За кримським рахунком

Припинення діяльності філії не впливає на обсяг зобов’язань банку відповідно до чинного цивільного законодавства. Такий висновок зробив ВС в постанові №666/3215/15-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

12 червня 2019 року                        м.Київ                              №666/3215/15-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — СІМОНЕНКО В.М.,
суддів: КАЛАРАША А.А., ЛЕСЬКО А.О. (суддя-доповідач), ПЕТРОВА Є.В., ШТЕЛИК С.П. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 4.12.2017 та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 22.03.2018.

Історія справи

У червні 2015 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача.

Позовна заява мотивована тим, що він у ПАТ «КБ «Приватбанк» у м.Севастополі відкрив поточний розрахунковий та пенсійний рахунки. У зв’язку з окупацією Автономної Республіки Крим він змушений був переїхати до м.Херсона. Нині перебуває у скрутному матеріальному становищі, у зв’язку із чим неодноразово звертався до херсонського відділення ПАТ «КБ «ПриватБанк» з проханням повернути кошти на розрахунковому рахунку та пенсійні заощадження, у чому йому було відмовлено. За останніми йому відомими даними, на пенсійному рахунку (картка №*) перебували кошти в розмірі 331,25 грн., на валютному розрахунковому рахунку (картка №**) — в розмірі $1600,00. Під час видачі вказаних банківських карток між ним та відповідачем окремі письмові договори не укладалися, анкету-заяву він заповнив безпосередньо у відділенні банку в одному екземплярі, який залишився у відповідача.

У зв’язку з наведеними обставинами просив зобов’язати ПАТ «КБ «ПриватБанк» видати йому з пенсійного рахунку (картка №*) кошти в розмірі 331,25 грн., з розрахункового рахунку (картка №**) — в розмірі $1600,00, зобов’язати відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ним коштами, які перебувають на вказаних рахунках в межах фактичного залишку коштів шляхом негайного розблокування зазначених рахунків.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Херсонського міськсуду від 4.12.2017, залишеним без змін постановою АСХО від 22.03.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не надав належних доказів на підтвердження обставин, які зазначені як підстави для задоволення заявлених позовних вимог, зокрема не надав договорів банківських рахунків, з яких можна було б установити наявність договірних правовідносин між сторонами та їх умови, не надано первинних документів, які свідчили б про проведення відповідної банківської операції щодо зарахування на рахунки позивача у банку відповідача певних коштів. ПАТ «КБ «Приватбанк» нині у зв’язку з окупацією території АР Крим не має доступу до свого майна на вказаній території та відповідних даних клієнтської бази.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до ВС, Особа 1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове — про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання про витребування інформації у ПАТ «КБ «ПриватБанк» за його картковими рахунками. Крім того, пояснення представника відповідача, що ПАТ «КБ «Приватбанк» не має доступу до інформації щодо клієнтів філії «Кримське РУ ПАТ «КБ «Приватбанк», однак докладає всіх зусиль щодо відновлення доступу до інформації за рахунками клієнтів філій, розташованих на окупованій території, свідчать про те, що ПАТ «КБ «ПриватБанк» не оспорює факту наявності вказаних рахунків та підтверджує факт їх блокування. Апеляційний суд не врахував, що відповідно до положень закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» учасники платіжних систем зобов’язані забезпечити надання інформації про надання послуг з переказування коштів для захисту прав споживачів таких послуг. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб діяльності не звільняє відповідача від виконання обов’язків за укладеними і дійсними договорами. А оскільки вказані рахунки підключені до міжнародних платіжних систем «МаsterCard» та «Visa», банк безпосередньо на своїх серверах зберігає інформацію щодо ідентифікації клієнтів за платіжними картками, в тому числі облік банківських операцій за ними. Ухилення відповідача від повернення коштів є незаконним та безпідставним, оскільки відповідно до вимог ст.1066 ЦК банк використовує кошти клієнта, гарантуючи його право безперешкодного розпоряджання. Банк не має права встановлювати не передбачені договором чи законом обмеження права клієнта розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Аргументи інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Позиція Верховного Суду

<…> згідно із чч.1—3 ст.1066 ЦК за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про переказування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Банк зобов’язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (ч.1 ст.1068 ЦК)

Відповідно до ст.1074 ЦК обмеження прав клієнта щодо розпоряджання коштами, що перебувають на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Як убачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження заявлених позовних вимог додав ксерокопії платіжних карток №1, та №2, які є підтвердженням наявності відкритих рахунків на ім’я Особи 1 в ПАТ «КБ «ПриватБанк».

Оригінали вказаних платіжних карток були досліджені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до чч.1 та 2 ст.57 ЦПК 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (чч.1 та 2 ст.58 ЦПК 2004 року).

Обставини справи, які, за законом, мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК 2004 року).

Згідно з чч.3, 4 ст.60 ЦПК 2004 року доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 179 ЦПК 2004 року передбачено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у ч.1 цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Аналогічні норми містяться у стст.76—78, 81 ЦПК.

Судами встановлено, що неодноразові звернення позивача до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про розблокування його рахунків та повернення коштів залишилися без реагування.

Справедливість судового розгляду повинна бути реалізована, зокрема, у здійсненні судом правосуддя, без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання названого принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Доведення обставин, що договори банківських рахунків укладалися, має істотне значення для висновку про обґрунтованість застосування відповідальності за порушення договірних зобов’язань.

Банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв’язку із чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними у цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача — фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Згідно із ч.3 ст.95 ЦК філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

З огляду на зазначене припинення діяльності філії не впливає на обсяг зобов’язань банку відповідно до чинного цивільного законодавства.

Разом з тим ПАТ «КБ «ПриватБанк» не надано доказів на спростування заявлених вимог, зокрема не обґрунтовано правомірності блокування карткових рахунків, відкритих на ім’я позивача, не надано відомостей та доказів того, що кошти на рахунках позивача відсутні.

Як убачається з матеріалів справи, заперечень щодо належності платіжних карток від представника ПАТ «КБ «ПриватБанк» також не надходило.

Отже, позивач надав наявні в нього докази, суд їх відхилив та не навів мотивів, які докази, надані відповідачем, їх спростовують. Та обставина, що відповідач не надав жодного доказу на спростування позовних вимог, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, посилання ПАТ «КБ «ПриватБанк» на те, що у них немає доступу до інформації щодо клієнтів філії «Кримське РУ ПАТ «КБ «ПриватБанк», тому банк не має можливості надати витребувану інформацію на запит суду, свідчать про неспростування наданих позивачем доказів на підтвердження позовних вимог.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (чч.1, 2, 4 ст.12 ЦПК).

Таким чином, суди не врахували, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди зобов’язані власні процесуальні дії належним чином мотивувати, враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися виключно на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, а обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов’язковим за таких обставин та за таких умов.

Апеляційний суд на наведені обставини та норми процесуального права уваги не звернув, не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне її вирішення, та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У ч.3 ст.411 ЦПК передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин, оскільки недоліки, допущені апеляційним судом, не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно об’єктивно дослідити вказані в цій постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати належну оцінку доводам апеляційної скарги.

Керуючись стст.402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Херсонської області від 22.03.2018 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.