Закон і Бізнес


Усі колії ведуть до Києва


№28 (1430) 20.07—26.07.2019
1563

Позов про відшкодування шкоди має пред’являтися за місцезнаходженням перевізника й за правилами виключної підсудності. Такий висновок зробив ВС в постанові №161/19658/18, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

29 травня 2019 року                        м.Київ                              №161/19658/18

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — СТРІЛЬЧУКА В.А.,
суддів: КУЗНЄЦОВА В.О. (суддя-доповідач), ОЛІЙНИК А.С., ПОГРІБНОГО С.О., УСИКА Г.І. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ПАТ «Українська залізниця» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.12.2018 та постанову Волинського апеляційного суду від 7.02.2019,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Українська залізниця» про захист прав споживачів, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Луцького міськрайсуду від 10.12.2018 відкрито провадження у справі.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, ПАТ «Українська залізниця» звернулося до суду з апеляційною скаргою з підстав недотримання правил підсудності.

Постановою ВАС від 7.02.2019 апеляційну скаргу ПАТ «Українська залізниця» залишено без задоволення, ухвалу Луцького міськрайсуду від 10.12.2018 — без змін.

Залишаючи ухвалу без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що суд першої інстанції постановив законну й обґрунтовану ухвалу. При цьому зазначив, що спірні правовідносини хоч і виникли з договору перевезення, проте в позовній заяві зазначено, що перевізником було надано неякісні послуги, у зв’язку із чим було порушено право позивача як споживача, тому суд першої інстанції відкрив провадження у справі без порушення правил підсудності, а саме — на підставі ч.5 ст.28 ЦПК.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року, ПАТ «Українська залізниця» просить скасувати оскаржувані рішення першої та апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відкрив провадження у справі з недотриманням правил підсудності, а апеляційний суд вказані недоліки не усунув. Суди не звернули уваги на те, що спір виник із договору перевезення, а такі спори на підставі ч.4 ст.30 ЦПК мають пред’являтися за правилами виключної підсудності — за місцезнаходженням перевізника. У разі конкуренції правил підсудності відповідно до ч.16 ст.28 ЦПК мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Ухвалою ВС від 25.03.2019 відкрито касаційне провадження та дано строк для надання відзиву.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Ухвалою ВС від 15.05.2019 справу за позовом Особи 1 до ПАТ «Українська залізниця» про захист прав споживачів, відшкодування збитків та моральної шкоди призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

<…> Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить ВС, та застосовані норми права

Згідно із ч.5 ст.28 ЦПК позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

У ч.4 ст.30 ЦПК передбачено, що позови до перевізників, що виникають із договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред’являються за місцезнаходженням перевізника.

Відповідно до ч.16 ст.28 ЦПК позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно із цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, установленої ст.30 цього кодексу.

Тлумачення чч.5 та 16 ст.28, ч.4 ст.30 ЦПК свідчить, що правила підсудності справ за вибором позивача не поширюються на позови, які підлягають пред’явленню за правилами виключної підсудності.

Предметом позову в цій справі є відшкодування шкоди, яка заподіяна у зв’язку з неналежним виконанням договору перевезення пасажирів.

З урахуванням наведеного позов про відшкодування шкоди має пред’являтися за місцезнаходженням перевізника, за правилами виключної підсудності.

З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходження перевізника ПАТ «Українська залізниця» — м.Київ, вул. Тверська, 5. Це в межах територіальної підсудності Печерського районного суду м.Києва.

У ч.1 ст.380 ЦПК передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу про відкриття провадження у справі та приймає постанову про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, якщо таку ухвалу прийнято судом із порушенням правил підсудності.

Суд апеляційної інстанції на вищевказані вимоги закону та доводи апеляційної скарги ПАТ «Українська залізниця» щодо порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності не звернув уваги, не скасував ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі та не направив справу на розгляд до належного суду.

З огляду на те що ПАТ «Українська залізниця» зареєстроване за вищезазначеною адресою, цю справу, за правилом виключної підсудності, необхідно направити на розгляд до Печерського райсуду.

Згідно з п.6 ч.1 ст.411 ЦПК рішення підлягають обов’язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.

З урахуванням викладеного оскаржувані рішення необхідно скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції за виключною підсудністю — до Печерського райсуду.

Враховуючи наведене та керуючись стст.400, 406, 411, 415, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ «Українська залізниця» задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.12.2018 та постанову Волинського апеляційного суду від 7.02.2019 скасувати, справу направити для розгляду до Печерського районного суду м.Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.