Закон і Бізнес


До рівних підходи різні

Чи варто ототожнювати суддівські та адвокатські самоврядні органи в праві доступу до Феміди?


За логікою ВП ВС щодо суддівського самоврядування, адмінсуди так само не мають права переглядати чи блокувати виконання рішень з’їзду адвокатів.

№31-32 (1433-1434) 10.08—21.08.2019
Ярослав РОМАНЕНКО, адвокат
4813
4813

Щоразу, коли представляємо інтереси органів адвокатського самоврядування у суді щодо визнання незаконними або скасування рішень (наприклад, рішення з’їзду адвокатів, Ради адвокатів України тощо), ведемо із суддями правову дискусію, предметом якої є питання юрисдикції адміністративних судів під час розгляду таких спорів.


Доступ до суду під питанням

Ще в лютому 2016 року Верховний Суд України у справі №21-966а16 зробив досить цікавий правовий висновок, який звівся до такого: коли виникають спори із правовідносин, в яких адвокатура як особлива формація реалізує надані їй правомочності, зокрема у разі обмеження права особи на заняття адвокатською діяльністю або прийняття рішення про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю, оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення, інші подібні за суттю і значенням дії, то такий спір підпадає під ознаки публічно-правового, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

На правовідносини, які виникають між адвокатами та/або органами адвокатського самоврядування, що статутом віднесені до повноважень самоврядної організації адвокатів і є питаннями внутрішньої (статутної) діяльності, юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

Закривши провадження у справі та не вказавши, до якого виду судочинства віднесено розгляд таких спорів, суд, на мою думку, констатував: суди загальної юрисдикції в Україні під час розгляду подібних правовідносин не повинні втручатися у діяльність самоврядної, саморегульованої асоціації, оскільки законом визначено чіткий механізм її роботи та виключні повноваження.

Такі думки у деяких колег викликали подив у частині дотримання права на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Не суб’єкт владних повноважень

Однак у березні 2019 року Велика палата Верховного Суду під час розгляду справи №804/4177/17 зробила досить цікавий (інноваційний) правовий висновок щодо суддівського самоврядування.

Високий суд указав, що порядок здійснення суддівського самоврядування визначається Конституцією, профільним законом та іншими законами, а також регламентами і положеннями, які приймають органи суддівського самоврядування.

Статтею 1301 Конституції передбачено, що для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до закону діє суддівське самоврядування.

Згідно з положеннями ч.1, ч.4 ст.126 закону «Про судоустрій і статус суддів» (№1402-VIII) суддівське самоврядування — це самостійне колективне розв’язання зазначених питань суддями.

До завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо:

— забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади;

— зміцнення незалежності судів, суддів, захист професійних інтересів суддів, у тому числі захист від втручання в їхню діяльність;

— участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за дотриманням установлених нормативів такого забезпечення;

— обрання суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим законом;

— призначення суддів Конституційного Суду;

— обрання суддів до складу Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів у порядку, встановленому законом.

Правова природа діяльності органу суддівського самоврядування унеможливлює судовий розгляд щодо визнання незаконним та скасування його рішення, а тому вказаний позов не може розглядатися в судах.

Суд адміністративної юрисдикції не має компетенції щодо розгляду такого спору з огляду на те, що відповідні скарги розглядаються самим органом суддівського самоврядування згідно із законом №1402-VIII та внутрішнім актом, який регламентує діяльність такого органу.

У цій справі констатовано, що збори суддів як орган суддівського самоврядування, який обговорює питання внутрішньої діяльності суду та приймає колективні рішення, не є суб’єктом владних повноважень у розумінні пп.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства в редакції, чинній з 15.12.2017.

Наслідки незалежності

Втім, якщо аналізувати ст.1312 Конституції, то чітко вбачається, що держава гарантує адвокатурі незалежність, а засади організації і діяльності адвокатури та провадження адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що адвокатське самоврядування — гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим законом.

Отже, наведені норми у частині адвокатського самоврядування збігаються з нормами щодо суддівського самоврядування — самостійного вирішення своїх питань через обговорення та прийняття колегіальних рішень.

Після ознайомлення із рішенням суду касаційної інстанції у мене як представника самоврядного незалежного інституту постає логічне та правомірне запитання: а чи не втручається сам суд у діяльність інституту адвокатури під час відкриття проваджень, розгляду спорів та прийняття низки рішень, зокрема щодо рішень з’їзду адвокатів, якщо на такий спір не поширюється юрисдикція адміністративних судів?

Очевидно, підходи до застосування правових позицій повинні бути однаковими — як для суддівського, так і для адвокатського самоврядування. Але це питання — до ВП ВС.