Закон і Бізнес


Старший партнер АО «АМАТ» Андрій Доманський:

«Мені неодноразово надходили пропозиції відмовитися від захисту журналістів у кримінальних справах»


Андрій Доманський: «Мені неодноразово надходили пропозиції відмовитися від захисту журналістів у кримінальних справах»

№27 (1429) 13.07—19.07.2019
КАТЕРИНА БЄЛЯЄВА
1827

Багато разів «ЗіБ» писав про тиск, що чиниться на адвокатів, які є захисниками в резонансних кримінальних провадженнях. Це і порушення правоохоронців, і байдужість судової системи, а іноді — погрози та навіть посягання на здоров’я юристів з боку радикально налаштованих представників громадськості. Та що робити правнику, якщо під тиском опиняється не лише він сам, а і його клієнт, який так само потерпає від своєї професійної діяльності? Що спільного між професіями адвоката й журналіста? Про це розповів адвокат, старший партнер адвокатського об’єднання «АМАТ», заступник голови кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Київської області Андрій ДОМАНСЬКИЙ.


«Сама ж експертиза Служби безпеки спростовує обвинувачення»

— Справа головного редактора РІА «Новости-Украина» Кирила Вишинського непроста. Розкажіть докладніше, які обвинувачення висуває йому слідство?

— Вона є дуже непростою, та, на нашу думку, надуманою. Так, К.Вишинського обвинувачують у дуже тяжких злочинах, зокрема за ст.111 КК («Державна зрада»); ч.3 ст.109 КК («Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади»); ч.2 ст.110 КК («Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України»); ч.1 ст.161 КК («Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії»); ч.1 ст.263 КК («Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами»).

— На чому ці обвинувачення ґрунтуються?

— Виключно на експертизах статей, розміщених на інтернет-ресурсі РІА «Новости-Украина» в період із 2014 до 2018 р., та на нібито наявних доказах.

При цьому безглуздість висунутих К.Вишинському обвинувачень підтверджується тим, що сама ж експертиза Служби безпеки їх спростовує, оскільки в текстах не були виявлені заклики до повалення влади, зміни територіальної цілісності країни тощо.

Так, в обвинувальному акті зазначено, що К.Вишинський розмістив на цьому сайті низку публікацій із закликами. При цьому на підтвердження наводяться висновки експертизи, де сказано, що «з точки зору граматики російської мови в цих текстах закликів немає»!

— Тобто закиди є надуманими?

— Звісно, адже більшість цих статей, якими правоохоронці обґрунтовують свої звинувачення, розміщена в рубриці «Точка зору» з ремаркою «Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор».

Ще один приклад абсурду. В обвинувальному акті сказано: «Спираючись на висновки експертизи інституту СБУ, слідство стверджує, що незалежно від того, правдиву чи неправдиву інформацію містять перелічені статті, їх шкідливість полягає у тому, що вони містять пропаганду системи ідей». Тобто сторона обвинувачення вбачає злочинну діяльність К.Вишинського у статтях, де «ідея» звучить так: «Українська влада на чолі з Порошенком корумпована, олігархічна, жорстока, байдужа до свого народу».

Сам К.Вишинський ставить такі запитання щодо свого звинувачення. Відколи висловлювання і публікація матеріалів з критикою влади є підставою для звинувачення в злочині? Чому критика конкретного політика раптом стала загрозою «суверенітету, територіальній цілісності і незалежності України»? Відколи СБУ і прокуратура, судячи з подібних звинувачень, стають не на захист держави, а захищають від критики конкретних політиків?

— Якими доказами аргументує свою позицію сторона обвинувачення?

— На жаль, сторона обвинувачення так і не виконала ухвали суду та не надала переліку доказів, на яких ґрунтується обвинувальний акт, а також обсяг того, що необхідно дослідити. В тому числі не надано переліку свідків, яких потрібно допитати. Отже, наразі я не маю можливості відповісти на це запитання. Адже після ознайомлення з матеріалами досудового слідства у мене більше запитань, ніж відповідей, зокрема щодо доказів, їх належності та допустимості.

