Закон і Бізнес


Заступник голови правоохоронного комітету ВР Віталій Купрій:

«І прокуратура, і адвокатура мають бути фаховими та незалежними»


Віталій Купрій: «І прокуратура, і адвокатура мають бути фаховими та незалежними»

№27 (1429) 13.07—19.07.2019
Іван ПРАВДІН
3468

Існує думка, що після 21 липня Верховна Рада може бути оновлена настільки, що цей колегіальний орган громадяни сприйматимуть як дуже недосвідчений. Адже сьогодні на перший план вийшло дуже багато «нових облич», які вміють розповідати «ні про що», але з реальним досвідом у них не склалося. Втім, новий парламент — це автоматично новий Уряд і майже стовідсотково — нові керівники правоохоронних органів. Що має робити новий Генпрокурор? Це питання «ЗіБ» адресував заступнику голови Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Віталію КУПРІЮ.


«Належним завершенням справи проти режиму Порошенка буде повернення державі вкрадених грошових активів»

— Віталію Миколайовичу, ви є однією з небагатьох публічних осіб, які заявили про бажання очолити Генеральну прокуратуру і навести там лад…

— Чесно скажу: мені було б краще очолити Національне антикорупційне бюро. Бо в душі я — непримиренний антикорупціонер і найбільш яскраво зміг би проявити себе саме на цій посаді.

Діяв би просто — за прикладом Грузії. Якщо ви зараз поїхали б до цієї країни, то побачили б, що корупція там викоренена вщент. Принаймні на місцевому рівні ніхто не дає хабарів ні лікарям, ні суддям, і, відповідно, ніхто і не бере. Впевнений, що в Україні НАБУ поки що діє не так ефективно, а запит на подолання корупції є і в суспільстві, і у нового глави держави.

Ніякі реформи в жодній сфері не матимуть сенсу, доки в державі не діятимуть принципи верховенства права, гарантування недоторканності приватної власності й невідворотності покарання. Водночас треба реально оцінювати і політичні складові, і певні зовнішньополітичні нюанси. Тому, на мій погляд, директора НАБУ поки що змінювати не будуть, а от посада Генерального прокурора — це та реальна сходинка, на яку можна буде піднятись фактично відразу після виборів.

— Останні 5 років не в останню чергу завдяки діям Юрія Луценка посада Генпрокурора в суспільстві сприймається більше як політична, а не як правова. Ви будете ламати таку тенденцію, якщо вдасться?

— Почну з того, що я був категоричним противником тих законодавчих змін, за якими очолити ГПУ змогла людина без вищої юридичної освіти. Тому в моїй роботі політичної складової не буде апріорі, тільки суто правнича. Я — кандидат юридичних наук, склав іспит для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, маю багато практичних напрацювань у сфері боротьби з корупцією.

Сьогодні є близько сотні кримінальних проваджень, які були відкриті після моїх депутатських звернень або заяв, коли я реагував на резонансні повідомлення про корупційні вчинки, що ставали мені відомі або з особистих джерел інформації, або зі ЗМІ. І найбільш принципові випадки я завжди доводив до кінця: якщо якісь події правоохоронні органи не реєстрували, то я оскаржував таку бездіяльність до суду і домагався початку кримінального провадження. Нині важко назвати людину серед, умовно кажучи, топ-менеджменту країни за часів попередньої влади (можете згадати будь-кого — від Володимира Гройсмана та Андрія Парубія до Валерії Гонтаревої), щодо якої я не брав би участі в кримінальній справі (принаймні як заявник або свідок). І я свідомо заявляю, що готовий усі ці справи довести до кінця вже як керівник правоохоронного органу.

До речі, мені інколи закидають, що я дуже категорично виступаю проти «режиму Порошенка», а не займаюся, скажімо, «злочинами Януковича». Так ось, я сам «майданівець», захищав ідеали «революції гідності» і розслідувати злочини Віктора Януковича мав би за честь. Але мені точно відомо: коли Петро Порошенко та його команда прийшли до влади, то почалося банальне знищення доказів проти В.Януковича, відбувався «продаж» справ, щоб закрити провадження проти того чи іншого чиновника. На цьому (в тому числі і в прокуратурі) стали банально наживатись. І зараз немає що розслідувати.

