Закон і Бізнес


Керуючий партнер АО «Татаров, Фаринник, Головко» О.Татаров:

«І Генпрокурор, і екс-президент мали б подякувати КС за таке рішення»


Олег Татаров: «Позиція Європи однозначна: особа повинна мати можливість очікувати на судове засідання не в місцях позбавлення волі»

№26 (1428) 06.07—12.07.2019
КАТЕРИНА БЄЛЯЄВА
10349

Однією з найбільш дискусійних змін, унесених до Кримінального процесуального кодексу, була безальтернативність запобіжного заходу для осіб, яких підозрюють у деяких злочинах. І ось Конституційний Суд ухвалив рішення, яким положення ч.5 ст.176 КПК визнані неконституційними. Рішення винесене, зокрема, за скаргою колишнього голови Апеляційного суду АРК Валерія Чорнобука, поданою нашим співрозмовником. Про наслідки, які спричиняє вердикт, розповів керуючий партнер адвокатського об’єднання «Татаров, Фаринник, Головко», д.ю.н., професор, заслужений юрист України Олег ТАТАРОВ.


«Це було політичним, а не юридичним рішенням, яке стало способом боротьби з політичними опонентами»

— Ще до рішення КС адвокати неодноразово наголошували на тому, що ч.5 ст.176 КПК суперечить і Основному Закону, і міжнародним стандартам кримінального процесу. Чому ж ця норма з’явилась у кодексі?

— Хочу нагадати момент прийняття КПК в редакції 2012 р. Тоді всі норми кодексу погоджувались із Венеціанською комісією. А особливу увагу ВК та міжнародні експерти звертали на застосування заходів примусу, зокрема в частині запобіжних заходів. Так, уперше в історії нашої держави була передбачена можливість застосування тримання під вартою з альтернативою визначення застави. КПК поклав на суддю обов’язок визначати розмір застави для особи, яка, наприклад, у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може сплатити кошти й очікувати судового засідання, не перебуваючи за ґратами.

Винятки із цього правила визначені в ст.183 КПК, в якій чітко передбачено випадки, коли суддя має право не визначати розміру застави:

• щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

• щодо злочину, який спричинив загибель людини;

• щодо особи, стосовно якої в цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Очевидно, такий порядок видавався команді Президента Петра Порошенка та його «юристам» недостатнім, тож КПК був доповнений. Це було політичним, а не юридичним рішенням, яке стало способом боротьби з політичними опонентами. Зазначені зміни не погоджувались із жодною міжнародною інституцією.

— А чому?

— У разі початку процедури їх погодження ми отримали б негативну відповідь від тієї ж ВК, яка раніше дала схвальний висновок щодо можливості застосування в кримінально-процесуальному законодавстві застави як альтернативного запобіжного заходу.

«Слідчі та прокурори отримали весь спектр повноважень звернутися до суду та заарештувати особу»

— Які ж наслідки мали згадані зміни до КПК?

— Ці зміни стали великою проблемою для всього суспільства. Адже у кодексі було визначено відразу 16 статей, за якими до особи можна застосовувати лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Це — злочини проти національної безпеки, в тому числі тероризм, диверсія, шпигунство, терористичний акт, створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань тощо.

Але з практики нам відомо, що внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяву, скажімо, про фінансування тероризму дуже просто. Кваліфікацію цього злочину ніхто не перевіряє і оскаржити її неможливо. Зате, як наслідок, слідчі та прокурори отримали весь спектр повноважень звернутися до суду та заарештувати особу.

Що стосується злочинів проти національної безпеки, то ми бачили, скількох політичних опонентів було заарештовано за цим звинуваченням. Один з яскравих прикладів — колишній міністр юстиції Олександр Лавринович, який був затриманий, заарештований і поміщений у слідчий ізолятор. Наша команда також надавала юридичну допомогу у цій справі. І ми виграли, оскільки апеляційний суд визнав, що підозра не була обґрунтованою, й особу звільнили з-під варти.

Але такі випадки поодинокі.

— А хіба судді й до рішення КС не мали керуватися ст.183 КПК, якщо вона не зазнала змін?

— Безперечно, вони мали право обирати заставу, але на це чомусь не звертали уваги. Також вони мали б керуватися рішеннями Європейського суду з прав людини, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародними документами.

У ст.5 конвенції чітко зазначено: кожен, кого заарештовано або затримано, має право на звільнення під час провадження, яке може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання. Ми маємо досить багато міжнародних прецедентів визнання того, що особу можуть не тримати під вартою. І навіть у деяких випадках тяжкість покарання, що може очікувати на особу в разі визнання її винуватою, не є підставою для тримання її під вартою.

Щодо справи В.Чорнобука можу сказати таке. Ми з колегами кілька разів подавали клопотання, в яких наголошувалось, що навіть при застосуванні ч.5 ст.176 КПК суддя має визначити розмір застави. На жаль, ми знаємо, як усе відбувається на практиці. До судді приходить прокурор і говорить: якщо особа буде випущена під заставу, то кримінальне переслідування ініціюватиметься вже проти судді за ст.375 КК.

