Хабародавець-викривач
Можливість ідентифікації при викладенні фактичних обставин створює преюдицію винуватості особи, стосовно якої не було ухвалено обвинувального вироку. Такий висновок зробив ВС в постанові №233/4889/16-к, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
13 червня 2019 року м.Київ №233/4889/16-к
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуючої — СТЕФАНІВ Н.С.,
суддів: ГОЛУБИЦЬКОГО С.С., Стороженко С.О. —
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Особи 1 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 5.12.2016 та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11.10.2018 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050380000457, стосовно Особи 2, Інформація 1, звільненого від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.369 на підставі ч.5 ст.354 Кримінального кодексу.
1. Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
Особа 1 у касаційній скарзі виклала вимогу до суду касаційної інстанції про скасування судових рішень у провадженні стосовно Особи 2 із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу мотивувала істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оспорює висновки апеляційного суду про те, що ухвала суду першої інстанції не стосується її прав та інтересів, у зв’язку із чим їй безпідставно було відмовлено в апеляційному перегляді цього рішення. Зазначає також про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при звільненні Особи 2 від кримінальної відповідальності.
2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені обставини
2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується
Ухвалою Костянтинівського міськрайсуду від 5.12.2016 клопотання прокурора про звільнення Особи 2 від кримінальної відповідальності задоволено. Звільнено Особу 2 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.369 КК на підставі ч.5 ст.354 КК. Кримінальне провадження №12016050380000457 стосовно Особи 2 за ч.2 ст.369 КК закрито. Цією ж ухвалою також вирішено долю речових доказів.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Ухвалою АСДО від 11.10.2018 апеляційну скаргу Особи 1 залишено без задоволення, а ухвалу Костянтинівського міськрайсуду від 5.12.2016 у кримінальному провадженні стосовно Особи 2 — без зміни.
3. Доводи інших учасників судового провадження
Прокурор у засіданні касаційного суду заперечував проти доводів касаційної скарги.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1 Кримінальний процесуальний кодекс
<…>
5. Мотиви та висновки Верховного Суду
5.1 Щодо меж касаційного розгляду
З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, установлених КПК, розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки допущення апеляційним судом порушень вимог процесуального закону.
5.2 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону
Суд першої інстанції, постановивши ухвалу про звільнення Особи 2 від кримінальної відповідальності, виклав фактичні обставини скоєного ним злочину за попередньою домовленістю між ним та «заступником начальника станції Костянтинівка, матеріали щодо якої розглядаються в окремому провадженні». Також в ухвалі суд (в тій частині, де викладена думка Особи 2 щодо його звільнення від кримінальної відповідальності) зазначив її прізвище — Особа 1, вказавши при цьому її як особу, якій Особа 2 надав неправомірну вигоду.
На вказану ухвалу суду першої інстанції Особа 1 подала апеляційну скаргу, за доводами аналогічну касаційній, в якій просила про скасування такої ухвали, наголошуючи на порушенні принципу презумпції невинуватості стосовно неї.
Як установлено судами та підтверджено учасниками судового провадження в суді касаційної інстанції, в період інкримінованих Особі 2 дій посаду заступника начальника станції Костянтинівка займала тільки Особа 1.
Виходячи зі змісту ухвали суду першої інстанції, можна дійти висновку про обґрунтованість тверджень Особи 1 щодо можливості ідентифікації її особи при викладенні фактичних обставин кримінального провадження, а отже, й створення преюдиції винуватості Особи 1, стосовно якої не було ухвалено обвинувального вироку.
До судового рішення висуваються вимоги щодо його законності, обґрунтованості й вмотивованості. В ухвалі суду апеляційної інстанції в разі прийняття рішення про залишення апеляційної скарги без задоволення мають міститись підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Наведені положення процесуального закону суд апеляційної інстанції не виконав повною мірою.
В ухвалі апеляційного суду не наведено мотивування щодо визнання апеляційної скарги Особи 1 необґрунтованою, лише твердження, що стосовно неї преюдиції не створено, що є явно недостатнім для визнання судового рішення вмотивованим.
З огляду на викладене наведені порушення процесуального закону Суд вважає істотними, тобто такими, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення [4.1.2].
Що стосується доводів касаційної скарги про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність при звільненні Особи 2 від відповідальності, то Суд не оцінює підстави для звільнення від кримінальної відповідальності Особи 2, викладені в ухвалі суду першої інстанції, оскільки їх перевірка не була проведена в апеляційному порядку.
Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвалу апеляційного суду слід скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час проведення якого слід повною мірою перевірити доводи апеляційної скарги, ухваливши за його наслідками законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Керуючись стст.434, 436, 441, 442 КПК, ВС
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11.10.2018 у кримінальному провадженні стосовно Особи 2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.