Закон і Бізнес


Відшкодування за ДТП

Стажисти херсонських адвокатів долучаються до розв’язання фундаментальних питань


№31-32 (1433-1434) 10.08—21.08.2019
Денис БЛОНСЬКИЙ, адвокат, м.Херсон
4577
4577

Проходження стажування є невід’ємною частиною процедури вступу в адвокатську професію. Приємно, коли стажери можуть висловити свіжу думку щодо правових спорів, у яких беруть участь керівники стажування. Ось приклад однієї такої справи.


Упродовж 6 місяців стажування проходила Альона Майдан, яка успішно склала іспит у Херсонській кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури. Вона у повному обсязі виконала план стажування, затверджений рішенням Ради адвокатів Херсонської області, та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Зокрема, А.Майдан брала участь у підготовці касаційної скарги у справі за позовом про компенсацію шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (справа №654/2122/17).

Сторонами спору, який розглядали суди різних інстанцій з 2015 року, є двоє знайомих. Один із них (Особа 1) мав у власності автомобіль. Під час відпочинку в кафе другий (Особа 2) за згодою першого взяв ключі від машини, аби відвезти своїх знайомих.

Автомобіль потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої його було пошкоджено. За висновком автотоварознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту перевищила ринкову вартість транспортного засобу до моменту пригоди.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування Особою 2 майнової шкоди Особі 1 у розмірі ринкової вартості транспортного засобу до моменту пригоди. Постановою від 15.05.2019 апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції та зобов’язав Особу 1 після відшкодування йому збитків передати пошкоджений автомобіль «ВАЗ 21099» Особі 2.

Справа є малозначною, втім, Верховний Суд погодився з доводами про те, що спір стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Колегія Касаційного цивільного суду констатувала, що апеляційна установа ухвалила рішення з умовою, а саме — пов’язала виконання рішення суду з фактом повернення пошкодженого авто. Хоча процесуальний закон цього не передбачає і відповідач такої вимоги не заявляв.

Крім того, апеляційний суд не врахував роз’яснень, наданих у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14. Адже резолютивна частина повинна містити вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і, залежно від характеру справи, давати відповіді на інші питання, зазначені у стст.215—217 Цивільного процесуального кодексу 2004 року (аналогічні положення містяться у стст.265—267 ЦПК).

Колегія КЦС зазначила, що згідно з п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу реальні збитки — це втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа понесла або мусить понести для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч.1 ст.77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до його ч.1 ст.76 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для її вирішення.

У ст.81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої винесено вирок, ухвалу або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що Особі 1 неправомірними діями відповідача завдано збитків унаслідок пошкодження належного йому автомобіля, що сталося через порушення ПДР особою, яка керувала цим транспортним засобом. Таким чином, оскільки заподіяння позивачу саме відповідачем майнової шкоди підтверджено належними й допустимими доказами в їхній сукупності та взаємозв’язку, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про компенсацію такої шкоди.

У підсумку колегія КЦС постанову апеляційного суду скасувала, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.