Конвенція не аргумент

Конституційний Суд не розглядає питання про невідповідність законів нормам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також не аналізує застосування судами законодавчих положень.

Про це нагадав другий сенат КС в ухвалі від 17.07.2019 №16-уп(ІІ)/2019, якою відмовив у розгляді конституційної скарги щодо п.1 ч.1 та ч.2 ст.303 Кримінального процесуального кодексу.

Йшлося про неможливість оскаржити бездіяльність прокурора, який відмовився закрити кримінальне провадження за фактом підробки документів, хоча експертиза, навпаки, довела їх справжність. Київська місцева прокуратура №3 відмовила у розгляді клопотання автора скарги, якого звинувачували у скоєнні цього злочину, оскільки він не є стороною кримінального провадження. У свою чергу суд послався на те, що п.1 ч.1 ст.303 КПК не передбачає оскарження відмови прокурора у закритті провадження через відсутність події та складу кримінального правопорушення.

Втім, довести неконституційність згаданої норми скаржникові також не вдалося. Другий сенат КС констатував, що скарга не містить належного обґрунтування. Посилання на ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також визнані неприйнятними, оскільки до компетенції КС не віднесено питання контролю відповідності нормативно-правових актів України міжнародним договорам, що ратифіковані Верховною Радою.