Невже ви думаєте, що просто так досі немає жодного суттєвого вироку щодо «злочинів проти майдану»? Та ні, всі папки пусті, все продано і перепродано. А от за «свіжі» злочини ще можна покарати. Доказова база сьогодні є, вона збереглась, потрібна лише політична воля керівництва держави і високий фаховий рівень керівників відповідних правоохоронних структур.

Більше того, належним завершенням справи проти «режиму Порошенка» буде не просто покарання винних, а повернення державі вкрадених грошових активів з-за кордону. Для цього вже сьогодні потрібно проводити відповідні слідчі дії — арештовувати майно, вручати підозри.

— Рука не здригнеться підписати підозру проти П.Порошенка? Адже ви перші півроку депутатства входили до фракції БПП.

— Не тільки не здригнеться, а навпаки. Я вже звернувся до нового очільника СБУ Івана Баканова з пропозицією негайно відкрити кримінальне провадження за звинуваченням П.Порошенка і його оточення у державній зраді щонайменше за трьома епізодами:

• Іловайський котел — як головнокомандувач несе пряму відповідальність за ті трагічні події;

• недавно КСУ визнав, що фактично коаліції в парламенті не існувало з 2016 року, а значить, і висування, і саме прем’єрство Володимира Гройсмана є не те що незаконними, але містять ознаки узурпації влади;

• знищення банківської системи.

«Без певної чистки лав прокуратури не обійтися за жодних умов»

— Повернемося до теми недостатньо фахової роботи «попередників». ГПУ так і не довела до обвинувального вироку фактично жодну резонансну справу, починаючи від розстрілів на майдані та трагедії в одеському будинку профспілок і закінчуючи вертолітним шоу з податківцями. Що цьому завадило: брак професіоналізму слідчих органів чи незацікавленість у тому числі Генерального прокурора в кінцевому результаті?

— Навряд чи тут можна говорити про брак кадрів чи відсутність професіоналізму. Як не слід думати, що тут вина тільки Генерального прокурора Ю.Луценка. Ні Олег Махницький, ні Віталій Ярема не були зацікавлені, щоб ці справи розслідувалися. Згадайте резонанс у пресі, коли виявилося, що дерева, в яких були кулі від пострілів, спиляли. Це виключно політична домовленість. Тому встановити правду вже зараз, на мою думку, не вдасться.

— Потрібно, аби подібні справи доводились до кінця? Що важливіше — наявність фахівців у ГПУ, принципова позиція Генпрокурора чи політична воля керівництва держави?

— Усе це має бути в комплексі. Наприклад, якщо я стану Генпрокурором, то в мене відразу виникне кілька питань і до законодавців, бо нині позиція прокуратури дуже ослаблена.

Впевнений, що не можна було прибирати загальний нагляд з функцій прокуратури. Зрозуміло, що це було зроблено, аби «прокурорські» перестали гнобити бізнес, але я вважаю, що дуже доцільним буде повернути елементи такого нагляду виключно стосовно чиновників. Бо нині фактично немає жодної управи на керівників органів місцевого самоврядування, коли вони вчиняють протиправні дії або, навпаки, допускають бездіяльність у важливих питаннях суспільного життя.

Що стосується кадрів, то тут не може бути суцільної люстрації, виключно персональна відповідальність. Але всі слідчі чи прокурори, які фабрикували справи чи вчиняли якісь інші дисциплінарні проступки, мають бути звільнені (через дисциплінарну відповідальність) або притягнуті до кримінальної відповідальності. Без певної чистки лав прокуратури не обійтися за жодних умов.

І, звичайно, ні перша, ні друга складова не будуть реалізовані, якщо не буде політичної волі найвищого рівня. Водночас Генеральний прокурор має залишатися самостійною фігурою, не бути маріонеткою в руках парламенту чи Президента. До речі, я не впевнений, що зараз ГПУ керує саме Ю.Луценко. На мою думку, багато рішень там приймає військовий прокурор Анатолій Матіос, який займається чим завгодно, але не розкриттям військових злочинів.

