Закон і Бізнес


Позиваються тільки прокурори

Суб’єкти господарювання стали захищені від свавільного втручання правоохоронних органів в їхню підприємницьку діяльність


№23 (1425) 15.06—21.06.2019
Євгенія САБЛІНА, юрист Ader Haber
4611
4611

Національне антикорупційне бюро втратило можливість подавати позови до суду про визнання угод недійсними. Адже відповідне положення закону, що передбачало таке право, визнано неконституційним. Що це означає для суб’єктів господарювання?


Неналежний позивач

З відповідною скаргою до Конституційного Суду звернулось акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів», обґрунтовуючи її тим, що відсутність чіткої законодавчої регламентації механізму реалізації повноважень НАБУ, закріплених у п.13 ч.1 ст.17 закону «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 №1698-VII, порушує принцип юридичної визначеності. Отже, це положення не відповідає приписам ч.1 ст.8 та ч.2 ст.19 Конституції.

Як зазначено в рішенні другого сенату КС від 5.06.2019 №4-р(II)/2019 (див. «ЗіБ» — Прим. ред.), згідно з приписами п.3 ч.1 ст.1311 Конституції в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, «представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом». Водночас відповідно до положень п.14 ч.1 ст.92 Конституції організація і діяльність прокуратури визначаються виключно законами України.

Отже, орган законодавчої влади, за ч.2 ст.1311, п.14 ч.1ст.92 Конституції, окреслює лише організацію та порядок діяльності прокуратури. Тому повноваження останньої, у тому числі щодо представництва інтересів держави в суді, установлені Основним Законом, не можуть бути передані за нормативними актами будь-яким іншим державним органам.

Згідно зі ст.5 закону «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII функції цього органу здійснюються виключно прокурорами; делегування функцій прокуратури, а також привласнення їх іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Конституції міститься застереження: «у виключних випадках і в порядку, що визначені законом». Про такі випадки говориться, зокрема, в ч.3 ст.23 закону №1697-VII, відповідно до якої «прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу».

До системи органів прокуратури належить, зокрема, і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (п.5 ч.1 ст.7 закону №1697-VII). На неї покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом «Про прокуратуру», якщо йдеться про пов’язані з корупцією правопорушення.

З огляду на це КС наголосив, що Конституція не наділяє Верховну Раду правом установлювати у своїх актах повноваження конституційно визначених органів державної влади чи делегувати їх іншим державним органам, виходячи за межі тих, що передбачені нормами акта найвищої юридичної сили. Натомість оспорюваним положенням закону №1698-VII НАБУ наділено повноваженнями, які належать прокуратурі відповідно до ст.1311 Конституції.

Отже, ВР, делегувавши конституційні повноваження прокуратури, вийшла за межі повноважень, установлених Конституцією, чим порушила вимоги ст.6, ч.2 ст.8, ч.2 ст.19 Основного Закону. Відповідно, п.13 ч.1 ст.17 закону №1698-VII визнано неконституційним.

Право на перегляд і відшкодування

Зауважимо, що положення втратило чинність із дня ухвалення КС такого рішення, тобто з 5.06.2019. Отже, усі подальші спроби НАБУ звертатися з новими позовами про визнання угод недійсними, а також продовжувати участь у відкритих провадженнях є незаконними.

Що ж стосується раніше прийнятих рішень, то суб’єктам господарювання варто звернути увагу на приписи ч.3 ст.320 Господарського процесуального кодексу. У них передбачено, що підставами для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є встановлена КС неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їхнього окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Утім, звернення до суду із заявою про перегляд у зв’язку з виключними обставинами на підставі п.1 ч.3 ст.320 ГПК можливе тільки щодо рішень, які ще не виконані, та у визначений законом строк — протягом 30 днів із дня офіційного оприлюднення відповідного рішення КС.

Механізм оскарження вже виконаних судових рішень — інший. Проте він не позбавляє суб’єктів господарювання права на відшкодування завданої шкоди.

Важливо, що такий інструмент протидії корупції, як право на звернення до суду з позовами про визнання угод недійсними, не зник у цілому. Адже САП наділена функціями представництва інтересів держави або громадянина в суді. Проте здійснення такого представництва можливе лише за наявності певних обставин, визначених у ст.23 закону №1697-VII, які мають обґрунтовуватися прокурором у суді.

Тож із прийняттям цього рішення значно зросла захищеність суб’єкта господарювання від свавільного втручання правоохоронних органів у його підприємницьку діяльність. Адже суд за кожного конкретного випадку досліджуватиме правомірність підстав звернення прокуратури в інтересах держави, доказів неможливості відповідних компетентних органів здійснювати захист інтересів держави самостійно, а також заперечення суб’єктів господарювання (учасників проваджень) з окресленого питання.