпальтах «ЗіБ». А деякі навіть не могли назвати різниці між конституційним поданням та зверненням.

Власне запитання, що ставилися претендентам, не вирізнялися різноманітністю. Так, найчастіше членів РСУ, зокрема, Андрія Жука, турбував той факт, що закон або його частина, визнані КС неконституційними, втрачають чинність лише з моменту оприлюднення відповідного рішення. Адже це унеможливлює ефективний захист прав громадян у судах, які змушені послуговуватися неконституційною нормою.

Проте, більшість кандидатів обмежувалися посиланням на конституційну норму, яка унеможливлює ретроспективну дію рішень КС. Адже протилежний підхід порушуватиме принцип правовою визначеності. Водночас суддя ВСС у відставці Галина Юровська відзначила, що ця проблема дійсно існує і потребує додаткового вивчення.

В.Чорну, наприклад, зацікавило, чим мають бути підтверджені такі вимоги до судді КС як високі моральні якості та визнаний рівень компетентності. Адже закон не деталізує ці критерії. На думку О.Епель, рівень компетентності правника може підтверджувати захист дисертації, друк наукових статей, а для судді — якість його рішень.

Що стосується моральних якостей, то їх можуть оцінити колеги по роботі. До речі, за озвученою на засіданні ради інформацією, лише окремі претенденти заручилися підтримкою своїх колективів. Зокрема, відповідні рішення зборів суддів листи надійшли щодо О.Прокопенка та О.Епель.

Утім, тепер перед кандидатами стоїть більш складне завдання: менш, ніж за 2 місяці, що залишилися до дати з’їзду, переконати не тільки колег по установі, а й більшість делегатів у здатності гідно представляти інтереси суддівської спільноти в єдиному органі конституційної юрисдикції.

Довідка «ЗіБ»

Перелік кандидатів, яких Рада суддів рекомендувала для обрання суддями Конституційного Суду

Костянтин Бабенко, суддя Київського апеляційного адміністративного суду, д.ю.н.

Вадим Беляневич, адвокат, екс-член Вищої ради правосуддя, к.ю.н.

Ростислав Гєрцик, суддя Донецького апеляційного суду;

Оксана Грищук, професор кафедри теорії та філософії права Львівського національного університету ім. Івана Франка, д.ю.н.

Наталія Денисенко, головний консультант науково-аналітичного відділу Конституційного Суду, к.ю.н.

Оксана Епель, суддя Шостого апеляційного адміністративного суду, д.ю.н.

Єлизавета Євграфова, суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, д.ю.н.

Олександр Коровайко, голова Херсонського апеляційного суду, д.ю.н.

Микола Короткевич, суддя Верховного Суду України, к.ю.н.

Олексій Огурцов, суддя Окружного адміністративного суду м.Києва, к.ю.н.

Олександр Прокопенко, суддя Верховного Суду, к.ю.н.

Олена Ситнік, суддя Верховного Суду, к.ю.н.

Садіг Тагієв, суддя Апеляційного суду Чернігівської області у відставці, д.ю.н.

Петро Філюк, голова Волинського апеляційного суду, к.ю.н.

Юрій Цвіркун, суддя Вищого адміністративного суду, к.ю.н.

Галина Юровська, суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ у відставці, к.ю.н.