Порука невизначеного строку
З настанням певної події законодавець пов’язує термін, який визначається саме календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Такий висновок зробив ВС в постанові №554/1566/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
5 червня 2019 року м.Київ №554/1566/17
Верховний Суд у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ВИСОЦЬКОЇ В.С. (суддя-доповідач),
суддів: ГРУШИЦЬКОГО А.І., ЛИТВИНЕНКО І.В., СЕРДЮКА В.В., ФАЛОВСЬКОЇ І.М. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до Особи 1, Особи 2 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Особи 2 на заочне рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 1.09.2017 та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 20.12.2017.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до Особи 1, Особи 2, в якому просило стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 879864, 75 грн.
2. Позовна заява мотивована тим, що, за умовами кредитного договору, укладеного 27.02.2008 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та Особою 1, останній отримав кредит у розмірі $65976 на умовах, визначених договором, з кінцевим строком повернення 12.02.2036.
3. Виконання умов кредитного договору позичальником Особою 1 забезпечено договором поруки, укладеним 27.02.2008 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та Особою 2.
4. 24.02.2012 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, згідно з яким ПАТ «ОТП Банк» відступило, а до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли усі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до боржника за зазначеним кредитним договором.
5. Неналежне виконання позичальником Особою 1 умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яку просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Заочним рішенням Октябрського райсуду м.Полтави від 1.09.2017 позов задоволено.
Стягнуто солідарно з Особи 1, Особи 2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 879864, 75 грн. Вирішено питання розподілу судового збору.
7. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що правовідносини сторін випливають з кредитного договору. Позичальник допустив утворення заборгованості, тому є підстави для її стягнення в судовому порядку, у тому числі і з поручителя як солідарного боржника.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
8. Постановою АСПО від 20.12.2017 апеляційну скаргу Особи 1 задоволено частково, заочне рішення суду першої інстанції змінено.
Зменшено розмір стягнутої з Особи 1, Особи 2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пені за непогашення своєчасно суми кредиту з 513010,12 грн. до 183427 грн., зменшено загальний розмір стягнутої заборгованості з 879864,75 грн. до 550281,63 грн. В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.
9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитом, проте дійшов висновку про застосування ч.3 ст.551 ЦК, оскільки розмір пені значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. Апеляційний суд вважав доцільним визначити розмір пені, який становитиме 50% від суми основної заборгованості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року, Особа 2 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове — про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
11. Позичальник Особа 1 з касаційною скаргою не звертався, на вчинення таких дій адвоката, який діє в інтересах поручителя Особи 2, не уповноважував.
12. Зважаючи на викладене, колегія суддів розглядає касаційну скаргу в межах доводів щодо вирішення спору в частині стягнення заборгованості з поручителя Особи 2.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи суд неповно з’ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об’єктивному та справедливому її розгляду. Зокрема, з поручителя Особи 2 стягнуто борг на користь неналежного кредитора, оскільки права за договором поруки, що укладений з останньою, позивач не купував, за умовами договору, відступлення прав вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги лише за кредитним договором та іпотечними договорами.
14. Касаційна скарга також містить посилання на недоведеність суми боргу, оскільки суму боргу позивач підтверджує лише довідкою про стан заборгованості, в якій не встановлено ні періоду, ні належної суми нарахування, а у вимозі від 17.11.2017, яка направлена Особі 1 вже після відкриття апеляційного провадження, позивач вимагає сплатити лише суму, еквівалентну $13587,92.
15. Аргументом касаційної скарги також указано відсутність у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права на стягнення коштів у іноземній валюті, оскільки останнє не є фінансовою установою у розумінні закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Доводи інших учасників справи
16. Відзиву на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17. 27.02.2008 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та Особою 1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі $65976 на умовах, визначених договором, з кінцевим строком повернення 12.02.2036.
18. 27.02.2008 на забезпечення виконання зобов’язань позичальником Особою 1 за кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та Особою 7 було укладено договір поруки.
19. 17.03.2008 додатковою угодою внесено зміни до кредитного договору в частині розміру та валюти кредиту, погоджено розмір боргових зобов’язань $19915.
