Закон і Бізнес


Занепокоєння незалежністю

Коли та як закінчиться епоха, за якої судове рішення можна було вибити владою та силою?


Оцінка фактів і доказів, а також тлумачення закону не можуть бути підставою для відповідальності судді.

№25 (1427) 29.06—05.07.2019
Аліна ПРИШЛЮК
1216

Випадки тиску на суд можна поділити на кілька категорій. Найбільша — тиск правоохоронних органів. Далі в наступ ідуть чиновники загальнодержавного та регіонального рівнів. А потім — адвокати, які використовують скарги як засіб впливу.


Влада сили

З останній рік на суд тиснули в найрізноманітніший спосіб — законникам палили машини та помешкання, обливали обличчя зеленкою, погрожували розправою, дзвонили з різноманітних вищих інстанцій або представлялися посадовими особами. І навіть шахраї наживались, обіцяючи сторонам процесу вирішення справи за гроші. Крім того, судді ставали учасниками кримінальних проваджень.

Вища рада правосуддя разом із проектами Ради Європи організувала обговорення проблеми незалежності суддів.

Багато фахівців не раз наголошували на тому, що людина зацікавлена в незалежній судовій владі. Адже чи можна добитися справедливості в суді, якщо протилежна сторона може застосувати силу та владу для того, щоб позбутися неслухняного судді, — відкрити проти нього справу, зіпсувати репутацію та знищити ім’я? А якщо протилежна сторона — злочинець, а в судді є сім’я, діти, майно, яке потрібно оберігати? А якщо протилежна сторона наділена владними повноваженнями в країні чи регіоні? Чи буде законник приймати рішення, яке загрожує його кар’єрі чи безпеці? Чия сім’я для нього важливіша — власна чи сторони процесу, яка постраждала від злочинця?

У 2016 році служителям Феміди дозволили скаржитися на тиск до Вищої ради правосуддя. З того часу ВРП отримала більше ніж 1000 скарг. Тиск чинять найчастіше ті, хто має владу: народні депутати та депутати місцевих рад, правоохоронні органи, інші представники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Звертаються з проханнями, вимогами, рекомендаціями, пропозиціями щодо розгляду конкретних судових справ. Адвокати та громадські активісти тиснуть за допомогою дисциплінарних скарг.

Що стосується скарг на суддів, то до ВРП їх надійшло понад 40000. У 90% із них ідеться про незгоду із судовим рішенням. Це стурбувало члена Ради Ларису Швецову.

Один зі способів тиску на правосуддя — зловживання слідчими та прокурорами повноваженнями щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння злочину за ст.375 Кримінального кодексу. Це також може бути помстою за ухвалення судового рішення всупереч позиції прокурора.

Болгарський експерт Діана Ковачева вважає, що цю статтю можна було б узагалі скасувати, адже вона не відповідає стандартам Ради Європи.

Гроші на захист

«Щоб сформувати Службу судової охорони, потрібні великі кошти», — заявив її голова Валерій Бондар. — Сьогодні в мене близько 300 млн грн. для відкриття 24 територіальних управлінь в усіх областях. Я запустив пілотний проект про забезпечення спеціального підрозділу для охорони Вищого антикорупційного суду. Думаю, це дасть свої плоди».

Також В.Бондар анонсував новий закон про ССО та повідомив, що спробує відмінити конкурс для рядового складу охорони судів. Він заявив, що охоронцям, які походять із сіл, буде складно подавати декларацію через Інтернет. Також посадовець звернув увагу на те, що в органу, який створюють з нуля, відсутні на балансі будь-які приміщення та майно.

«Зараз ми проводимо конкурс для керівників територіальних управлінь, працюємо в цілодобовому режим, і у нас непогано виходить. Служба запрацює до другого кварталу 2020 року в усіх територіальних управліннях», — підсумував В.Бондар.

Поки що прокуратура не дуже охоче та швидко розслідує справи, пов’язані з тиском на суд. «У моїй країні чомусь так складається, що коли міжнародні органи щось рекомендують, то до них дослухаються краще, ніж до національних органів», — зауважила Д.Ковачева.

Міжнародні експерти дали свої рекомендації, як українському судочинству досягнути максимальної незалежності та справедливості. Д.Ковачева вважає, що тлумачення закону, оцінка фактів та доказів не мають бути підставою для відповідальності судді за винятком грубої недбалості. Судді є відповідальними за свої рішення лише в рамках апеляційного процесу й повинні мати необмежену свободу вирішувати справи безсторонньо, відповідно до свого сумління та тлумачення фактів. «Закон повинен передбачати санкції щодо тих осіб, які намагаються вплинути на суд неналежним чином. Це дуже важливий стандарт для забезпечення незалежності суддів», — заявила жінка-експерт.

Однак на сьогодні фактів, які свідчили б, що хтось в Україні поніс відповідальність за тиск на суд, нема. Правники закликали ВРП знайти якісь інструменти більш дієвого впливу на правоохоронні органи та виконавчу владу задля реакції на скарги суддів про тиск. Якщо адвокати маніпулюють дисциплінарними скаргами для тиску на суддів, то їх також можна було б за це карати.

На уповільненість процесів щодо гарантування суддівської незалежності звернув увагу Микола Оніщук, ректор Національної школи суддів. «Суддівська незалежність не може бути гарантована самим фактом унесення змін до законодавства. Це постійний тривалий процес, який потребує щоденних зусиль, тому робота ВРП в цьому напрямі має тривати», — сказав він.