Закон і Бізнес


Фіктивні контрагенти

Чи буде протокол допиту в кримінальному провадженні належним доказом для адміністративної юстиції?


№27 (1429) 13.07—19.07.2019
Ігор БЄЛІЦЬКИЙ, юрист Evris
7890
7890

Платників податків важко здивувати тим, що контролюючі органи під час перевірки перш за все звертають увагу на операції з особами, які, на думку фіскалів, є фіктивними. Податківці можуть прийти для перевірки лише через факт співпраці з таким контрагентом. Проаналізуємо, які це може мати наслідки та судову перспективу.


Преюдиціальність слідчих дій

Справи щодо оскарження донарахувань податкових зобов’язань за операціями з фіктивними підприємствами є еталонними з точки зору неможливості прогнозування результату їх розгляду. Адже кожна справа є унікальною та має свою специфіку. Пов’язано це не тільки з конкретними фактичними відносинами компанії та фіктивного контрагента, а й з відсутністю належного правового регулювання даного питання, що в результаті породило досить різні погляди судів на подібні обставини. Навіть Верховний Суд не завжди дотримується однієї позиції.

Наріжним каменем для контролюючих органів у зазначеній категорії справ є наявність кримінального провадження щодо контрагента. Якщо воно ще не завершилося вироком, фіскальні органи для здійснення донарахувань використовують матеріали справи. Найчастіше — протокол допиту директора, який повідомив, що не мав жодного стосунку до діяльності підприємства.

У такій ситуації суди переважно стають на бік платника. Наприклад, ВС звертав увагу, що надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні або суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Тобто саме на податковий орган покладається обов’язок доведення факту недостовірності документації, що пов’язується з фіктивністю контрагента.

Водночас, на думку податківців, протокол допиту керівника є достатнім і належним доказом фіктивності контрагента. Суди з такою думкою не погоджуються. Зокрема, у постанові від 6.11.2018 у справі №822/551/18 ВС наголосив, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження протокол допиту в рамках досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві.

Цікавою є постанова ВС від 20.03.2019 у справі №826/7946/14. У ній суд касаційної інстанції зазначив, що протокол допиту директора не можна вважати документом, що встановлює факти, оскільки він є протоколом слідчої дії, який фіксує виключно її проведення. У свою чергу інформація, викладена у вказаному протоколі, не має преюдиціального характеру та не може бути підставою для визначення наявності окремих фактів та правомірності дій.

Вирок нереальності операцій

Однак, якщо кримінальне провадження закінчилось обвинувальним вироком, практика судів суттєво різниться. Зокрема, у постанові від 5.03.2019 у справі №802/843/17-а ВС підкреслив: якщо вироком установлено факт фіктивної діяльності, ця обставина є несумісною з легальним підприємництвом. Тож і первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту за спірними операціями з контрагентом, не можуть уважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, а є лише формально складеними й не дають належних і необхідних правових підстав для легалізації відображених у них господарських операцій.

Разом з тим не кожен вирок може встановлювати факт фіктивності з метою донарахування податкових зобов’язань. У постанові від 27.02.2018 у справі №802/1853/16-а ВС наголосив, що факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Тому є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових госпоперацій з урахуванням обставин, установлених у вироках, які набрали законної сили.

Наведену позицію доцільно розглядати в поєднанні з тим, що порушення контрагентом законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника права на отримання податкової вигоди лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов’язань. На цьому ВС акцентував увагу в постанові від 15.08.2018 у справі №826/15767/13-а. Тобто донарахування може здійснюватися тільки в разі доведеності спільних дій щодо мінімізації, яка, очевидно, повинна підтверджуватися належними й допустимими доказами.

Превентивні заходи

На жаль, контролюючі органи у своїй діяльності не враховують відповідних висновків ВС та приймають усе нові й нові податкові повідомлення-рішення без належних на те підстав. Напевне, сподіваються, що суди не звернуть достатньої уваги на обґрунтованість відповідних рішень.

При цьому в більшості випадків компанії дізнаються про фіктивність свого контрагента вже під час перевірки, до того моменту навіть не здогадуючись про можливі наслідки відносин із ним. Тому найкращим шляхом уникнення подібних ситуацій є вжиття превентивних заходів та перевірка свого контрагента перед тим, як уступати з ним у правовідносини.

Мінімально необхідним є перевірка відкритих відомостей — реєстраційних даних в ЄДР, у реєстрах судових рішень та виконавчих проваджень, а також з’ясування, чи є в контрагента податковий борг. Бажано бути присутнім під час укладання договору та пересвідчитися, що особа, яка підписує документи, має відповідні повноваження.

Додатково не завадить зробити запит щодо документів, які підтверджують місцезнаходження, придбання аналогічного товару тощо. Відповідні запити, звичайно, можуть занепокоїти контрагента, тому слід дотримуватися певного балансу між бажанням отримати максимальний пакет документів і додержання принципу розумної обачності, на якому наполягають суди.