Закон і Бізнес


Нібито конкурс. Нібито переможець

Хто забрав у голів судів важливе право погоджувати кандидатури керівників апарату та їхніх заступників — РСУ чи ВРП?


Олена Танасевич не запобігла призначенню Оксани Літвінової, проте висловила позицію щодо процедури добору заступника керівника апарату.

№30 (1432) 03.08—09.08.2019
АННА ЛИНДІНА
24179

Олена Танасевич виступила проти призначення заступника керівника апарату, вважаючи, що добір кандидатів, по суті, добором не був. Адже положення про його проведення передбачає, що учасників має бути більш як один. Зате не встановлює, що вето голови суду має ключове значення. Тому голові ДСАУ залишилося призначити переможницю.


Сольний виступ

Щоб визначити, хто допомагатиме Богдану Крикливенку в управлінні Вищим антикорупційним судом, було оголошено конкурс на зайняття вакантної посади державної служби категорії «А». До комісії з добору кандидатів, яких виявилося не так і багато, включили суддів Верховного Суду Валерія Сухового, Станіслава Голубицького та Олександра Стародуба, члена Вищої ради правосуддя Віктора Матвійчука, члена Ради суддів Тетяну Гребенюк та її нового голову Богдана Моніча.

Усі вони зібралися для того, щоб перевірити матеріали лише однієї претендентки на цю вакансію. Кажуть, що найважче змагання — це змагання із самим собою, але у цьому випадку воно виглядало дещо дивно. Складається враження, що проводити конкурси на посади в судовій системі — не наше, адже при проведенні кожного спливають якісь сумнівні факти.

Хоча конкурс на зайняття посади заступника керівника апарату ВАКС почався нібито без проблем. Разом із його переможницею у ньому брали участь ще 3 кандидати. Тільки от у двох не підтвердилося необхідного знання однієї з офіційних мов Ради Європи, що є обов’язковою вимогою для зайняття такої посади. А у третього забракло досвіду роботи. Хоча він просив комісію зарахувати свій стаж як такий, що відповідає вимогам закону. Мова йде про Олексія Бондарева, який кілька років поспіль обіймав посаду головного консультанта-інспектора головного департаменту регіональної та кадрової політики Адміністрації Президента. А тепер щодо нього здійснює перевірку оновлена влада.

Таким чином, боротися за місце у ВАКС Оксана Літвінова продовжила самотужки, оскільки підтвердила і відповідний рівень знання іноземної мови, і достатній стаж для того, щоб зайняти цю посаду. Проте два місяці тому вона вибула з конкурсу на зайняття посади керівника апарату ВАКС саме через недостатнє володіння іноземною мовою.

Показавши непоганий результат у наступних етапах конкурсу,  О.Літвінова здобула перемогу. Тому в останній день липня голова Державної судової адміністрації Зеновій Холоднюк видав наказ № 272/к, яким призначив її на посаду заступника керівника апарату ВАКС зі встановленням випробувального строку на три місяці. При цьому було додано, що акт виданий відповідно до абз.2 п.55 Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя, яке затвердила Вища рада правосуддя.

Притерпиться, то й пригорнеться

У цьому пункті зазначається, що другий за результатами конкурсу кандидат має право на призначення на таку посаду протягом одного року з дня проведення конкурсу, якщо така посада стане вакантною. Або якщо переможець конкурсу відмовився від зайняття посади. Тобто положення хоч і не прямо, але все-таки вказує на те, що у доборі мають брати участь мінімум два учасники. Така невідповідність свідчить про те, що результат можна визнати нелегітимним.

Утім, також має значення те, що п.5 ч.4 ст.153 закону «Про судоустрій і статус суддів» установлює: голова ДСАУ призначає на посади керівників апарату та їхніх заступників за погодженням з очільниками відповідних судів. Проте згоди від голови ВАКС О.Танасевич кандидатка не отримала, зате 29.07.2019 одержала від неї листа №299/19. У ньому зазначається, що вона не погоджує призначення О.Літвінової на посаду заступника керівника апарату ВАКС.

Тільки той же п.55 положення їй такого права не дає, оскільки передбачає, що в разі непогодження головою суду кандидатури переможця конкурсу, коли таке погодження вимагається відповідно до закону «Про судоустрій і статус суддів», у 10-денний строк від дати надходження результатів конкурсу його переможець призначається і без такого погодження, але з обов’язковим встановленням строку випробування до 6 місяців. Таким чином, автори положення фактично позбавили керівників судів права долучатися до процесу формування штату.

О.Танасевич надіслала лист-непогодження і тут вже можна погратися із 10-денним строком, але проігнорувати його, мабуть, не вийде. Зважаючи на те, що листа отримали 29.07, не відомо, коли його відправили. Очевидно, у голови суду були вагомі причини для висловлення саме такої позиції.

Проте було вирішено, що голова ДСАУ як суб’єкт призначення зобов’язаний призначити переможця без відповідного погодження (але з відповідним непогодженням), але з обов’язковим установленням строку випробування. З останнім проблем не має виникнути, оскільки достеменно не відомо, що таке має накоїти посадовець, аби це випробування не пройти.

На підтвердження такого рішення судова адміністрація відповідно до стст.56—58 закону «Про запобігання корупції» та постанови Кабінету Міністрів №171 організувала проведення спеціальної перевірки щодо переможниці. За її результатами не було виявлено інформації, яка перешкоджала б О.Літвіновій зайняти цю посаду.

Таким чином, голові ВАКС доведеться співпрацювати із заступником керівника апарату, щодо призначення якої вона заперечувала. Та чи логічно починати роботу новоутвореної установи, на яку покладається стільки сподівань громадян і нової влади, із внутрішнього конфлікту?

Можливо, варто врешті змінити такий пункт положення, що нав’язує очільникам судів керівний персонал, з яким від початку немає позитивних відносин. Утім, наразі не зрозуміло, із чиєї подачі у положенні з’явився пункт, що корегує норму закону на користь ДСАУ.

Джерела у ВРП, яка, власне, затвердила положення, зауважують, що до проекту доклали руку в Раді суддів. Натомість там заперечують цей факт, і вважають, що РСУ була відлучена від цієї справи. Водночас експерти припускають, що у такому важелі впливу була зацікавлена попередня влада, аби мати можливість тримати руку на пульсі життя апеляційних та вищих спеціалізованих судів.

Що ж, принаймні цей випадок став причиною того, аби виправити помилку. Звісно, якщо тепер потреба у «своїх людях» на чолі апарату судів відпала.