Закон і Бізнес


Готель, який не продати

Суддя не дістала стягнення за те, що не дала виконати рішення


№30 (1432) 03.08—09.08.2019
Аліна ПРИШЛЮК
9161

Служителька Феміди забезпечила позов і зупинила торги, які призначили в межах виконавчого провадження. За це її хотіли покарати дисциплінарним стягненням, однак жінка довела, що інша ухвала була б незаконною.


Заборонені торги

У 2017 році в провадження судді Бродівського районного суду Львівської області потрапила справа за позовом особи проти державного підприємства, яке здійснює торги. Розлучена жінка заявила права на частку готелю свого чоловіка, який збиралися продати задля погашення іпотеки. Третіми сторонами у справі, які не заявляють самостійних вимог, були місцевий відділ виконавчої служби та територіальне управління юстиції. Позивачка вимагала звільнити її майно, яке було предметом іпотеки, з-під арешту.

Суд задовольнив заяву про забезпечення позову й відкрив справу. Держпідприємству, яке спеціалізується на проведенні електронних торгів, заборонили будь-які дії щодо готельного комплексу. Особа, яка не була учасником справи, але дійшла висновку, що таке рішення порушує її права, подала апеляцію, і суд другої інстанції скасував ухвалу про забезпечення позову.

У листопаді 2017 року матеріали повернули до першої інстанції, і, за результатами повторного автоматичного розподілу, провадження дісталося судді Ользі Бородійчук. У служителя Феміди, який попереднього разу слухав справу, закінчився строк повноважень. О.Бородійчук розглянула позов і прийняла аналогічне рішення про забезпечення, знову заборонивши держпідприємству проводити торги для продажу готелю та земельної ділянки, на якій його збудували. Законниця зазначила, що «предметом позову в даній справі є, зокрема, вимога про поділ майна, яке є об’єктом спільної сумісної власності, шляхом визнання за позивачем права власності на частину такого майна, а саме — готельного комплексу з убудованими приміщеннями громадського харчування».

Заяву про забезпечення позову мотивували тим, що відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області виставив готель на торги й вони мали відбутися наступного дня після судового засідання. Придбати об’єкт зголосилося 6 покупців. Тож діяти слід було негайно, поки спірне майно не продали. На підтвердження цього заявниця надала витяг із веб-сайту «Система електронних торгів арештовано майна».

Апеляційний суд ще раз скасував рішення першої інстанції. Він дійшов висновку, що вердикт О.Бородійчук зупиняє виконання попередніх судових рішень у зведеному виконавчому провадженні.

Чиста совість

У березні 2018 року до Вищої ради правосуддя поскаржилася Служба безпеки, стверджуючи, що законниця порушила норми права, які завадили виконанню судових рішень. У відповідь дисциплінарна палата відкрила справу.

Володарка мантії у свою чергу зауважила, що на час вирішення питання позивачка ні словом не обмовилася про те, що майно хочуть продати з торгів задля виконання судових рішень. До того ж не було жодного документа чи пояснення, що ці судові акти набрали законної сили. Усі документи, які на той час мала служителька Феміди, — це позов і витяг із веб-сайту про плани проведення аукціону для реалізації майна відповідача. Тож О.Бородійчук у своєму рішенні не сумнівалася.

Проте в діях судді побачили ознаки проступку й покарали її попередженням.

«Те, що десь є виконавче провадження, я могла припускати, однак того, що йдеться про виконання судових рішень, не знала, такого не було», — заявила суддя членам Ради, коли прийшла оскаржувати стягнення.

Свою рішучість у прийнятті рішення про забезпечення позову вона пояснила тим, що наступного дня мали відбутися торги для продажу об’єкта. «Дружина, яка є позивачем у справі, повідомляє, що їй належить половина готельного комплексу, який завтра продадуть, і просить зупинити процес торгів», — розповіла О.Бородійчук.

Позивачка заявила, що довідалась із засобів масової інформації про те, що майно завтра матиме нового власника майна, а в ньому є її частка. Тож, виходячи з терміновості розгляду справи, суддя постановила ухвалу, при цьому в неї не виникло жодного сумніву, що питання можна вирішити інакше. Вона не мала не тільки інформації про інші судові рішення, а й часу, щоб про них довідатись. Уже в ході розгляду справи виявилося, що торги відбувалися на виконання судових рішень.

«Маючи чисту совість, я виконала всі вимоги законодавства й забезпечила позов, — стверджувала законниця. — Іншого рішення не могла прийняти за тих обставин».

Для того щоб з’ясувати всі нюанси справи, їй потрібен був час, а реалізація готелю створила би проблеми для всіх учасників процесу. О.Бородійчук висловила припущення: якби того позову вона не забезпечила, на неї також чекало би покарання.

Така впевненість у правильності власних вчинків переконала членів ВРП. Вони вирішили скасувати стягнення й закрити провадження. Натомість те, чому до спору причетна СБУ, залишилося таємницею.