У нашій ситуації так і було. Ми встановили, хто з посадових осіб Прокуратури АРК Крим погрожував суддям, і будемо ініціювати кримінальне провадження за цими фактами. Упевнений, що судді дадуть показання проти цих осіб, оскільки їм не буде цікаво відповідати самим за дії, яких вони не бажали вчиняти.

«Від парламенту не вимагається внесення змін до законодавства, адже ч.5 ст.176 КПК втратила чинність і сьогодні вже не діє»

— Рішення КС зазнало критики з боку посадовців. Зокрема, Генпрокурор Юрій Луценко на своїй сторінці у «Фейсбуку» зазначив, що через цей документ тисячі осіб, яких підозрюють у тероризмі, вийдуть з-під варти. Чи не становитиме це небезпеку для держави?

— Якби Генпрокурор мав юридичну освіту або принаймні вивчив КПК і КК, він узяв би до уваги приписи ст.183 КПК та зрозумів, що тероризм неможливий без насильства або погроз насильством, тож суд вправі не визначати розмір застави. Аналогія — із вбивством. Тож теоретично можлива застава, але її не призначають з огляду на положення ч.4 ст.183 КПК.

Я взагалі вважаю, що і Генпрокурор, і багато колишніх посадовців, включаючи екс-президента, мали б подякувати КС за таке рішення. Адже нині ДБР розслідує безліч кримінальних проваджень, відкритих щодо них за фактом скоєння злочинів, у тому числі передбачених ст.109 КК. Якби не було згаданого рішення КС, ці особи найближчим часом могли б бути заарештовані й триматися під вартою.

— А чи потрібно вносити зміни до КПК та прибирати з нього зазначену норму? І якщо так, то чи зможе Верховна Рада зробити це оперативно? Адже не секрет, що парламентарі здебільшого переймаються передвиборними перегонами…

— У скарзі, яку ми подавали від імені В.Чорнобука, було чітко зазначено, що норми КПК не відповідають ст.22 Конституції, конвенції та міжнародній практиці. Судді КС підтримали ці доводи, визнали цю норму неконституційною та вказали, що рішення набирає чинності з наступного дня після його офіційного оприлюднення. Це означає, що від парламенту не вимагається внесення змін до чинного законодавства, адже ч.5 ст.176 КПК втратила чинність і сьогодні вже не діє.

— І що тепер мають робити особи, які перебувають у місцях позбавлення волі на підставі цієї норми?

— Таким особам та їхнім захисникам необхідно ініціювати перегляд безальтернативних запобіжних заходів. У цьому разі судді мають розглядати питання наявності обґрунтованої підозри щодо цих осіб, наявності ризиків того, що вони переховуватимуться від слідства, впливатимуть на свідків, знищуватимуть докази. Необхідно буде розглянути питання щодо можливості застосування застави. І, повторю, якщо йдеться про застосування насильства, за практикою про заставу не може бути й мови.

Звісно, це питання вирішується на розсуд суду. І яким буде цей розсуд — не відомо. Правники знають, що ще років 5 тому окремі судді визначали розмір застави підозрюваним у діяннях, що кваліфікувались як умисні вбивства. Від цього ніхто не застрахований. Тож усе залежатиме від професійності та порядності володарів мантій, від їхньої совісті, а також від професійності прокурорів і слідчих.

— А чи не станеться так, що судді визначатимуть розмір застави, проте він буде непомірним для затриманих? І їм доведеться безальтернативно очікувати вироку суду за ґратами.

— Визначення розміру застави завжди було великою проблемою. Зокрема, про це свідчать кримінальні провадження, які розслідують детективи Національного антикорупційного бюро. Ці детективи, наприклад, визначають, що особа завдала бюджету збитків на сотні мільйонів гривень. Без експертиз і без цивільного позову вони йдуть до суду і просять заставу, що є надмірною для особи.

При цьому КПК передбачає, що застава може сягати максимум 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або у виключних випадках перевищувати цей розмір. І ось саме цим винятком й послуговуються правоохоронці.

Коли НАБУ лише почало працювати, судді боялися його впливу, хвилювалися за свою долю і визначали великі розміри застави. Сьогодні практика змінилася. Захисники стали мудрішими і порушують питання про співмірність застави заробітній платі особи, її соціальному стану та тяжкості скоєного злочину.

Звісно, позицію із цього приводу має висловити й Верховний Суд.

Зауважу також, що застава — це не лише бонус для особи, яка може уникнути тримання під вартою. Кошти переказуються на депозит органу досудового розслідування, відповідно, держава безоплатно користується цими грошима. Якщо ж особа переховується від органів досудового розслідування після того, як внесла заставу, є процедура, яка дозволяє звернути гроші у дохід держави.

«Юриспруденція — це таке широке поле діяльності, що все можливе»

— Чи можуть бути особи, які перебували під вартою, визнані потерпілими від дії неконституційного закону та вимагати якусь компенсацію?

— Це дуже складний механізм. Але юриспруденція — це таке широке поле діяльності, що все можливе.