«На думку слідства, наявність в мене вищої юридичної освіти є основним обґрунтуванням підозри»

— Щодо вас розслідується кримінальне провадження про відчуження шляхом приватизації комунального майна за заниженою ціною. В одному з інтерв’ю ви сказали, що це провадження було ініційоване прокуратурою у зв’язку з тим, що ви захищаєте К.Вишинського. Я правильно розумію, що йдеться про тиск на адвоката з боку правоохоронців?

— Саме так, я розцінюю справу як тиск на мене. Трохи розповім про цю справу. З 2010 р. я надавав правову допомогу одному товариству, а у 2014-му консультував з приводу участі цього товариства в аукціоні з придбання нерухомого майна. В 2015-му надавав правову допомогу як адвокат у цьому кримінальному провадженні під час допиту свідків. І у червні 2018 р. Генеральна прокуратура почала слідство проти мене у цій справі.

При цьому мені неодноразово надходили пропозиції відмовитися від захисту журналістів у кримінальних справах. На той час я надавав правову допомогу Василю Муравицькому, якому у червні 2018-го було замінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, К.Вишинському, а також журналістам видання «Страна.юа» та ін.

Саме тоді, під час чергового допиту мого клієнта у цьому кримінальному провадженні, де я був присутній як адвокат, мені сказали, що в мене можуть бути проблеми. Однак я розумів: значить, лінія захисту правильна.

Ще один момент: слідчі дії щодо моїх клієнтів ГПУ періодично намагалася призначати на ті ж дати, що й відповідні дії у Херсоні.

Зрештою, після мого візиту до Брюсселя та Вашингтона в грудні 2018 р., де я мав зустрічі з приводу свободи слова в Україні, надавав інформацію щодо переслідування журналістів за професійну діяльність, один із «колег» повідомив, що я дуже розлютив «верхівку». Особливо тим, що сказав там: «Згідно із законодавством не існує посади «Генеральний прокурор України», а є лише «Генеральний прокурор», що передбачено Конституцією, законом «Про прокуратуру» та Кримінальним процесуальним кодексом». Отже, чекай «отвєточку».

20 грудня минулого року Печерський районний суд м.Києва задовольнив клопотання заступника Генпрокурора про проведення обшуків у домі моєї мами, в моєму офісі та за місцем проживання мого помічника. А уже 17 січня цього року, під час перебування у м.Херсоні, де я захищав К.Вишинського, були проведені обшуки за вказаними адресами.

Як відомо, вони нічого не дали. Тому того ж дня слідчий ГПУ звернувся із клопотанням та отримав ухвалу про проведення обшуку безпосередньо за місцем мого фактичного проживання, що від самого початку порушувало вимоги закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Попри заперечення Ради адвокатів Київської області, слідча дія відбулася того ж дня. Під час її проведення, на порушення адвокатської таємниці та доступу до адвокатського досьє, були вилучені окремі документи, які потім дали можливість звітувати прес-службі ГПУ про певні результати.

20 березня у Касаційному кримінальному суді відбулося засідання, на якому справу за касаційною скаргою захисту К.Вишинського передали на розгляд об’єднаної палати. Того ж дня уповноважена з прав людини Російської Федерації Тетяна Москалькова позитивно висловилася про сторону захисту та правосуддя в Україні, яке відбулося за високими європейськими стандартами.

25 березня мене офіційно запросили до Брюсселя, в Європейський прес-клуб. А вже 29 березня ГПУ надіслала мені повістку про виклик з метою вручення повідомлення про підозру. Також почали поширюватися певні чутки, нібито я збираюся просити про політичний притулок у ЄС.

Мені довелося змінити графік свого перебування у Брюсселі, і 2 квітня я прибув до ГПУ. Прочекавши півтори години, отримав повістку про виклик на 5 квітня (на 4 квітня було призначене чергове засідання у «справі К.Вишинського» у херсонському суді).

Урешті-решт 5 квітня заступник Генпрокурора Анжела Стрижевська оголосила мені підозру, зазначивши, що не є прокурором у моїй справі. На це звернули увагу мої колеги — адвокати, які є моїми захисниками.

