Стомлені комісією

На співбесіді у ВККС кандидати викрили всі її проколи

Серед 7 претендентів на звання представника ДСАУ були і судді, і адвокати, і, що нехарактерно, правоохоронці. Виявилося, що багато з них «обпеклися» під час спілкування з ВККС і тому хочуть поповнити її лави. Утім, під час співбесіди з конкурсною комісією від декого з них пролунали досить слушні реформаторські думки.

«Гарячі» стільці

Перша спроба направити делегата до Вищої кваліфікаційної комісії суддів від Державної судової адміністрації закінчилася блокадою з боку Касаційного адміністративного суду. Там прийняли ухвалу про забезпечення позову в іншому провадженні, якою зобов’язали членів ВККС зі спірними повноваженнями працювати і далі (див. «ЗіБ» №22). Утім, крапку в уявному перешкоджанні діяльності комісії має поставити Велика палата Верховного Суду, щоправда, аж у вересні цього року. Тільки після того, як остання відкрила провадження за апеляційною скаргою, у цій справі  відбулися неочікувані зміни.

Нагадаємо, що наказом голови ДСАУ від 6.05.2019 були припинені повноваження Станіслава Щотки й на його місце призначено заслуженого юриста України Сергія Остапця. Після того як той до виконання своїх нових обов’язків приступити не зміг, йому допоміг Окружний адміністративний суд м.Києва, заборонивши С.Щотці виконувати повноваження члена ВККС. Контратакою стала настанова верховних «адміністративників» про заборону втручання у діяльність окремих «кваліфікаційників». Позовні вимоги зводилися до заборони С.Остапцю та будь-яким іншим особам чинити перешкоди у виконанні С.Щоткою його повноважень як члена і заступника голови ВККС та скасування наказу голови ДСАУ.

Тільки от комісія вирішила і наказ виконати, і заступника голови у спокої залишити. Добре що заяву про звільнення через місяць написав інший представник ДСАУ — Тарас Лукаш, тому й подали все так, ніби С.Остапець прийшов на його місце, а не С.Щотки.

Однак ДСАУ оголосила новий конкурс, очевидно, на нову вакантну посаду (Т.Лукаш звільнився 14.06, а конкурс оголосили 19.06). Адже С.Остапця вже зарахували до штату комісії, тож оголошений конкурс знову проводиться на місце С.Щотки.

Хто на що вчився...

Першим, хто прийшов на співбесіду до конкурсної комісії, виявився не колишній суддя і навіть не адвокат, а офіцер Служби безпеки Сергій Слотюк. Утім, він, мабуть, не сподівався, що члени конкурсної комісії «ганятимуть» його по нормах закону, що визначають діяльність ВККС. Як виявилося пізніше, не він один. Проте С.Слотюк запропонував вихід із ситуації, що отримала назву  «Кадровий голод». Оскільки долається він здебільшого силами ВККС, С.Слотюк порадив усім її членам працювати так, як голова Сергій Козьяков, — по 20 годин на добу, зазначивши про готовність наслідувати його приклад.

Ще одна кандидатка, яка ніколи не одягала мантії, утім, мала такий намір, — адвокат Наталія Алпатьєва. До участі у конкурсі до Верховного Суду її свого часу не допустили через недоліки у декларації. Свою ж місію у ВККС вона назвала «суто егоїстичною» та порівняла її з прибиранням на робочому місці. Н.Алпатьєва вважає, що зараз адвокати більш кваліфіковані, ніж судді, а так не має бути. Тому їхній добір, яким опікується ВККС, має проводитися ретельніше.

Свого часу представниця адвокатури також намагалася потрапити до складу Вищої ради правосуддя. Проте на з’їзді адвокатів, який мав обрати делегатів до органу, проголосували за Павла Гречківського та Олексія Маловацького. На її думку, якби не ці кандидатури, вона мала б більше шансів працювати у ВРП.

