Закон і Бізнес


Від кожного — за здібностями

Спір між ВС та вищими спецсудами щодо судового збору може вирішити лише законодавець


Складові поштових витрат вищих спеціалізованих судів за результатами розгляду заяв про перегляд рішень Верховним Судом

№2-3 (1093) 19.01—25.01.2013
Дмитро Притика, Андрій Потьомкін
3514

Як повідомляв «ЗіБ», у жовтні минулого року Пленум Верховного Суду вирішив звернутися до Суду Конституційного, аби отримати офіційне тлумачення положень чч.1, 2 ст.9 закону «Про судовий збір», а саме — термінів «місце розгляду справи» та «кошти на забезпечення здійснення правосуддя», що застосовуються в них. Проте навряд чи КС візьметься за цю справу, оскільки фактично йдеться не стільки про тлумачення словосполучень, скільки про прогалину, яку належить усунути законодавцеві.


Лише найвищому

За інформацією офіційного сайту ВС, необхідність такого звернення обгрунтовується тим, що з прийняттям закону «Про судовий збір» між вищими спецсудами та ВС «виникла неузгодженість щодо визначення суб’єкта отримання коштів від сплати судового збору при поданні заяви про перегляд судових рішень ВС». Адже, як зазначається в повідомленні, «на практиці склалася ситуація, за якої відповідний збір сплачується заявниками переважно за банківськими реквізитами вищих спецсудів», останні постановляють ухвали про необхідність сплати збору на свої рахунки. І це призводить до «подвійної оплати... що істотно ущемляє права заявників».

Загалом порядок і розміри справляння судового збору із заяв про перегляд судових рішень ВС, а також повернення сплачених сум визначено абз.3 ч.1, п.1 ч.2 ст.3, п.11 ч.2 ст.4, ст.5, пп.2 і 4 ч.1 ст.7 закону «Про судовий збір».

Згідно з положеннями процесуального законодавства, вирішуючи питання про допуск справи до провадження, колегія у складі 5 суддів вищого спецсуду перевіряє, чи подано заяву з додержанням відповідних вимог процесуального кодексу, зокрема, чи додано до заяви документ про сплату судового збору. У ході такої перевірки обов’язково встановлюється відповідність платіжних реквізитів, що містяться в документі про сплату судового збору, банківським реквізитам ВС. У разі виявлення невідповідності заявникові повідомляють про недоліки заяви із зазначенням строку для їх усунення.

Постановою КМ «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету» від 16.02.2011 №106 установлено, що ВС самостійно забезпечує відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного бюджету судового збору за подання заяви про перегляд судових рішень ВС, а також ведення обліку таких платежів з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до держбюджету.

Постановою затверджено перелік кодів бюджетної класифікації, які відповідають органам, що контролюють надходження до бюджету (у тому числі від судового збору). Поміж судових органів визначено: Верховний Суд — 2203001, Державну судову адміністрацію — 2203002, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ — 2203003, Вищий господарський суд — 2203004 та Вищий адміністративний суд — 2203005.

Справляння судового збору за подання заяви про перегляд рішень ВС здійснюється вищими спецсудами виключно за кодом найвищого судового органу — 2203001, й останньому законодавством надано всі можливості контролювати надходження. Більше того, інформація стосовно кількості заяв, що надійшли до вищих спецсудів, та результатів розгляду цих заяв є відкритою й постійно висвітлюється у звітах судів, відповідях на запити державних установ, на зборах суддів, у ЗМІ та на офіційних веб-сайтах.

Невипадково, що ні на засіданні Пленуму ВС, ні до чи після його проведення не наводилося підтвердження сплати збору заявниками переважно за банківськими реквізитами вищих спецсудів чи постановлення останніми відповідних ухвал про необхідність сплати збору за подання заяви про перегляд судових рішень ВС на свої рахунки. Водночас майже всі витрати на забезпечення й організацію розгляду заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом виникають у вищих спецсудів, які небезпідставно наполягають на тому, що встановлена законом ставка збору за подання відповідних заяв є прийнятною та не потребує коригування, проте механізм його сплати має бути змінено, а коло суб’єктів отримання цих коштів — розширено.

Власні надходження

Суди є бюджетними установами, що утримуються за рахунок загального та спеціального фондів державного бюджету. Надходження від судового збору включаються до спецфонду.

Відповідно до ст.9 закону «збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення правосуддя, зміцнення матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп’ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп’ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису».

