Закон і Бізнес


Подружня заборгованість


№29 (1431) 27.07—02.08.2019
10943

Сам по собі факт укладення в один день договорів позики та купівлі-продажу не свідчить про те, що позика була витрачена на придбання квартири. Такий висновок зробив ВС в постанові №638/5286/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

22 травня 2019 року м.Київ №638/5286/17

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого — ВИСОЦЬКОЇ В.С. (суддя — доповідач),
суддів: ЛЕСЬКО А.О., ПРОРОКА В.В., СІМОНЕНКО В.М., ФАЛОВСЬКОЇ І.М. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Особи 1 до Особи 2, Особи 3 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Особи 3 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 2.10.2017 та постанову Апеляційного суду Харківської області від 19.06.2018.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2017 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до Особи 2, Особи 3, в якому просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за договором цільової позики у розмірі 732852,82 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами договору цільової позики від 2.04.2013, укладеного між позивачем та Особою 2, останній отримав у борг кошти в сумі 216000 грн., що на час укладання договору еквівалентно $27023,64 на умовах, визначених договором. Позика мала цільовий характер — надавалася для набуття у власність квартири для спільного проживання відповідачів та була витрачена на купівлю зазначеної в договорі цільової позики квартири. Сторонами договору погоджено строк та місце виконання зобов’язання: до 24:00 2.04.2016 за адресою проживання та реєстрації позикодавця: Адреса 1. У визначений договором строк Особа 2 позики не повернув.

4. Посилаючись на те, що сума коштів, отриманих у борг у позивача, була використана для набуття у власність квартири для спільного проживання відповідачів, яка не повернута, позивач звернувся із цим позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Дзержинського райсуду від 2.10.2017 позов задоволено.

6. Стягнуто солідарно з Особи 2 та Особи 3 на користь Особи 1 заборгованість за договором цільової позики від 2.04.2013 у розмірі 732852,82 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

7. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами укладено договір позики, позичальник свої зобов’язання не виконав, в зазначені строки гроші не повернув, тому відповідно до чинного законодавства заборгованість за договором позики підлягає стягненню в судовому порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою АСХО від 19.06.2018 апеляційну скаргу Особи 3 залишено без задоволення. Рішення Дзержинського райсуду від 2.10.2017 — без змін.

9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов Особи 1, оскільки Особа 3 не надала жодних доказів на підтвердження того, що кошти, отримані її колишнім чоловіком Особою 2 в борг в Особи 1, були використані не на придбання квартири, а також доказів того, що кошти в сумі $27100 були нею переміщені з Російської Федерації на територію України та були витрачені на придбання квартири.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року, Особа 3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Касаційна скарга мотивована тим, що суд неправильно зазначив, що її згода на отримання позики не була потрібна. У період спільного проживання з Особою 2 вони придбали квартиру, кошти на її придбання були витрачені від продажу Особою 3 власного житла на території Російської Федерації та кредитні кошти. Про договір позики між позивачем та Особою 2 їй нічого не було відомо. Про існування договору позики Особа 2 її не повідомляв, з позивачем Особою 1 вона ніколи не була знайома й не чула про нього від свого чоловіка.

12. Касаційна скарга також містить посилання на те, що суд не навів беззаперечних доказів того, що кошти, отримані Особою 2 за договором позики, останнім використані за призначенням — на придбання квартири, тобто витрачені в інтересах сім’ї.

Доводи інших учасників справи

13. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14. 17.11.2012 між відповідачами Особою 2 та Особою 3 було зареєстровано шлюб, який розірвано заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 2.03.2015.

15. 2.04.2013 між Особою 1 та Особою 2 в простій письмовій формі було укладено договір цільової позики, за яким останній отримав в борг кошти в сумі 216000 грн., що еквівалентно $27023,64, для придбання однокімнатної квартири за Адресою 2. На підтвердження отримання коштів Особа 2 2.04.2013 склав розписку в простій письмовій формі.

16. У п.4 договору цільової позики від 2.04.2013 сторони погодили строк та місце виконання зобов’язання: до 24:00 2.04.2016 за адресою проживання та реєстрації позикодавця: Адреса 1. Відповідно до п.5 вказаного договору позика є безпроцентною.

18. Згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу квартири від 2.04.2013 Особа 8, який діє від себе особисто та від імені Особи 9 (продавці), передали, а Особа 2 (покупець) прийняв у власність однокімнатну квартиру за Адресою 2. Даний правочин учинено за 216000 грн.

19. Відповідно до п.6 договору купівлі-продажу квартири від 2.04.2013 покупець Особа 2 укладає договір купівлі квартири у спільну сумісну власність за згодою дружини Особи 3 згідно з її нотаріально посвідченою заявою від 2.04.2013.

20. 29.03.2016 Особа 1 звернувся з письмовою вимогою до Особи 2 та Особи 3 про повернення коштів. Вимога не задоволена.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

21. Згідно із положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

22. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

23. Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час учинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

24. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до ч.3 ст.406 ЦПК розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

25. Відповідно до ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Пред’являючи позов, Особа 1 указав на солідарний обов’язок Особи 2 і Особи 3 щодо погашення заборгованості за договором цільової позики, мотивуючи тим, що кошти, взяті Особою 2 у борг в період зареєстрованого шлюбу відповідачів, були витрачені ним в інтересах сім’ї.

27. Згідно зі ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

28. Відповідно до ст.1047 ЦК договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

29. У ч.1 ст.1048 ЦК передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

30. Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК).

31. Отже, за своїми правовими ознаками, договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

32. Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не збігатися з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передання коштів у борг.

33. Отже, у разі пред’явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов’язання. Для цього з метою правильного застосування стст.1046, 1047 ЦК суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

34. Відповідно до ч.3 ст.61 СК, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

35. Частина 4 ст.65 СК встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

36. Правовий аналіз ч.4 ст.65 СК дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов’язаною стороною (боржником) за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім’ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

37. Для встановлення солідарного боргового обов’язку подружжя слід, щоб один із подружжя довів у суді, що другий з подружжя знав про розписку та не заперечував проти такої позики, а також суду необхідно встановити на підставі доказів, що позичені кошти були витрачені в інтересах сім’ї.

38. Згідно із ч.5 ст.12 ЦПК, яка також покладає і на суд певні обов’язки щодо створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

39. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом.

40. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК).

41. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими та електронними доказами (п.1 ч.2 ст.76 ЦПК).

42. У ч.2 ст.78 ЦПК передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

43. Згідно із ч.1 ст.80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

44. Відповідно до ст.89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

45. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

46. У справі, яка переглядається, суди встановили правову природу укладеного між сторонами договору, а саме — що зобов’язання випливають саме з договору позики, за яким борг не повернуто, тому позивач має право на його повернення в судовому порядку.

47. Зі змісту договору цільової позики від 2.04.2013 випливає, що позика, отримана за цим договором, витрачається на набуття у власність квартири для спільного проживання в ній позичальника та його дружини Особи 3.

48. При цьому, покладаючи на Особу 3 обов’язок щодо солідарного погашення заборгованості за договором позики, укладеним її чоловіком, суд не встановив, чим підтверджено обізнаність Особи 3 з такою позикою, оскільки ні в договорі позики, ні у розписці не зазначено, що Особа 3 як дружина давала згоду на отримання цієї позики. Підпис останньої на вказаних документах відсутній.

49. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що кошти, отримані Особою 2 за договором позики, останнім використані за призначенням — на придбання квартири, тобто витрачені в інтересах сім’ї. Сам по собі факт укладення в один день договору позики та договору купівлі-продажу вповні не свідчить про те, що позика була витрачена на придбання квартири.

50. Крім того, суд не дав жодної правової оцінки доводам Особи 3 про те, що Особа 1 їй невідома, та не встановив, чим спростовуються доводи Особи 3 про її необізнаність із договором цільової позики від 2.04.2013 та придбання квартири за кошти, отримані в борг від Особи 1.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Згідно з пп.1, 2 ч.3 ст.411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

52. За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст.411 ЦПК підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись стст.400, 411, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Особи 3 задовольнити.

2. Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 2.10.2017 та постанову Апеляційного суду Харківської області від 19.06.2018 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.