Верховне «рейдерство»

У КАС придумали, як продовжити повноваження 8 членів ВККС ухвалою про забезпечення позову

5 суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою про забезпечення одного позову вирішили по суті спір, якого навіть немає в їхньому провадженні. На думку експертів, цей обхідний маневр здійснено в найкращих традиціях рейдерських захоплень 1990-х років.

Заборонено… не працювати

Позов, на забезпечення якого було подано заяву, стосувався визнання протиправною бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка не призначає та не проводить співбесіди з позивачем у межах кваліфікаційного оцінювання. Однак не складно перевірити, що рік тому — 27.04.2018 — комісія вже призначала співбесіду з позивачем, але за результатами засідання було вирішено зупинити кваліфоцінювання. У той самий час суддя претендував на місце у Вищому суді з питань інтелектуальної власності, але за результатами іспиту не потрапив до списку тих, хто був допущений до наступного етапу конкурсу.

Здавалося б, чого можуть стосуватися заходи забезпечення у такому спорі та за таких обставин? Хіба що заборони призначати співбесіди з іншими законниками, доки суд не винесе рішення й не зобов’яже ВККС завершити кваліфоцінювання позивача.

Однак судді КАС показали карколомний юридичний трюк: ухвалою від 30.05.2019 у справі №9901/292/19 вони заборонили членам комісії «ухилятися від здійснення повноважень» протягом строку, на який їх було призначено. Причому серед перелічених у резолютивній частині ухвали є прізвища тих членів ВККС, чиї повноваження оспорюються в інших провадженнях або визнані такими, що припинені: Сергія Козьякова, Станіслава Щотки, Тетяни Весельської, Павла Луцюка, Михайла Макарчука, Анастасії Заріцької, Валентини Устименко та Юрія Титова.

Більше того, в ухвалу додано формулювання, що строк повноважень членів ВККС має визначатися законом «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент їх обрання (призначення). А саме це і є предметом спорів у провадженнях, відкритих Окружним адміністративним судом м.Києва (П.Луцюк, якого з’їзд адвокатів звільнив з посади члена ВККС, подав позов та заручився ухвалою про його забезпечення від Рівненського окружного адміністративного суду).

Звісно, у КАС не могли не знати про це, як і про наявність інших, раніше прийнятих ухвал про забезпечення, зокрема про заборону виконувати повноваження окремим членам ВККС, включаючи її голову. Проте підписали ухвалу, котра, за оцінками фахівців, вочевидь виходить за межі провадження, в якому вона прийнята. Експерти відзначили, що це дуже нагадує схеми рейдерських захоплень підприємств у 1990 роки.

Гальмування перезавантаження

Кодекс адміністративного судочинства не передбачає обов’язку для судів нижчих ланок враховувати висновки, що містяться в ухвалах ВС. Тож окружні суди не обмежені в своїх рішеннях цією ухвалою КАС. Проте особливо дивно позиція останнього виглядає на тлі недавніх публічних заяв представників нової Адміністрації Президента про необхідність перезавантаження ВККС.

Як надалі розгортатиметься ситуація і які наслідки матиме цей юридичний виверт від КАС — наразі невідомо. Можливо, судді, виконавши завдання №1, не поспішатимуть із розглядом позовних вимог у справі №9901/292/19. У свою чергу Велика палата ВС відмовиться приймати до розгляду апеляційні скарги на ухвалу від 30.05.2019 від осіб, чиїх позовних вимог вона безпосередньо стосується, пославшись на те, що вони не є сторонами у цьому провадженні (очевидно, членів комісії така «заборона» цілком влаштовує, тим більше що представник ВККС навіть не був присутній на засіданні 30.05.2019). І в такий спосіб спори про повноваження окремих членів ВККС будуть законсервовані на певний час.

Утім, у ситуацію може втрутитися зовсім інший орган. Адже, як повідомлялося, Державному бюро розслідувань надано тимчасовий доступ до особових справ деяких членів ВККС у рамках провадження, відкритого за ч.3 ст.109 («Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади»), ч.2 ст.344 («Втручання у діяльність державного діяча»), ч.1 ст.353 («Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи») Кримінального кодексу. ДБР перевіряє можливу змову деяких членів ВККС з колишнім заступником голови АП Олексієм Філатовим, унаслідок якої, на порушення вимог закону «Про судоустрій і статус суддів», приймалися рішення, здійснювалося кваліфікаційне оцінювання, судді переводилися в інші установи, проводився добір нових кадрів. І хтозна, які ще фігуранти тепер можуть з’явитися у цій справі.

Втім, тепер буде цікаво поспостерігати, як швидко та успішно пройде кваліфоцінювання позивач, який ініціював ухвалу від 30.05.2019 з таким зручним для членів ВККС результатом. Бо щойно буде проведено нову співбесіду, на якій так наполягає позивач, як зникнуть підстави для позовних вимог і, відповідно, для чинності ухвали про їх забезпечення.

Прецедентною буде й реакція Вищої ради правосуддя, де не один суддя втратив мантію за ухвалу про забезпечення, якою вирішено позов по суті (ще й не один та в інших провадженнях). Чи матимемо знову ситуацію (див. «ЗіБ» №22), коли місце особи в судовій ієрархії визначає імунітет від притягнення до будь-якої відповідальності?

P.S. Прикметно, що представником позивача у справі №9901/292/19 значиться адвокат, який, за даними ЄРАУ, має ту саму адресу реєстрації та робочий телефон, що й два його колеги, які представляють інтереси С.Щотки у дисциплінарній справі стосовно суддів ОАСК. У цьому не важко переконатися, якщо ознайомитися з порядком денним засідання другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яке відбудеться 10 червня.