Закон і Бізнес


Бездомна власниця маєтку

Розлучена жінка забажала притягнути до відповідальності законника, який арештував спірне майно


Суддя Олександр Боярський вважає, що своєю ухвалою не виганяв жінку з дітьми з будинку, адже в ньому не було опалення й там ніхто не жив.

№23 (1425) 15.06—21.06.2019
Павліна КАМЕНСЬКИХ
7317

Поділ статків після того, як сім’я розпалася, затягнувся на кілька років. Ніхто не збирався відступати від котеджу, дачі та землі. Два районні суди одного міста розглядали справи розлучених, обидва наклали арешт, але поплатився один.


Обшукана і виселена

Понад рік тому до Вищої ради правосуддя поскаржилася жінка з приводу обшуків та арешту майна, які дозволив суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Олександр Боярський за два роки до цього.

На її думку, слідчий суддя навмисно порушив  норми кримінально-процесуального законодавства, суддівську етику, а також посягнув на її права та свободи. Адже їй не повідомили про розгляд клопотань щодо обшуку та арешту майна, судові рішення не надіслали, а про наявність провадження вона дізналася з офіційного веб-порталу «Судова влада». Коли жінка захотіла побачити копії судових рішень, а також подала документи, які підтверджують її право на майно, законник відмовив та заявив, що до кримінального провадження, в межах якого він приймав рішення, вона не має стосунку. Копію документа їй довелося «вибивати» у голови суду. На думку скаржниці, суддя не давав їй рішення, адже не хотів, щоб вона його оскаржила.

Наслідками таких дій стало те, що жінку та її неповнолітніх дітей позбавили права жити в будинку, в якому вони на той час мешкали. На думку заявниці, законник втрутився у цивільно-правовий спір подружжя про поділ майна.

Дисциплінарна палата ВРП відкрила провадження. З’ясувалося, що пара вирішила розійтись і жінка (а згодом за зустрічним позовом і чоловік) зажадала поділити майно. Приморський районний суд м.Одеси наклав на статки арешт з метою забезпечення позову. Але заборонив чоловікові перешкоджати колишній та двом дітям користуватися та володіти нерухомістю.

Та раптом у сімейному конфлікті з’явилася третя сторона і написала заяву про вчинення кримінального правопорушення. До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесли інформацію, а суддя О.Боярський ухвалив накласти арешт на майно подружжя і дозволив ним користуватися тільки… чоловікові. Під арешт потрапили котедж, дача, земельні ділянки та рухоме майно. На «волі» залишилась одна ділянка, оскільки чоловік не надав документів, які підтверджують право власності його або колишньої дружини. 

Суддя мотивував своє рішення тим, що він має достатньо підстав вважати, що вказані об’єкти необхідні для встановлення обставин, які потрібно довести у кримінальному провадженні. Якщо арешт не накласти, то особи спробують майно приховати або відчужити.

Покарання за ігнорування

Обурена колишня дружина звернулась до апеляційного суду, і він став на її бік. Ухвалу скасували. Однак вона не зупинилася на досягнутому і забажала, щоб суддя поплатився за своє рішення та її ігнорування під час розгляду.

У своїх поясненнях дисциплінарній палаті О.Боярський зазначив, що не знав про попередню ухвалу суду, згідно з якою жінка з неповнолітніми дітьми зберігала право жити в будинку. Адже право власності на майно закріплене за чоловіком. Крім того, він наголосив, що скасування ухвали апеляційним судом не є підставою для дисциплінарного стягнення.

Однак члени ВРП були іншої думки. Про те, що майно є спірним, суддя знав, однак не повідомив співвласницю майна про розгляд клопотання. Висновку про те, що саме чоловік є власником майна, законник дійшов на підставі технічного паспорта будинку. Крім того, ухвала про арешт майна, яку прийняв попередній суд, була наслідком відповідного клопотання з боку дружини і суддя про це знав. Такі дії, на думку дисциплінарної палати, свідчать про грубе порушення прав людини. За проступок суддю відсторонили від роботи і позбавили доплат на півроку з подальшим навчанням у Національній школі суддів та кваліфікаційним оцінюванням.

«Суду було достеменно відомо, що скаржниця не живе у цьому будинку. Це був будинок без опалення, під наглядом охоронної фірми», — заявив на засіданні ВРП О.Боярський.

Більше того, коли через рік жінку хотіли викликати на засідання у межах провадження, то адреса для надсилання повісток була вказана інша. Згідно з паспортними даними вона проживає зовсім за іншою адресою, і саме вона вказана у договорі з охоронною фірмою. Тож у матеріалах провадження вказано, що ні жінка, ні діти в будинку не жили на момент прийняття ухвали.

Суд спробував дізнатися місце проживання неповнолітніх дітей позивачки і виявилося, що вона орендує будинок і мешкає у ньому зі своїм новим чоловіком та дітьми. «Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання вони мешкають у домі площею 680 м2. Цей акт був складений через 1,5 місяця після того, як я виніс ухвалу про арешт майна», — розповів суддя.

На його думку, він не порушив прав і свобод скаржниці, і навіть якщо припустився помилки, то вона не призвела до тяжких наслідків. 

Однак члени ВРП вирішили не скасовувати стягнення й залишити все в силі. Адже той факт, що жінка мала де жити, не спростовує іншого: законник не залучив вчасно до слухання справи співвласницю майна і розглянув клопотання про його арешт за її відсутності.