Паркування на тротуарі
Наявність умов для пересування пішоходів є важливою умовою належної організації дорожнього руху. Такий висновок зробив ВС в постанові №464/1703/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
15 травня 2019 року м.Київ №464/1703/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого — СМОКОВИЧА М.І.,
суддів: БІЛОУСА О.В., СТРЕЛЕЦЬ Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу за позовом Особи 1 до управління патрульної поліції в м.Львові департаменту патрульної поліції, інспектора УПП в м.Львові Парфанюк З.О. про визнання дій протиправними та скасування постанови, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою УПП в м.Львові ДПП на постанову Сихівського районного суду м.Львова від 4.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017.
І. Суть спору
1. У березні 2017 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до УПП в м.Львові, інспектора УПП Парфанюк З.О. з вимогою скасувати постанову інспектора від 28.02.2017 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адмінвідповідальності за ч.3 ст.122 Кодексу про адміністративні правопорушення та закрити провадження у вказаній справі.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в діях позивача не було складу адмінправопорушення, автомобіль припарковано в дозволеному місці й він не створював перешкод для руху іншого транспорту та пішоходів. Також уважає, що постанову у справі про адмінправопорушення винесено з порушенням процедури, адже інспектор УПП не склав протоколу про адмінправопорушення й не надав позивачу можливості скористатися допомогою захисника.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. 28.02.2017 інспектор УПП Парфанюк З.О. розглянула справу про адмінправопорушення, винесла постанову, якою до позивача застосовано адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КпАП. Відповідно до цієї постанови позивач 28.02.2017, о 17:35, на вул. Володимира Великого, 18 у Львові здійснив стоянку на тротуарі, де для руху пішоходів залишилося менше ніж 2 м, чим створив суттєву перешкоду для руху пішоходів і порушив п.15.10 (в) Правил дорожнього руху.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення
4. Сихівський райсуд постановою від 4.04.2017 позов задовольнив частково.
5. Постанову інспектора УПП Парфанюк З.О. від 28.02.2017 у справі про адмінправопорушення про притягнення Особи 1 до адмінвідповідальності за ч.3 ст.122 КпАП скасував.
6. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
7. ЛААС ухвалою від 8.06.2017 залишив постанову суду першої інстанції без змін.
8. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що в діях позивача відсутній склад адмінправопорушення, передбачений ч.3 ст.122 КпАП. У цьому зв’язку зазначили, що правил стоянки позивач не порушив, адже припаркований автомобіль не створював перешкод руху пішоходів, що є обов’язковою об’єктивною ознакою поставленого йому за провину правопорушення. Також суди зазначили, що відповідач не надав доказів правомірності ухваленого рішення.
IV. Касаційне оскарження
9. У касаційні скарзі (з урахуванням доданих до неї уточнень) відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
10. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно залишили поза вагою його доводи та докази, надані на їх підтвердження, щодо правомірності спірної постанови. Зокрема, зауважив, що суди не дослідили всіх доказів у справі (як-от відеозапис із нагрудної камери), тому їхній висновок про задоволення позову є необґрунтованим.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
11. Відповідно до ст.280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адмінправопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адмінправопорушення; чи винна особа в його вчиненні; чи підлягає вона адмінвідповідальності; чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; чи є підстави для передачі матеріалів про адмінправопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу; інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
12. Відповідно до ст.251 КпАП доказами у справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адмінправопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адмінвідповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей та документів, а також іншими документами.
13. Згідно з чч.2—4 ст.258 КпАП протокол не складається в разі вчинення адмінправопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
14. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
15. У випадках, передбачених у чч.1 та 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адмінправопорушення відповідно до вимог ст.283 цього кодексу.
16. Перелік справ про адмінправопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції НП, установлено в ч.1 ст.222 КпАП, відповідно до якої органи НП розглядають справи про порушення: громадського порядку; ПДР; правил паркування транспортних засобів; правил, що забезпечують безпеку руху транспорту; правил користування засобами транспорту; правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших пально-мастильних матеріалів (<…> чч.1, 2, 3 і 5 ст.122, <…>).
17. Згідно із ч.3 ст.122 КпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних ТЗ, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
18. Відповідно до ч.2 ст.222 КпАП від імені органів НП розглядати справи про адмінправопорушення й накладати адмінстягнення мають право працівники органів і підрозділів НП, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
19. Згідно з п.15.10 (в) ПДР стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
VI. Позиція ВС
20. У справі встановлено, що позивача притягнули до адмінвідповідальності за порушення п.15.10 (в) ПДР, відповідальність за яке встановлено в ч.3 ст.122 КпАП (порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху). Фактичною підставою для притягнення до адмінвідповідальності слугувало те, що позивач припаркував автомобіль на тротуарі таким чином, що для руху пішоходів залишилося менше ніж 2 м.
21. Твердячи про відсутність підстав для притягнення до адмінвідповідальності, суди попередніх інстанцій виходили з того, що припаркований автомобіль не створював перешкод дорожньому руху й руху пішоходів, крім того, відповідач не надав доказів того, що цей автомобіль стояв з порушенням ПДР.
22. Колегія суддів погоджується з тим, що для притягнення до адмінвідповідальності з наведених підстав необхідно встановити в діях особи склад адмінправопорушення, зокрема його об’єктивну сторону. У цьому зв’язку створення перешкоди дорожньому руху або загрози безпеці руху є обов’язковою умовою для притягнення до відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки (ч.3 ст.122 КпАП).
23. У контексті обставин цієї справи треба зауважити, що сам факт того, що автомобіль припарковано на тротуарі, а не на проїзній частині, не може свідчити про відсутність перешкод дорожньому руху.
24. Пішохід теж є учасником дорожнього руху, і наявність умов для його пересування є важливою умовою належної організації дорожнього руху.
25. На думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій дійшли поспішного висновку про те, що автомобіль позивача не створював перешкод для руху пішоходів, адже ґрунтується він на поверховому з’ясуванні обставин справи. Суди слушно зауважили, що обов’язок доводити правомірність оскарженого рішення покладено на відповідача. Одним з доказів, на який покликається останній, є відеозапис нагрудної камери патрульного, якого суди, як можна виснувати з їхніх рішень, не досліджували.
26. Зважаючи на особливості розгляду справ про притягнення до адмінвідповідальності за порушення ПДР цей відеозапис є одним із тих доказів, якому потрібно дати правову оцінку (окремо та в сукупності з іншими доказами), відтак пересвідчитися в правомірності чи неправомірності оскарженої постанови.
27. Суди першої та апеляційної інстанцій, судові рішення яких є предметом касаційного перегляду, помилково залишили доводи відповідача в цій частині поза увагою, тому колегія суддів не може погодитися з їхнім висновком про неправомірність спірної постанови з наведених ними мотивів.
28. З огляду на межі касаційного перегляду та повноваження суду касаційної інстанції на цій стадії колегія суддів не може самостійно з’ясовувати обставини справи та давати їм правову оцінку. Тому з урахуванням наведеного та керуючись вимогами чч.2, 4 ст.353 Кодексу адміністративного судочинства колегія суддів вирішила, що судові рішення в цій справі треба скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
VII. Судові витрати
29. Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись стст.3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС, ВС
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу управління патрульної поліції в м.Львові департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
2. Постанову Сихівського районного суду м.Львова від 4.04.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 в цій справі скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.