20. 24.02.2012 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, згідно з яким ПАТ «ОТП Банк» відступило, а до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли усі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до боржника за зазначеним кредитним договором.
21. Звертаючись із цим позовом, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило стягнути заборгованість, яка утворилась за кредитним договором станом на 2.02.2017 у розмірі 879864,75 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі $13587,92, що еквівалентно 366854,63 грн.; пеня за непогашення своєчасно кредиту в сумі 513010,12 грн.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
22. Згідно із положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
23. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
<…> 27. Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором. Судові рішення у справі ухвалені на користь позивача.
28. З обставин справи випливає, що поручитель Особа 2 заперечувала проти позовних вимог, посилалась на пропуск позивачем установленого ч.4 ст.559 ЦК строку пред’явлення вимоги до поручителя, оскільки направленням 25.03.2016 досудової вимоги на адресу позичальника Особи 1 кредитор змінив строк виконання основного зобов’язання.
29. Відповідно до ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 цього кодексу).
30. Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК).
31. Відповідно до ст.509 ЦК зобов’язання — це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
32. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК).
33. Згідно зі стст.526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК зобов’язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
34. Якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
35. Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення — невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.
36. Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.
37. При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов’язання до настання строку виконання, визначеного договором.
38. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
39. У ст.1050 ЦК передбачено: якщо позичальник своєчасно не повернув позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу.
40. За змістом ч.2 ст.625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
41. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.
42. Саме такі висновки містяться у постановах Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 (справа №444/9519/12), від 4.07.2018 (справа №310/11534/13) та від 31.10.2018 (справа №202/4494/16).
43. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.
44. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (ч.1 ст.553 ЦК).
45. Вимога ст.526 ЦК щодо обов’язку виконувати зобов’язання належним чином поширюється і на акцесорні (забезпечувальні) договори та сторін таких договорів.
46. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткової (субсидіарної) відповідальності поручителя.
47. Згідно з положеннями ч.4 ст.559 ЦК (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій), порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, коли кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.
48. Умовами договору поруки сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (дата договору) і діє до повного виконання боргових зобов’язань за кредитним договором (п.4.1). Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов’язань у повному обсязі (п.4.2).
49. Тобто договором поруки не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, а наявна в договорі ст.4, якою встановлено, що порука втрачає чинність після повного виконання боргових зобов’язань, не може вважатися строком його дії, оскільки не відповідає змісту стст.251, 252 ЦК, де визначено, що з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається саме календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
50. Крім того, слід зауважити, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
51. Ураховуючи те, що надісланням 25.03.2016 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» використало право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, тобто такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов’язання на 25.04.2016, а до суду із цим позовом до поручителя звернувся лише у лютому 2017 року, зі спливанням 6 місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання, визначених ч.4 ст.559 ЦК, тобто порука припинилася.
52. Оскільки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вимог про стягнення з поручителя сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, а також 3% річних від простроченої суми на підставі положень ст.625 ЦК не заявляв, колегія суддів доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до поручителя Особи 2 у зв’язку з відсутністю підстав для його задоволення.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
53. Згідно із ч.1 ст.412 ЦПК підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
54. Згідно з чч.2 та 3 ст.412 ЦПК порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.
55. У ході касаційного перегляду встановлено неправильне застосування судами норм матеріального права в частині вирішення позовних вимог до поручителя.
56. Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, то рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині стягнення заборгованості з Особи 2 підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Розподіл судових витрат
57. За змістом ст.141 ЦПК, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
58. Ухвалою ВС від 5.07.2018 Особі 2 відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги на ухвалені у цій справі рішення до ухвалення рішення у справі.
59. Ураховуючи наведене, на позивача покладається обов’язок зі сплати судового збору у розмірі 26935,94 грн. на користь держави за перегляд справи судом касаційної інстанції.
Керуючись стст.400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити частково.
2. Заочне рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 1.09.2017 та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 20.12.2017 в частині задоволення позовних вимог до Особи 2 скасувати, у цій частині ухвалити нове рішення.
3. Відмовити ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у задоволенні позовних вимог до Особи 2 про стягнення заборгованості.
4. Стягнути з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь держави 26935,94 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.