Ви ж пам’ятаєте, коли 16.01.2014 прийняли низку законів, їх назвали диктаторськими. Тоді ГПУ ініціювала кримінальне провадження за фактом незаконності підготовки та голосування цих актів. А якщо хтось ініціює провадження за фактом незаконності підготовки змін до КПК, які призвели до негативних наслідків?

Не забуваймо, що В.Чорнобук перебував 8 місяців у тюрмі незаконно. Ми звільнили його задовго до рішення КС. Колегія суддів апеляційного суду з третьої спроби вислухала доводи сторони захисту й дійшла висновку, що підозра була необґрунтованою, що прокуратура порушила всі стандарти розслідування — як національні, так і міжнародні. Адже, коли йому вручали повідомлення про підозру, він був адвокатом, і звичайний слідчий (як це відбулося) не мав на те повноважень. На той момент, коли правоохоронці вирішили виправити помилку і повідомлення було вручене заступником Генпрокурора, адміністративний суд скасував рішення Верховної Ради про звільнення В.Чорнобука з посади судді, і той знову набув статусу володаря мантії. А це означало, що він не міг бути затриманий без згоди Вищої ради правосуддя.

Ми ініціювали кримінальне провадження проти посадових осіб ГПУ за фактами порушень, допущених при врученні повідомлення про підозру, затриманні й арешті. Якщо таке провадження буде ініційоване проти осіб, які приймали зміни до КПК, я не виключаю, що воно дійде до логічного завершення й особи, які постраждали від дії неконституційних норм, можуть бути визнані потерпілими. Адже законодавство про компенсацію шкоди, завданої органами досудового розслідування і суду, оновлене і дозволяє вимагати відшкодування збитків.

— Чи діють подібні безальтернативні норми в європейських країнах? Якої думки із цього приводу дотримується Європейський суд з прав людини?

— У цьому році я закінчив навчання в одному з лондонських університетів. З 55 можливих предметів мав обрати 10. Серед іншого мій вибір зупинився на захисті прав людини, міжнародному кримінальному праві, розслідуванні злочинів у сфері економічної діяльності. Тобто всі питання, про які ми говоримо, були предметом мого навчання.

Якщо ми говоримо про практику, то в жодній країні Європи безальтернативності немає. Всі розуміють: особа, яка скоїла тяжкий злочин, пов’язаний із заподіянням шкоди життю чи здоров’ю людини, і яка може продовжувати злочинну діяльність, має бути ізольована від суспільства. Якщо ж ми говоримо про інші категорії злочинів, то позиція Європи однозначна: така особа повинна мати можливість унести заставу й очікувати на судове засідання не в місцях позбавлення волі.

Пояснюється це дуже просто. Якщо ми візьмемо за приклад Україну, то побачимо, що багато проваджень закриваються, так і не доходячи до суду, або справа слухається роками і врешті-решт завершується виправдувальним вироком. Ми повинні ставити питання: чи правильно було те, що особу ізолювали? Це ж не тільки порушення її прав. Це порушення прав членів її сім’ї. Це відсутність доходу. Ми знаємо багато випадків, коли особа перебуває у місцях позбавлення волі, повертається, а в неї вже нема ні майна, ні бізнесу. Вона не мала змоги захищати своє майно, тож його позбулася.

Я вважаю, що нашим політикам, народним депутатам, коли вони приймають зміни до законодавства, слід керуватися не лише вимогами сьогодення, а й міжнародними стандартами та думками про те, що й вони можуть опинитися на лаві підсудних...

«Це рішення КС, в якому констатується неконституційність змін до кримінального законодавства, не останнє»

— У цій справі ви випробували інститут конституційної скарги у дії. Чи вважаєте його ефективним та чи застосовуватимете у подальшій діяльності?

— Так, я переконаний, що це рішення КС (повний текст документа див. на стор. 10. — Прим. ред.), в якому констатується неконституційність змін до кримінального законодавства, не останнє. Колишній Президент і його «радники», а також Генпрокурор та інші правоохоронці ініціювали зміни до кримінального законодавства не лише у частині обрання запобіжних заходів. Ми пам’ятаємо, як вони хотіли позбавити майна колишніх високопосадовців. 4 рази зазнавав змін інститут заочного досудового переслідування, і він дотепер не працює.

Міжнародний розшук сьогодні не використовується тому, що комісія з контролю за файлами Інтерполу визнала, що Україна систематично порушує права громадян і, відповідно, має бути змінене національне законодавство.

Аналогічно щодо норм, які стосуються розшуку активів. Ми вважаємо, що ці норми також мають бути переглянуті.

Наприклад, дуже просте питання щодо повідомлення про підозру. Нині останнє може бути оскаржене лише у кримінальних провадженнях, які внесені до ЄРДР після 15.03.2018. А чому права громадян, кримінальні провадження щодо яких були відкриті раніше, не мають бути захищені? Тут порушуються принципи верховенства права, рівності громадян перед законом, відсутності дискримінації і це питання має бути також вирішене Конституційним Судом.