Підозру мені пред’явлено за стст.209 та 233 Кримінального кодексу за те, що я був адвокатом та надавав правову допомогу. Оскільки, на думку слідства, наявність у мене вищої юридичної освіти та досвід роботи в галузі права є основним обґрунтуванням підозри.

8 травня Печерський районний суд м.Києва обрав запобіжний захід у вигляді застави та поклав на мене певні обов’язки, зокрема заборонив спілкування з клієнтами у цій справі та колегами-адвокатами (до речі, один із них є партнером нашого адвокатського об’єднання).

«На місці К.Вишинськогоможе опинитися будь-хто із журналістів»

— В одному з коментарів К.Вишинський зазначив, що журналісту в Україні найбезпечніше писати про погоду. Чи погоджуєтеся із цим твердженням?

— Як це не прикро, але змушений з ним погодитися. І це пов’язано не лише зі «справою К.Вишинського», але й інших моїх клієнтів — журналістів.

До того ж я сам як журналіст, автор та ведучий радіопрограми стикаюся з проблематикою безпеки професійної журналістської діяльності. Так, я брав участь у певних заходах, організованих журналістами та міжнародними правозахисними організаціями, на яких неодноразово наголошували на проблемах захисту та гарантій професійних прав журналістів (на відміну від адвокатури, у журналістів не так розвинуте професійне самоврядування). Зокрема, обговорювалися питання щодо убезпечення від переслідування за професійну діяльність, безпеки життя та здоров’я як самих журналістів, так і членів їхніх родин.

— Який узагалі стан зі свободою преси в Україні? Чи можуть інші журналісти опинитися на місці К.Вишинського?

— Журналістика — одна з найнебезпечніших професій. До речі, майже на одному щаблі із журналістами перебувають адвокати.

В Україні існує професійна журналістика та свобода слова. Правда, інколи треба захищатися від кримінального переслідування, від погроз «активістів». Проте це знову-таки професійні ризики, бо владі завжди не подобається критика на її адресу. І ця проблема існує не лише в Україні, а й у всьому світі загалом, зокрема ЄС.

На жаль, на місці К.Вишинського може опинитися будь-хто із журналістів, а також головних редакторів. Бо К.Вишинський не писав згаданих статей, він лише був головним редактором.

Ще одним яскравим прикладом переслідування за провадження професійної діяльності є переслідування головного редактора «Страна.юа» Ігоря Гужви, який був змушений просити політичного притулку в Європі.

— Чи відбулись якісь зміни з приходом нової влади? Адже відомо, що команда Президента Володимира Зеленського має безпосередній стосунок до медіа-простору?

— Головне в «справі К.Вишинського» — усунути політичний тиск на суд. І сподіваюся, що завдяки зміні політичної еліти цей тиск зникне, а справу розглядатимуть виключно в правовому полі, відповідно до закону, принципів верховенства права та справедливості.

Під політичним тиском я також розумію заклики певних посадовців і політиків упливати на суд, щоб той не виносив законного рішення у справі, як це було зроблено недавно перед черговим засіданням.

«Ця справа не робить честі державі, яка переслідує журналістів»

— На одному з інтернет-ресурсів зазначалося, що російські журналісти зверталися до Президента із проханням звільнити К.Вишинського. Чи це дійсно так та які наслідки мало звернення?

— Такий лист був, і його підписали не лише російські, а й журналісти з інших країни. На жаль, реакції не було.

— Чи вживають якихось заходів, спрямованих на підтримку К.Вишинського, міжнародні інституції, наприклад Міжнародна федерація журналістів?

— Дуже багато міжнародних організацій, в тому числі Міжнародна федерація журналістів, переймаються долею К.Вишинського. Так, представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір заявляв про свою підтримку та наголошував на необхідності ставити питання щодо його звільнення. Також стурбованість долею К.Вишинського висловив генсек ОБСЄ Томас Гремінгер, який нагадав, що у жодній країні влада не повинна втручатися у роботу ЗМІ.

