Неоціненний стандарт

Активісти стверджують, що в судах не вистачає дитячих зон і пеленальних столиків

Доки активісти скаржаться на відсутність належних і приємних для громадянина умов у судах, деякі судді змушені носити під мантією костюм Єви через відсутність кондиціонерів. Чи мають значення права служителів Феміди, якщо громадяни не задоволені?

Розійшлися друком

Далеко не вперше вітчизняні суди піддаються моніторингу з боку активістів і громадських організацій. Проте й досі наявні нарікання щодо доступності правосуддя та приємності перебування в храмах Феміди. Зокрема, за результатами недавно проведеного моніторингу, інформаційна наповненість приміщень є достатньою. Чого не скажеш про доступність і прозорість.

Перетворити суд на зрозумілий та гуманний взялися спеціально навчені інспектори. Відтак у межах проекту «Відкритість судів для ЗМІ та громадян» громадська організація «Вектор прав людини» за підтримки посольства Королівства Нідерландів в Україні провела моніторинг апеляційних судів.

Результати оприлюднили. Як стверджують автори, вони намагались узагальнити доступну інформацію та сформулювати поради, які би спростили життя громадянам.

«Інфляція» прав

Хто б там що не говорив, але життя покращується. І навіть якщо не сам його рівень, то якість — безперечно. Підтвердженням цього є щорічне підвищення кількості справ у судах. Проте експерти свідчать, що мати право та захистити його — це різні речі, особливо в умовах української реальності.

Тенденція до «інфляції» прав стає зрозумілою, якщо проаналізувати рішення Європейського суду з прав людини та підстави звернення. Після навіть поверхового аналізу стає зрозумілим, що протягом останнього часу з’являється зовсім нова категорія справ, лише умовно пов’язана з обсягом прав, передбаченим Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у судах усе частіше розглядають питання, чи порушує положення конвенції неможливість змінити стать. Або чи принижує гідність людини.

Та доки українці, наче анекдоти, читають скарги європейців на відсутність поваги до їхнього права, у деяких регіонах України в судах ще досі вбиральні розташовані на подвір’ї. Утім, апеляційних судів такі проблеми не стосуються.

Точка росту

Усі проблеми, з якими зіткнулись інспектори, можна поділити на 2 табори — отримання різного роду інформації та комфортність перебування в установі. Щодо першого, то один з натхненників моніторингу, Назарій Боярський, наголосив на зрушеннях, які відбулися з 2014 року. І це не лише наявність персонального сайту в кожного суду, а й запровадження посад прес-секретарів та суддів-спікерів.

Однак і мінусів вистачає. Зокрема, людині, яка не має досвіду спілкування із судом, досить важко знайти необхідну інформацію на сайті. Відсутній графік прийому головою суду, одна й та сама інформація розміщується в різних розділах, відсутні загальні правила відвідування установи.

Чи повинно все бути уніфікованим і стандартизованим? Чи має суд стати місцем спокою та відпочинку? Як стверджують активісти, кожен повинен отримати весь необхідний обсяг інформації. Проте, зважаючи на запровадження адвокатської монополії, чи не є завданням адвоката інформувати особу про правила поведінки в суді, нагадувати, які документи необхідно мати при собі та супроводжувати до завершення справи?

Деякі законники вважають, що правосуддя не повинне спрощуватися до примітиву. Адже, орієнтуючись на громадян, які мають певні вади, що заважають їм вільно відстоювати свої права, ми невдовзі можемо перетворити суд на посміховисько. То що ж насправді важливіше: відсутність турнікета та охорони чи безпека судового провадження?

Слово — дослідникам

Більшість нарікань стосувалася наявності охорони. Мовляв, пересічному громадянину незрозуміло, що роблять особи у військовій формі та без розпізнавальних знаків у приміщенні суду та нащо в деяких судах створена досить складна система пропуску. Як стверджує одна з активісток, в Європі все інакше, і до суду людина може потрапити майже без перешкод: ані металошукачів, ані огляду речей.

Утім, чи потрібно пропускати до суду всіх з огляду на регулярні повідомлення про мінування? Невже потрібен реальний теракт, аби перейматися безпекою учасників засідань? Адже навіть в умовах сталої демократії та розвинутої правової культури трапляються непоодинокі випадки, коли не задоволені вердиктами Феміди погрожують суддям і вдаються до самоправства.

Відкритим питанням залишається висвітлення діяльності суду. Активісти займають досить жорстку позицію щодо необхідності здійснення трансляцій судових засідань, доведення до громадськості всього, що відбувається в суді, та цілковитої прозорості.

Одначе деякі судді вважають, що процеси не повинні ставати медіаконтентом. А доступ до матеріалів справи повинні мати тільки її сторони, а не всі охочі. Адже, крім підвищеного інтересу з боку суспільства, існують ще й приватні інтереси конкретних громадян, які навіть в реєстрі судових рішень існують під знеособленим іменем Особа 1.

До того ж, наприклад, у Німеччині професія судового журналіста виділяється окремо. А для того, щоб мати дозвіл та об’єктивно висвітлювати судовий процес, репортер повинен пройти спеціальне навчання та скласти екзамен.

Болюче питання

Найбільше уваги приділили питанням інфраструктури. Досліджували все — від наявності зручних паркомісць та безперешкодного доступу до Wi-Fi до відсутності паперу та гарячої води у вбиральнях. Однак, виявляючи порушення, активісти не були голослівними й дали вичерпний перелік необхідних напрацювань.

На їхню думку, поширення потребує досвід Вінницького апеляційного суду, який має дитячий куточок. Сподіваються на його розширення шляхом установлення в туалетах пеленальних столиків, якісних дзеркал та інших необхідних речей для гігієни.

Дбати про створення приємної атмосфери не тільки для відвідувачів, а й для маломобільних груп населення закликають працівників апарату. Зокрема, було виявлено, що деякі суди вже мають написи шрифтом Брайля, а також спеціальних осіб у штаті для допомоги людям з певними вадами. Проте більшість установ ще не обладнана ні пандусами, ні ліфтами. Тож дістатися до зали суду громадянин з інвалідністю не має жодної можливості.

Цікаво, що, ставлячи питання про приємність перебування в приміщеннях суду, жоден активіст не поцікавився, як працюється, наприклад, помічникам суддів. Чи не турбують їх умови відсутності гарячої води? Чи задоволені вони ремонтом. Адже від спеки в залі засідань страждають не лише громадяни, а й працівники суду. Крім того, громадянин має тільки одне засідання, а секретар працює в таких умовах увесь робочий день.

Звісно, в апеляційних судах, які потрапили під моніторинг, майже всюди зроблено ремонт, подекуди навіть дуже добрий. Проте, якби подивилися на суди в деяких районних центрах, то побачили б, що через спеку та відсутність кондиціонерів на суддях під мантією лише костюм Єви.

Згідно з відкритою статистикою, за індексом людського розвитку щодо рівня життя, Україна посідає одне з останніх місць в Європі. Тож ми повинні запитати самих себе, на що ладні, аби мати гідний рівень життя. Чи не постанемо перед ситуацією, коли держава може виправдати свою нездатність поважати одне право, наполягаючи на тому, що вона вичерпала фінансові та політичні ресурси, намагаючись забезпечити інші права?