Закон і Бізнес


Мою поліцію ніхто не береже

КС з’ясовує, чи може компенсація за інвалідність залежати від мотивів звільнення зі служби


Наразі за каліцтво, отримане на службі, можна домогтися компенсації лише в одному випадку, що, на думку скаржників, суперечить Основному Закону.

№26 (1428) 06.07—12.07.2019
Софія КОНДРАТЮК
1448

Якщо служба у поліції призвела до інвалідності, держава повинна бодай якось компенсувати людині втрату здоров’я. Проте законодавець чомусь визначив, що таку допомогу мають отримувати лише ті, кого звільнили за станом здоров’я.


Дискримінаційну норму вирішили оскаржити відразу два суб’єкти — Олександр Давимока та Микола Бойко. Обґрунтування їхніх позицій збігались, тому другий сенат Конституційного Суду об’єднав скарги в одне провадження. Відбулося це напередодні нового професійного свята — Дня Національної поліції, і, можливо, невипадково.

Два суб’єкти подання скарги — двоє суддів-доповідачів: Олег Первомайський та Олександр Касмінін. Під час першого засідання  було оголошено підстави, які, на думку заявників, підтверджують неконституційність положень п.4 ч.1 ст.97 закону «Про Національну поліцію».

Вони наголошують, що виплата одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності поліцейському внаслідок захворювання, поранення, зумовлених проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, не може пов’язуватися з такою умовою, як підстава звільнення, та бути від нею залежною.

Таким чином, держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх поліцейських, які мають право на отримання одноразової допомоги у разі встановлення інвалідності, позбавила їх цього права у випадках, якщо останні звільнені зі служби з інших підстав. Зокрема, за власним бажанням.

Крім цього, покинути лави МВС відповідно до ст.77 закону можна: у зв’язку із закінченням строку контракту, за віком, у зв’язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів, через службову невідповідність, у зв’язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств, унаслідок безпосереднього підпорядкування близькій особі, у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, у зв’язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Також оспорюване положення, за яким виплата гарантується протягом 6 місяців після звільнення, передбачає, що працівник поліції, котрий виявив бажання бути переведеним на іншу посаду, яку зможе обійняти за станом здоров’я, виплат узагалі не отримуватиме.

Порядок виплати одноразової грошової допомоги встановлюється наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.01.2016 №4. Тільки точної суми, яку мають отримувати поліцейські у разі встановлення інвалідності, він не визначає. Лише у п.5 розд.IV прописано, що виділення коштів органам поліції для виплати допомоги здійснюється фінансовим підрозділом центрального органу управління поліції шляхом розподілу асигнувань у межах коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції на зазначені цілі. Можливо, судді також звернуть на це увагу.

Наразі у КС чекають матеріалів від науковців, щоб продовжити аналіз скарг. Прикметно, що свої думки із цього приводу висловили лише представники академій внутрішніх справ — харківської та київської. Їх на відкритій частині засідання не оприлюднювали, тож попередні висновки щодо результату розгляду об’єднаних проваджень зробити важко.

Втім, суддям навряд чи становитиме проблему знайти у Конституції норми, які підтверджують обмеження прав скаржників. І хоча це не поверне втраченого здоров’я, але принаймні право на компенсацію відновить.