Свого часу Посольство США в Україні повідомило: «Українські органи влади несуть велику відповідальність за гарантування сприятливого та безпечного середовища для незалежних ЗМІ». Державний департамент США також згадував «справу К.Вишинського» у своїх звітах щодо стану справ зі свободою слова в Україні.

На судових засіданнях у цій справі завжди присутні члени моніторингу ОБСЄ, а також представники Міжнародної організації з прав людини. Проте в Україні про це мовчать, бо ця справа не робить честі державі, яка переслідує журналістів.

Багато професійних спілок журналістів у різних країнах висловилися на підтримку К.Вишинського та з вимогою його звільнення.

Свого часу, коли від міжнародних правозахисних організацій надходили пропозиції щодо визнання К.Вишинського «в’язнем сумління», він попросив цього не робити, бо не вважає за необхідне отримувати цей статус, адже це зашкодить іміджу України. «Ми не повинні плодити нових в’язнів сумління», — сказав К.Вишинський своїм захисникам, адже він упевнений у правосудді та підтвердженні своєї невинуватості рішенням суду.

«Інколи суспільство не розуміє, що не можна ототожнювати адвоката з його клієнтом»

— Чи не видається вам ситуація з тиском на журналістів схожою із ситуацією з адвокатами?

— Так, як я вже казав раніше, ситуація дуже схожа. І проблеми ідентичні. Насамперед тому, що інколи наше суспільство не розуміє, що не можна ототожнювати адвоката з його клієнтом. Так само журналіст через свою діяльність реалізує право людини на отримання інформації, і вже сама людина (читач, глядач, слухач) повинна визначитися, як їй цю інформацію використовувати. Це і є свобода слова та поглядів, це є те, що ми постійно виборюємо з моменту здобуття незалежності, що гарантовано Конституцією та міжнародними актами, до яких приєдналась Україна.

На жаль, на відміну від адвокатів, журналісти не мають розвинутого самоврядування і комітету захисту та гарантій професійної діяльності, який прийде на допомогу під час слідчих дій або тиску. А ті норми, які нібито повинні гарантувати захист професійних прав журналістів, практично не реалізовані. Скільки справ унесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст.171 КК («Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів»)?

Скільки зараз щодо журналістів проводиться негласних слідчих дій? І в більшості випадків — безпідставно. При цьому все це відбувається за рахунок державного бюджету, а отже, за рахунок наших податків. Замість того щоб розслідувати реальні злочини, правоохоронці стежать за журналістами та адвокатами.

— Які перспективи у «справи К.Вишинського»? Чи не перетвориться вона на аналогію зі «справою Олега Сєнцова», який вже не перший рік є вязнем Кремля?

— Процитую самого К.Вишинського: «Я розумію, навіщо мене заарештували в травні 2018-го. Ще до мого арешту і пред’явлення підозри висловлювалися думки, що мене необхідно обміняти на якихось громадян України, які перебувають у РФ. Потім тривав переговорний процес, в який втягнули мене і моїх захисників. Мене вмовляли писати заяву на обмін. Я цього не зробив, я не збирався залишати територію України. Чому я повинен це робити зараз, коли змінилася влада? Тоді Порошенкові потрібен був обмін, щоб підняти його рейтинг перед виборами. Я хочу відстояти своє чесне імя, свою професійну честь. Все, що написано в обвинувальному акті, викликає іронію. Це — абсурд і бажання виконати політичне замовлення. Влада йде, чого мені сидіти, якщо замовники політичного переслідування йдуть з вул.Банкової?!».

Від себе додам: дуже прикро, що К.Вишинський став «предметом перемовин про обмін». Його затримання та кримінальне переслідування є не що інше, як дії влади щодо створення так званого обмінного фонду. І це прикро, бо, за Конституцією, це є неприпустимим. Чи продовжиться ця політика зараз — побачимо, час все розставить на свої місця.

Україна є правовою державою, яка має зобов’язання гарантувати та охороняти права і свободи людини і громадянина. І ми будемо відстоювати права у суді, в тому числі ЄСПЛ.