Від теорії до практики

Винахідливі підприємці можуть перетворити напрацювання реформаторів на зброю в корпоративних спорах

Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» мав би спростити життя суб’єктів господарської діяльності. Та замість того, щоб скористатися нагодою та розвивати бізнес, підприємці використовують законодавчі новели, аби втягувати партнерів у судові розбірки.

Через рік після

Цей акт (№2275-VIII) був ухвалений на початку минулого року. Його автори спробували запровадити інноваційний підхід, що торкнувся як форми, так і змісту.

Серед основних новацій експерти високо оцінили: відмову законотворця від установлення обмежень на кількість учасників ТОВ; забезпечення учасникам значного простору для врегулювання відносин за допомогою корпоративних договорів; перегляд положень про статутний капітал ТОВ; новий підхід до можливості виходу учасника з товариства та кардинальне вдосконалення механізму виключення учасника; установлення ряду застережних механізмів, які повинні запобігти вилученню активів під приводом виплат прибутку; перегляд положень про статут тощо.

Однак уже тоді знаходилися скептики, які не вірили в те, що європейський досвід приживеться в Україні.

Після року, що минув з дати набуття чинності законом, фахівці вирішили повернутися до обговорення практики його застосування. Під час дискусії, організованої комітетом Асоціації адвокатів України з корпоративного права, було озвучено кілька цікавих думок.

Перехідний період

Наприклад, суддя Господарського суду м.Києва Тетяна Васильченко зауважила, що період утрати чинності одним законом і набуття іншим зіграв на руку недобросовісним учасникам ТОВ. У суди почали надходити позови, що стосуються статутів, зокрема невідповідності окремих положень закону №2275-VIII положенням Цивільного та Господарського кодексів, зборів учасників, рішень, прийнятих на таких зборах. Більшість скарг не містить правової проблеми і є лише важелями в корпоративних спорах. Це, однак, не позбавляє суди необхідності їх розгляду.

Практика в цій частині формується по-різному. Якщо йдеться про законодавчі невідповідності, які стосуються статуту, володарі мантій послуговуються практикою ще Верховного Суду України, відповідно до якої спеціальний закон превалює над іншими. А також звертають увагу на логіку акта №2275-VIII.

Статут ТОВ розглядається на відповідність тому закону, за часу дії якого він був підписаний, за умови, що жодних дій після прийняття нового закону щодо статуту не вчинялось. Якщо зміни до статуту були внесені вже після набрання чинності актом №2275-VIII, ТОВ має працювати за новими правилами.

Що стосується зборів учасників, то, якщо ці збори проводилися за час дії старого закону, а статут підписувався в перехідний період, суди в основному йдуть двома напрямами. Якщо збори проводилися до набрання чинності законом №2275-VIII, то порядок скликання перевіряється за старим актом. А якщо вони проводилися протягом останнього року, то орієнтуються на новий документ.

Інша позиція судів полягає в тому, що новий закон застосовується в будь-якому випадку.

Наразі до Верховного Суду не надійшло жодної касаційної скарги, тож першій та апеляційній інстанціям нема на що орієнтуватись. Але найкраще, упевнена Т.Васильченко, подібні спори вирішуються шляхом медіації, коли всі сторони мають можливість домовитись у позасудовому порядку.

Реєстраційні забаганки

Інша проблема, з якою доводиться стикатись українському бізнесу, — взаємодія з реєстраторами. Начальник відділу з корпоративного управління та операцій з цінними паперами АТ «Фозі Рітейл» Альона Казанцева розповіла, що до прийняття закону №2275-VIII із ТОВ виникало багато проблем. То банки запитували інформацію, подання якої не передбачено чинним законодавством. То реєстратори відмовлялися реєструвати дії, указуючи, скажімо, на неналежну форму протоколів, неналежний статут чи пункт, який їм не сподобався. Однак фінансові установи досить легко сприйняли нові правила, чого не скажеш про реєстраторів.

Особисто доповідачці довелося зіткнутися з випадком, коли при реєстрації договору про купівлю-продаж часток реєстраторові не сподобалася сума угоди. Тож, аби догодити реєстраторам, юристам доводилося бігати до нотаріусів і завіряти навіть ті документи, щодо яких законом така вимога не ставиться. Оформлювати їх, звісно, не було б великою проблемою, якби кожне оформлення не коштувало грошей.

Ця проблема, переконані інші доповідачі, потроху розв’язується в столиці. Принаймні київські нотаріуси та реєстратори вже визнають примат нового закону та поділяють його філософію спрощення.

Регіони ж продовжують залишатися консервативними та важко засвоюють новації.

***

Тож не дивно, що незважаючи на те, що, хоча з моменту набрання законом №2275-VIII чинності минуло більше ніж рік, підприємці не поспішають приводити свою діяльність у відповідність до положень нового акта. «Ніхто, — зазначила Т.Васильченко, — не квапиться змінювати статути, усі чекають або нових законодавчих ініціатив, або судової практики».

І дарма, переконана суддя. Адже закон насправді є прогресивним, хоча б у своїй диспозитивності. Він дає дуже багато можливостей врегулювати правовідносини.

 

ПРЯМА МОВА

Сергій БЕНЕДИСЮК,
партнер EVRIS, керівник практики корпоративного права та М&А:

— Створюючи корпоративні договори, ми відмовляємося від включення тих положень, які можуть призвести до незрозумілості тлумачення в майбутньому. Необхідно прописувати, дублювати положення в статуті та створювати допоміжні контрольні механізми, щоб договір був таким, який можна застосовувати, та щоб він ефективно працював на рівні самої організації. Самого договору в Україні для цього замало, тому для уникнення непорозумінь необхідно передбачати деякі моменти на рівні статуту та управління.