Утім, лави ВККС вона поповнити також не змогла. Як і її колега Михайло Гончарук, який слушно зауважив, що добір суддів впливає на показники щодо притягнення їх до відповідальності. Отже, у тому, що ВРП перевантажена дисциплінарними скаргами, певною мірою винна й комісія. Тому наступні кандидати також висловлювали свої позиції з приводу рекомендацій Венеціанської комісії щодо об’єднання цих двох органів.

Неприйнятне: погляд очевидців

У частини кандидатів від суддівської спільноти залишився неприємний осад після того, як комісія, по суті, вирішувала їхні професійні долі. Очевидно, саме це спонукало їх прийти до цього органу, аби хоч якось змінити ситуацію.

Точно знав, що саме вважає правильним Венеціанська комісія, лише Юрій Мягкоход. Свого часу ВККС не надала йому рекомендації про обрання суддею безстроково. Як зауважив сам кандидат, так сталося через те, що він пішов на конфронтацію із чинною тоді владою, ухваливши законне рішення, а не таке, яке від нього вимагали. Утім, така смілива позиція не переконала конкурсну комісію в тому, що він найкращий кандидат на посаду «кваліфікаційника».

Не погоджуючись із рішенням ВККС щодо рекомендації звільнити її, стати членом комісії виявила бажання колишня суддя Дніпровського суду м.Києва Неля Ластовка. Вона вважає, що у суддів має бути можливість оскаржити рішення колегій ВККС. Крім цього, на її думку, висновки громадської ради доброчесності мають подаватися не у той самий день, коли розглядається питання стосовно судді, щоб можна було перевірити їх достовірність.

У частині внутрішньої апеляції її підтримав колишній суддя Київського окружного адміністративного суду, а нині адвокат Андрій Волков. Беручи участь у конкурсі до ВС, він покинув його за результатами співбесіди. А оскільки рішення трійки у колегії, на його думку, однозначно є суб’єктивним, то має оскаржуватись або на пленарному засіданні, або у суді.

У його випадку, судячи зі спілкування з конкурсною комісією, було що оскаржувати. Адже під час співбесіди колегія почала оцінювати мотивувальні частини прийнятих ним рішень, що аж ніяк не входить ні до її прав, ні до обов’язків.

А.Волков також не погоджується з тим, що рівень кваліфікації судді можна визначити тестами, вважаючи, що служитель Феміди — унікальний суб’єкт, який формується роками. Тому варто знайти інші інструменти, якими можна ефективно оцінити його професіоналізм.

Останнім у черзі на співбесіду був колишній голова Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Андрій Солодков. Єдиний сумнів у його доброчесності полягав у тому, що місце його роботи закріплене за столицею, а у декларації місцем проживання вказаний Харків. А.Солодков пояснив, що нині перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а до цього наймав житло у Києві.

Ще одне запитання до кандидата: чи не бере він участі у конкурсі до ВРП за квотою від Президента, як дехто з претендентів? Він зазначив, що свої документи туди не надсилав, чим, мабуть, переконав членів комісії у своїх чесних намірах. Тому саме його й рекомендуватимуть очільнику ДСАУ призначити до складу ВККС.

Утім, зрозуміло, що почати роботу він зможе лише тоді, коли завершаться судові процеси за позовами тих членів ВККС, які хочуть і надалі формувати суддівський корпус. Однак, зарахувавши С.Остапця до штату ВККС, члени останньої вже фактично визнали правомірність наказу очільника ДСАУ про звільнення С.Щотки, оскільки цей акт виданий саме через припинення його повноважень.

Водночас, на думку експертів, покласти край усім суперечкам довкола ВККС може новий законодавець: або уточнивши строк повноважень членів комісії, обраних до 2015 року, або провівши люстрацію всього її складу.

P.S. Про погляди А.Солодкова щодо діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів читайте у наступному числі «ЗіБ».