Закон і Бізнес


Місяць на роздуми

Кредитори зможуть заявляти вимоги до банкрута лише впродовж 30 днів


Щоб повернути гроші, позичені банкруту, кредиторам не варто гаяти час.

№2-3 (1093) 19.01—25.01.2013
Валерій Олефір
4899

Новий закон передбачає обов’язкове розміщення в Інтернеті повідомлень щодо порушення провадження у справі про банкрутство. Після цього кредитори матимуть 30 днів для заявлення своїх вимог. Якщо ж вони не встигнуть — гроші зможуть отримати лише в шосту чергу.


Навчені кризою

Нова редакція закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 №4212-VI набирає чинності з 18 січня. Внесені зміни — найсуттєвіші за 12 років, оскільки востаннє цей акт у новій редакції було викладено ще в червні 1999-го.

Кризові явища в економіці у 2008—2011 роках виявили прогалини в регулюванні окремих питань процедури банкрутства та проблеми з однозначним визначенням статусу, прав та обов’язків учасників процедури. Тому наприкінці 2011 р. нардепи вирішили змінити законодавство.

Основною тенденцією нововведень є посилення захисту прав кредиторів та встановлення окремого регулювання прав забезпечених кредиторів у процедурі банкрутства. Про це свідчить як текст закону, так і подальші зміни, що вносилися вже до його нової редакції, яка на той час ще не набрала чинності.

Згідно з визначеннями термінів «сторони у справі про банкрутство» та «учасники провадження у справі про банкрутство» вбачається, що забезпечені кредитори не є сторонами провадження та не входять до комітету кредиторів, однак їхні вимоги мають особливий статус та задовольняються в особливому порядку. Зокрема, забезпеченим кредиторам надано право брати участь у комітеті кредиторів з правом дорадчого голосу. Вимоги забезпечених кредиторів включаються арбітражним керуючим до реєстру вимог кредиторів незалежно від заявлення цих вимог у встановлений строк. Вимоги кредитора, що забезпечені заставою, не можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство. Також новації передбачають, що для затвердження плану санації (в тому числі такого, що подається до порушення провадження у справі) або мирової угоди необхідна згода всіх забезпечених кредиторів (тобто тих, чиї вимоги забезпечені заставою).

Майно банкрута, що перебуває під заставою, не включається до ліквідаційної маси та використовується виключно для погашення його заборгованості перед забезпеченим кредитором. Проте продаж заставленого майна здійснюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому цим законом, що залишає можливості для зловживання.

Мін’юст своїм наказом від 29.11.2012 №1758/5 запровадив зміни до Порядку реалізації арештованого майна, якими встановив, що розмір винагороди за послуги з реалізації майна з урахуванням відповідних витрат не може перевищувати 15% від вартості реалізації. При цьому витрати безпосередньо на реалізацію майна не можуть перевищувати 5% від вартості реалізації. Вбачається доцільним запровадження аналогічних правил у процедурі банкрутства задля уникнення зловживань ліквідатора.

Правила торгівлі

Для порушення провадження у справі про банкрутство відтепер необхідними будуть рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили (виконавчого напису нотаріуса відтепер недостатньо, як і інших виконавчих документів), та постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості. Нова редакція закону запроваджує обов’язкове оприлюднення на офіційному веб-сайті судової влади України повідомлень про порушення провадження у справі про банкрутство. Протягом 30 днів після того кредитори, вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, зобов’язані заявити про свої вимоги. Пропущений строк не підлягає поновленню, вимоги, заявлені після зазначеного строку, не вважаються конкурсними та погашаються в шосту чергу в процедурі ліквідації. Аналогічно на офіційному сайті оприлюднюється інформація про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Це накладає додаткові обов’язки на суб’єктів господарювання щодо необхідності стежити за строком заявлення вимог у разі порушення провадження щодо контрагента, однак дозволяє легше та раніше отримати інформацію про фінансові проблеми в контрагента.

Ліквідатор наділяється правом здійснювати самостійно оцінку та продаж активів банкрута або укласти договір про проведення аукціону зі спеціалізованою організацією. При цьому витрати на організацію та проведення продажу майна банкрута погашаються в першу чергу за черговістю задоволення вимог кредиторів.

Новаціями встановлюється можливість та порядок проведення продажу активів банкрута через електрон­ні торги, тобто шляхом розміщення інформації про майно, що виставляється на продаж, та отримання заявок на придбання цього майна через спеціальний сайт.

Окремо слід відзначити доповнення щодо детального регулювання процедури отримання свідоцтва на право діяльності арбітражного керуючого та визначення відповідних правил. Установлюються вимоги до арбітражних керуючих, принципи їхньої діяльності, запроваджується відповідальність за протиправні дії під час виконання своїх функцій у процедурі відновлення платоспроможності або банкрутства.

Під час отримання свідоцтва відомості про ліквідатора заносять до Єдиного реєстру арбітражних керуючих, з якого потім випадковим чином визначається особа в конкретному провадженні про банкрутство. Обраний арбітражний керуючий має надати заяву про участь у справі. У разі відсутності такої заяви господарський суд призначає арбітражного керуючого за клопотанням комітету кредиторів або за власною ініціативою.

З часу прийняття закону №4212-VI нововведення кілька разів зазнавали змін. Зокрема, було вилучено положення щодо необхідності подання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців під час порушення провадження у справі про банкрутство (закон від 2.10.2012 №5410-VI). Також було унеможливлено затвердження господарським судом мирової угоди або плану санації банкрута без згоди всіх забезпечених кредиторів (закон від 2.10.2012 №5405-VI). Крім цього, актом від 6.12.2012 №5518-VI встановлено, що спори стосовно заборгованості банкрута за участю податкової служби розглядаються тим самим судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

Чи були праві нардепи, запроваджуючи зазначені зміни? Це стане зрозуміло, лише коли закон застосовуватимуть на практиці.