Згідно з ч.4 ст.23 Бюджетного кодексу «витрати спеціального фонду мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством». Отже, кошти,сплачені на казначейський рахунок за банківськими реквізитами суду як збір, після їх зарахування до спеціального фонду повертаються цьому суду та спрямовуються останнім на здійснення правосуддя — компенсацію пов’язаних із цим процесом витрат.

Проте в разі сплати судового збору за подання заяви про перегляд ВС рішень вищого спецсуду перший і другий працюють разом, а компенсацію витрат отримує лише ВС.

Некомпенсовані видатки

У рамках процедури допуску справ до провадження у ВС вищі спецсуди визначають правові підстави для подальшого руху справи, що передбачає детальне вивчення доводів, викладених у заяві, та змісту наданих рішень. При цьому на розгляд ВС надходить незначний обсяг справ (6% від загальної кількості заяв), де віднайдено приклади неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом рішення в подібних правовідносинах, та у зв’язку з виявленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення нашою державою міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Визначені відповідними розділами процесуальних кодексів дії, пов’язані з перевіркою суддею-доповідачем наявності підстав для подання заяви, відповідності заяви вимогам процесуального закону, дотримання порядку подання такої заяви, вимагають від вищих спецсудів додаткової організації роботи, документообігу, оплати послуг поштового зв’язку (пересилання письмової кореспонденції) тощо. Додаткові витрати полягають, наприклад, в організації окремого діловодства, забезпеченні роботи спеціально створених структурних підрозділів, направленні копій ухвал про усунення недоліків заяви, в поверненні заяви, залишенні її без розгляду, у відмові в допуску або допуску справи до провадження у ВС. Також часто виникає потреба в наданні відповідей за результатами розгляду заяв, що надходять на адресу вищих спецсудів від суб’єктів права на звернення (сторін у справі, Генерального прокурора).

Мовою статистики

На засіданнях пленумів вищих спецсудів, на яких заслуховується інформація про стан здійснення правосуддя, доповідачі щоразу наводять статистичні дані стосовно кількості заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом, що надійшли, та результатів їх розгляду. Ознайомившись із цими даними, можна дійти висновку, що в середньому на адресу вищих спецсудів надходить близько 2000 заяв на рік, з яких:

• відмовляється в допуску справи до провадження у 89% випадків;

• допускається до провадження — у 6%;

• заяви повертаються адресатові — у 5%.

Під час розгляду заяв вищі спецсуди в деяких випадках повертають документи заявникам для усунення недоліків, виносять ухвали про залишення заяви без розгляду та вчиняють інші дії, передбачені процесуальними кодексами.

Таким чином, тоді як ВС опрацьовує лише 6% від загальної кількості заяв, що надходять до вищих спец­судів, останні здійснюють усебічне правове дослідження всіх 100% заяв та доданих до них матеріалів, даючи правову оцінку вимогам заявника. При цьому відповідно до вимог процесуальних кодексів ухвала про допуск справи до провадження або про відмову в такому допуску повинна бути обгрунтованою однаково ретельно.

Витрати без відшкодування

Якщо підрахувати, то лише витрат на поштові відправлення ухвал про відмову в допуску, про допуск та про повернення заяв у вищих спецсудів щороку набігає на 22850 грн. (без урахування вартості паперу).

Тільки поштовими видатками витрати вищих спецсудів не обмежуються. Також кошти спрямовуються, наприклад, на організацію роботи спеціально створених структурних підрозділів, що функціонують у складі апарату установи з метою сприяння суддям в аналітичній роботі під час вивчення останніми заяв про перегляд судових рішень ВС. Так, у ВГС це відділ забезпечення єдності правових позицій господарських судів, а у ВАС — відділ контролю за єдністю судової практики. Організація роботи цих підрозділів потребує додаткових коштів на закупівлю комп’ютерної техніки, меблів, різноманітного канцелярського приладдя (файлів, папок, паперів, ручок, олівців, лінійок тощо).

Цим підрозділам відведено провідну роль у роботі вищих спецсудів із заявами про перегляд судових рішень ВС. Суддям надається правова, експертно-аналітична, організаційно-довідкова допомога під час перевірки відповідності заяв вимогам про­цесуального закону, вирішення питання про допуск справи до провадження у ВС, консультативно-дорадча допомога з питань неоднакової практики застосування законодавства тощо.

