Закон і Бізнес


«Реформу бачиш? А вона є!»

Ставлення громадян до вітчизняної Феміди покращилося до рівня 2012 року. Куди рухатися далі?


№25 (1427) 29.06—05.07.2019
Олена ДОВІДНА
1744

Про судову реформу, що була оголошена 3 роки тому, знає менше ніж половина українців. Причому більшість уважає, що вона взагалі не розпочалася, і тільки кожний восьмий ставиться до неї позитивно. Інші ж не бачать її результатів.


Вираження в цифрах

Такими є результати дослідження «Ставлення громадян України до судової системи», проведеного соціологічною службою Центру Разумкова на замовлення офісу Ради Європи в Україні. Причому за деякими показниками судова система повернулася до оцінок, які громадяни давали у 2012 р.

Наприклад, частка тих, хто вважає, що судове рішення у справі, в розгляді якої вони брали участь, було законним і справедливим (53,4%), така сама, що й під час аналогічного опитування, проведеного в жовтні 2017 та листопаді 2012 рр. Щоправда, у 2012-му респонденти оцінювали свій досвід не за 2, а за 5 попередніх років.

Водночас кожен п’ятий не вважає рішення суду законним і справедливим. Причини називаються різні: суддя недостатньо добре ознайомився з матеріалами справи (26,9%), одна сторона найняла кращого адвоката (25,4%), одна сторона пов’язана з органами влади (20,2%) або дала хабар судді (14,0%).

Відповідаючи на запитання: чим, на їхню думку, найчастіше керуються законники під час винесення судового рішення, респонденти зазвичай говорили, що власною вигодою (33,2%). Цей показник дещо знизився порівняно з 2017-им, повернувшись до рівня 2012 р. Рідше висловлювалася думка, що судді найчастіше керуються законом (11,4%) та обставинами справи (12,8%), причому у 2012-му в законність рішень вірили 15,1% опитаних, а показник щодо обставин був майже на тому ж рівні (12,0%).

У ставленні до судової реформи також переважає негатив (43,4%), і тільки 13% бачать у ній позитиві моменти. А 46,1% вважають, що вона взагалі не розпочалася.

Лише 22,0% опитаних погоджуються з тим, що сьогодні судді є повністю або в цілому незалежними. Протилежної точки зору дотримуються 67,3% респондентів. Причому навіть серед тих, хто позитивно ставиться до судової реформи, тільки 38,6% вважають українських суддів незалежними, а більш як половина із цим не згодна.

Чотири напрями комунікації

Причин цього можна назвати чимало. Але в судах продовжують дотримуватися думки, що проблема полягає в необізнаності громадян із тим, як добре працюють суди. Адже вони отримують інформацію переважно з чужих слів та ЗМІ.

Так, під час дослідження було встановлено, що більшість (55,0%) громадян дізнаються про діяльність українських судів лише із засобів масової інформації. Утім, тільки в кожного десятого уявлення про судову систему формується на підставі власного досвіду та інформації, отриманої від родичів, друзів, знайомих та зі ЗМІ. І лише 1,3% складають враження на основі власного досвіду.

Мабуть, тому одним із напрямів обговорення звіту став комунікативний. Під час круглого столу, присвяченого презентації звіту, суддя Великої палати Верховного Суду Дмитро Гудима наголосив: «Комунікуючи із суспільством, маємо зробити все залежне від нас, щоб суду вірили і довіряли».

А для того, щоб зрозуміти, які механізми слід застосувати для підвищення довіри, він запропонував визначитися із самим поняттям «довіра». Це особливе явище, яке існує у свідомості людини як відображення її певного емоційного стану — ставлення до себе та оточення. Крім того, довіру можна охарактеризувати як переконання в доброчесності, порядності певної людини. Соціологічні заміри цього явища є замірами саме емоційного стану людей у конкретний день, у конкретному місці.

Як повідомляє прес-служба ВС, Д.Гудима висловив бачення, що для підвищення довіри до судової влади потрібне впровадження належних механізмів комунікації суду із суспільством за кількома напрямами. Перший характеризує результати судочинства, другий — поведінку тих, хто уособлює судову владу, третій — належність виконання сервісної функції суду; четвертий — комунікацію із суспільством через ЗМІ, зокрема з використанням сучасних технологій.

Так, на його думку, потрібно працювати над якістю судових рішень, аби вони були доступні для читача за змістом і зручні за формою. Суддя ВП ВС зауважив, що група його колег спільно з фахівцями Канадського інституту підготовки суддів цього року розроблятиме навчальну програму щодо належного мотивування судових рішень. Крім того, він сказав, що було б добре, якби навчальні курси з юридичного аналізу (legal analysis), юридичної аргументації (legal reasoning) викладали для всіх студентів-юристів.

Д.Гудима також зазначив, що поведінка людини в мантії має бути бездоганною і в залі судового засідання, і поза ним, щоб в суспільства не було сумнівів, що судді можна довірити вирішення конфлікту. А виконання судом сервісної функції повинне починатися вже на вході до храму Феміди. Причому як місця загального користування, так і зали судових засідань мають бути зручними і для суду, і для відвідувачів, зокрема для людей з інвалідністю.

Що стосується комунікації із суспільством за допомогою ЗМІ та сучасних технологій, то суддя ВП ВС нагадав висновок №7 Консультативної ради європейських суддів. У ньому зауважено, що суди мають навчитися розповідати про себе. А для цього слід брати приклад з ВС, де обрані судді-речники, є веб-сайт, а також сторінка у «Фейсбуку» та канал у Telegram. За його словами, інформація на сайті та в соціальних мережах викладається простою та зрозумілою мовою й супроводжується інфографікою, чого поки що немає в багатьох західних державах.

Також суддя висловив упевненість, що введені в Україні засоби електронного правосуддя суттєво покращаться, коли буде запроваджена Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Не довіряють усім!

Утім, навряд чи тільки окреслених напрямів буде достатньо для відновлення довіри до судової системи. Адже такі самі поради й рекомендації можна було почути протягом останніх років. Натомість дослідження показало, що рівень довіри до судів у суспільстві залишається одним із найнижчих серед органів державної влади.

Так, про свою недовіру до судової системи в цілому повідомили 77,7% респондентів, а про довіру — 11,4%. Це навіть менше за відсоток довіри громадян до Верховної Ради.

При цьому місцевим судам довіряють 14,0%, ВС — 17,5%, а КС — 18,6%. Дослідники припускають, що це є наслідком недовіри до державних органів у цілому (не довіряють державному апарату 82,9% опитаних). Адже, наприклад, новоствореному Вищому антикорупційному суду, який навіть не почав діяльність, довіряють ті самі 14,2% респондентів.

Проте в суспільстві дещо переважають позитивні очікування від судової реформи. Так, відносна більшість опитаних (38,1%) вважає, що кроки, які вже зроблені, однозначно або швидше сприятимуть зростанню довіри громадян до судової системи. Протилежної думки дотримується кожен четвертий. Ще 20,2% респондентів відповіли, що довіра не залежить від судової реформи.

Оскільки судова реформа перманентно триває в країні з 1992 р., то, напевне, останні близькі до істини. І тепер уже новий Президент разом із новим парламентом мають вирішити, як виправити ситуацію. А суддів має втішати те, що тепер при главі держави працюватиме Комісія з питань правової реформи. Це означає, що на найвищому рівні вже не будуть, напевне, звинувачувати у всіх проблемах у державі лише одні суди, а перейматимуться перебудовою органів правопорядку в комплексі.