Стягнення за написом
Суд не може заборонити державному виконавцеві вживати необхідних заходів щодо своєчасного й повного виконання рішення. Такий висновок зробив ВС в постанові №211/129/18-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
3 квітня 2019 року м.Київ №211/129/18-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є.,
суддів: АНТОНЕНКО Н.О., ЖУРАВЕЛЬ В.І. (суддя-доповідач), КОРОТУНА В.М., КРАТА В.І. —
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Особи 4, подану представником Особою 5, на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 19.04.2018 та постанову Апеляційного суду м.Києва від 17.09.2018,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року Особа 3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним із часу укладення договір доручення від 10.02.2016, укладений між ним та Особою 4 і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В., на представництво його (позивача) інтересів у судах та інших установах, оскільки при укладенні правочину не були дотримані норми цивільного законодавства.
З метою забезпечення позову Особа 3 подав заяву, в якій просив заборонити державному виконавцю довгинцівського відділу державної виконавчої служби м.Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області в рамках виконавчого провадження від 26.01.2018 №55636920 учиняти дії щодо предмета спору, або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання до прийняття судом рішення за його позовом.
Посилався на те, що 19.01.2018 приватним нотаріусом Грек А.В. вчинено виконавчий напис №86 щодо стягнення з нього 1022829,13 грн. заборгованості за договором, який оспорюється в цій справі. За заявою стягувача Особи 4 26.01.2018 держвиконавцем відкрито виконавче провадження №55636920.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Печерського райсуду від 19.04.2018 заяву Особи 3 про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено держвиконавцю довгинцівського ВДВС м.Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області та іншим у рамках виконавчого провадження №55636920 учиняти будь-які виконавчі дії щодо виконання виконавчого напису, виданого 19.01.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріальнофго округу Грек А.В., про стягнення з нього на користь Особи 4 боргу в розмірі 1022829,13 грн.
Оскільки предметом спору є договір, на підставі якого відбувається стягнення в примусовому порядку, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у формі зупинення такого стягнення може істотно ускладнити поновлення оспорюваних прав позивача, по захист яких він звернувся.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою АСК від 17.09.2018 ухвалу Печерського райсуду від 19.04.2018 залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що існує ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, по захист яких він звернувся.
Короткий зміст касаційної скарги
Особа 4 через свого представника Особу 5 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення, справу направити на розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди не навели достатніх підстав для вжиття цих заходів та не зазначили, у чому саме існує загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про визнання недійсним договору-доручення, укладеного між сторонами.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходив <…>.
Фактичні обставини справи, установлені судами
Суди встановили, що 19.01.2018 приватним нотаріусом Грек А.В. вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача 1022829,13 грн. заборгованості за договором доручення від 10.02.2016, укладеним між Особою 3 та Особою 4.
За заявою стягувача Особи 4 26.01.2018 держвиконавець довгинцівського ВДАС відкрив виконавче провадження №55636920.
Звертаючись до суду із цим позовом, Особа 3 просив визнати недійсним укладений між ним та Особою 4 вищезазначений договір доручення з огляду на недотримання вимог цивільного законодавства при його укладенні, а також у зв’язку з тим, що окремі його пункти не відповідають нормам ч.3 ст.509 ЦК.
При цьому просив забезпечити позов шляхом заборони держвиконавцю вчиняти будь-які виконавчі дії щодо виконання виконавчого напису, виданого 19.01.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В., про стягнення з нього на користь Особи 4 боргу в розмірі 1022829,13 грн.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, застосувавши положення стст.149—153 ЦПК, виходив із того, що вжиття заходів забезпечення позову у формі зупинення такого стягнення забезпечить у майбутньому виконання можливого рішення про задоволення цього позову.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень <…>.
У ст.124 Конституції визначено принцип обов’язковості судових рішень.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті — це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК види забезпечення позову мають бути сумірними із заявленими позивачем вимогами.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
Визначений ст.152 ЦПК перелік видів забезпечення позову не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані інші його види.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову та забороняючи держвиконавцю вчиняти будь-які виконавчі дії щодо виконання виконавчого напису, суди не звернули уваги на права й обов’язки держвиконавця, визначені в ст.11 закону «Про виконавче провадження». За змістом цієї норми, держвиконавець зобов’язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного й повного виконання рішення, зазначеного в документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Суди першої та апеляційної інстанцій зазначених норм права не врахували та зробили необґрунтований висновок про можливість заборони держвиконавцю довгинцівського ВДВС м.Кривий Ріг виконувати виконавчі дії щодо виконання виконавчого напису, що по суті є зупиненням виконання рішення.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм процесуального права.
У зв’язку з наведеним колегія суддів уважає, що касаційну скаргу Особи 4, подану представником Особою 5, слід задовольнити частково, ухвалу Печерського райсуду від 19.04.2018 та постанову АСК від 17.09.2018 скасувати та прийняти нову — про відмову Особі 3 в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись стст.141, 400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 4, подану представником Особою 5, задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 19.04.2018 та постанову Апеляційного суду м.Києва від 17.09.2018 скасувати.
Відмовити в задоволенні заяви Особи 3 про забезпечення позову шляхом заборони довгинцівському ВДВС м.Кривий Ріг ГТУЮ в Дніпропетровській області вчиняти будь-які виконавчі дії в рамках виконавчого провадження №55636920.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.