Поданням прогалин не усунути

Згідно з правовою позицією КС, викладеною в ухвалі про відмову у відкритті провадження від 4.12.97 №62-у/1997, подання щодо офіційного тлумачення Конституції та законів повинне містити твердження щодо практичної необхідності у з’ясуванні або роз’ясненні, офіційній інтерпретації положень акта найвищої юридичної сили та законів, обгрунтування того, що неясний, суперечливий зміст цих положень (узятих окремо або в системному, тісному логічному зв’язку одних положень Конституції та законів з іншими) унеможливлює їх застосування або призводить до прийняття різних за змістом рішень правового характеру. Потреба в офіційному тлумаченні має бути пов’язана з практичною необхідністю правильного застосування Конституції та законів у процесі регулювання певних правовідносин.

За інформацією офіційного сайту КС, типовою помилкою, якої припускаються суб’єкти права на звернення, є прохання розтлумачити не суть норми, а порядок її практичного застосування, тобто показати як, коли, яким чином має діяти той чи інший суб’єкт права в конкретних ситуаціях. Це вважається консультацією щодо правозастосування.

Позиція КС зводиться до того, що «офіційне тлумачення і застосування правових норм є різними видами юридичної діяльності. Офіційним тлумаченням вважається діяльність компетентного органу державної влади щодо з’ясування і роз’яснення волі законодавця, матеріалізованої в нормі права. Правозастосовна діяльність полягає в… установленні фактичних обставин справи і підборі правових норм, які відповідають цим обставинам. Пошук та аналіз таких норм з метою їх застосування до конкретного випадку є складовою правозастосування. Надання консультацій чи роз’яснень з цього приводу не належить до повноважень Конституційного Суду» (ухвала КС від 31.03.2010 №15-у/2010).

З огляду на сказане можна дійти висновку, що твердження ВС в його поданні стосовно практичної необхідності офіційного тлумачення термінів «місце розгляду справи» та «кошти на забезпечення здійснення правосуддя» здебільшого зводяться до отримання пояснень щодо того, як положення чч.1, 2 ст.9 закону «Про судовий збір» мають бути застосовані на практиці. За таких умов, на нашу думку, КС, швидше за все, відмовить ВС у відкритті провадження, оскільки у своєму поданні найвищий судовий орган фактично поставив питання про надання юридичної консультації, чого єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні робити не вповноважений.

Також, порушуючи питання щодо надання офіційного тлумачення, ВС фактично ставить перед КС завдання усунути прогалину в законодавстві шляхом інтерпретації відповідних правових норм закону «Про судовий збір». Проте вирішення цього питання є компетенцією Верховної Ради, яка, визначаючи суб’єкта отримання коштів від сплати судового збору при поданні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом, не врахувала, що у вищих спецсудів також виникатимуть витрати, і не передбачила механізму їх компенсації.

Законодавцеві до уваги

Отже, у вищих спецсудів виникає переважна більшість витрат, пов’язаних із забезпеченням і організацією розгляду заяв про перегляд рішень Верховним Судом. У зв’язку з тим, що ці витрати наразі залишаються без відшкодування, Верховна Рада мала б унести відповідні зміни до закону «Про судовий збір». Наприклад, можна:

• визначити суб’єктами отримання коштів від сплати відповідного збору Верховний та вищі спеціалізовані суди;

• передбачити справляння збору за вирішення вищим спецсудом питання про допуск справи до провадження у ВС, який би сплачувався при поданні заяви на казначейський рахунок вищого спецсуду;

• окремо передбачити справляння збору за розгляд справи у ВС, який би сплачувався після винесення вищим спецсудом ухвали про допуск справи до провадження у ВС.

Дмитро Притика, доктор юридичних наук, професор, академік АПрНУ, заслужений юрист України;

Андрій Потьомкін, здобувач кафедри конституційного та міжнародного права Національної академії внутрішніх справ.

Пряма мова

Володимир Пилипенко, народний депутат, співавтор закону «Про судовий збір»:

— Законодавча проблема щодо розподілу сум судового збору за подання заяв про перегляд рішень Верховним Судом дійсно існує. Адже під час розроблення будь-якого проекту закону неможливо передбачити всі нюанси, які виникнуть на практиці. У даному випадку важко було спрогнозувати, що настільки значний відсоток заяв повертатиметься вищими спеціалізованими судами без допуску до провадження у ВС. Однак наявність цієї проблеми не впливає на якість правосуддя в цілому, і це — головне.

Наразі ми вивчаємо пропозиції, які є у Верховного та вищих спеціалізованих судів, і на їх основі усуватимемо всі погрішності закону.