— У так званій справі Гречківського є дуже цікаві показання колишнього працівника ГПУ Дмитра Суса, який уперше навів конкретні приклади як самого факту провокацій з боку правоохоронних органів, так і існування «конфліктів» між НАБУ, ГПУ, СБУ тощо. Чи не забагато в нас «антикорупційних» структур, бо тепер ще й ДБР працює…

— Мені знайома ця справа. Д.Сус був у мене на прийомі, і саме за його заявою я відкривав кримінальне провадження проти Ю.Луценка і пана Євдокимова. Тому перша моя принципова позиція: буду нещадно боротися проти позапроцесуального впливу на сторони у справі.

Що стосується кількості правоохоронних органів, то мене лякає та чисельність різних структур, що можуть сьогодні розслідувати економічні злочини. Тому моя думка така: кількість органів не буде проблемою, але виключно за умов, коли у своїй діяльності вони керуватимуться принципами верховенства права, будуть політично незалежними і матимуть чіткий і недвозначний розподіл функцій та/або визначену «спеціалізацію» тощо.

«Норми КПК 2012 р. використовують залежно від ситуації так, як це вигідно тому чи іншому прокурору»

— Недавно робоча підгрупа Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності напрацювала «системні зміни» до Кримінального процесуального кодексу, які нібито мають підвищити ефективність досудового розслідування. Проте адвокати сприйняли їх як повернення до КПК 1960 р. Справді чинний КПК заважає слідчим і прокурорам боротися зі злочинністю чи ці зміни мають іншу мету?

— Я впевнений, що питання полягає не в кількості та якості змін до КПК, а в тому, як цей кодекс застосовується на практиці. Взяти хоча б ст.214, відповідно до якої слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше від 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний унести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Проте у мене є майже 70 рішень суду, в яких я оскаржую бездіяльність правоохоронних органів саме через недотримання приписів цієї норми. Що із цим робити?

Нині маю певну підтримку серед адвокатської спільноти, публічно на мою користь як претендента на посаду Генпрокурора висловлювався голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош. Коли я обговорюю з адвокатами ті чи інші зміни до КПК, то дуже часто чую, що не все так і погано було в КПК 1960 р. Це по-перше.

А по-друге, я переконаний, що чинний КПК абсолютно розбалансований. За 5 років до нього вносилися зміни більш ніж півсотнею законів. А тепер Конституційний Суд поступово визнає, що деякі з них порушують права людини. Насправді норми КПК 2012 р. зараз використовують залежно від ситуації так, як це вигідно тому чи іншому прокурору.

Недавно я повернувся з Генічеська. І дізнався, що там (упевнений, що це практикувалося по всій Україні) прокурор, якщо хотів «загальмувати» справу, забирав її до себе начебто для перевірки і сам проводив усі слідчі дії, в тому числі і допити, чим, у принципі, мав займатися слідчий.

На мою думку, треба або зробити ревізію всіх поправок до КПК, внесених в останні роки, або вдосконалити КПК 1960 р. — це вже має вирішити законодавець. Але однозначно слід навчитися розслідувати за європейськими стандартами, а не вигадувати лазівки, як спростити життя стороні обвинувачення.

— Якщо ви станете Генеральним прокурором, чи можуть бути впевнені ваші колеги-адвокати, що утисків прав сторони захисту поменшає, що їм не будуть відводити роль спостерігача?

— Моя тверда позиція: адвоката, коли він провадить свою професійну діяльність щодо захисту прав людини, не можна чіпати в жодному випадку. Мені відомий випадок, коли А.Матіос відправляв своїх людей до суду, аби «вибити» ухвали на проведення обшуків у адвоката, який є представником потерпілих у справах проти ГПУ. Це незаконний і прямий тиск на адвоката, фактично — залякування, щоб він відмовився від своєї позиції захисту або від підзахисних. Це є неприпустимим, бо адвокат — це основа громадянського суспільства.

Тому, якщо я очолю ГПУ, в цьому аспекті буду принциповим. Адже і прокуратура, і адвокатура мають бути фаховими та незалежними.

— За 28 років в Україні було 15 генпрокурорів, деякі займали цю посаду навіть тричі. Чи був бодай один, хто є для вас взірцем?

— Звісно. Це — Віктор Шишкін. Хоча він був на посаді недовго, але мені імпонувала його діяльність. Він один з тих, хто ніколи не боявся казати правду, навіть проти чинних президентів чи прем’єрів.