Спірна заборгованість
Виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування в боржника майна. Такий висновок зробив ВС в постанові №201/11696/16-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
10 квітня 2019 року м.Київ №201/11696/16-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є.,
суддів: АНТОНЕНКО Н.О., ЖУРАВЕЛЬ В.І. (суддя-доповідач), КОРОТУНА В.М., КРАТА В.І. —
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Особи 3 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 2.10.2017 та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.02.2018.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року Особа 3 звернулася до суду з позовом до АТ «КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 26.05.2006 між нею та АТ «КБ «ПриватБанк» укладений кредитний договір, відповідно до якого вона отримала кошти в розмірі 15000,00 грн. на ремонт будинку зі сплатою 2,0% на місяць за користування ним і терміном повернення до 25.02.2015.
У зв’язку з неналежним виконанням нею кредитних зобов’язань за заявою банківської установи 3.04.2015 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. учинено виконавчий напис за кредитним договором від 26.05.2006 про стягнення з неї (позивача) заборгованості в розмірі 208308,67 грн.
На підставі виконавчого напису нотаріуса 23.03.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт її майна та оголошено заборону на його відчуження.
Зазначала, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом порушено вимоги ст.88 закону «Про нотаріат», оскільки сума заборгованості не була безспірною, письмову вимогу від банку про усунення порушень вона не отримувала.
За відсутності підтвердження її ознайомлення з обчисленим банком розміром боргу в нотаріуса не було визначених законодавством підстав для вчинення виконавчого напису, у зв’язку із чим просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого райсуду від 2.10.2017 у задоволенні позову Особи 3 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем позовних вимог та ненадання нею доказів, які б свідчили про те, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою АСДО від 28.02.2018 рішення Жовтневого райсуду від 2.10.2017 залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про вчинення оскаржуваного виконавчого напису з дотриманням передбаченої законодавством процедури.
Короткий зміст касаційної скарги
Особа 3 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не дали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не звернули уваги на те, що розмір заборгованості, який відповідачем запропоновано їй погасити, відрізняється від розміру заборгованості, зазначеного в заяві на вчинення виконавчого напису та виконавчому написі нотаріуса, тобто вказані суми не узгоджувались із нею як з боржником та не є безспірними.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
<…> Фактичні обставини справи, установлені судами
Суди попередніх інстанцій встановили, що 26.05.2006 між АТ «КБ «ПриватБанк» та Особою 3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кошти в розмірі 15000,00 грн. на ремонт будинку з терміном повернення до 25.02.2015 та сплатою 2,0% на місяць за користування кредитом.
3.04.2015 за заявою банківської установи приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинений виконавчий напис, за яким з Особи 3 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 26.05.2006 у розмірі 208308,67 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом — 8607,02 грн., заборгованість за відсотками — 65600,61 грн., комісія — 1075,00 грн., пеня — 131325,14 грн., витрати, пов’язані з учиненням виконавчого напису, — 1700,00 грн.
Стягнення здійснюється за період з 26.05.2006 до 25.02.2015 (за 8 років 8 місяців 30 днів).
На підставі виконавчого напису нотаріуса 23.03.2016 держвиконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду <…>.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить ВС, та застосування норм права
За загальними правилами стст.15, 16 ЦК, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених у ч.1 ст.16 ЦК, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому відповідно до ст.18 ЦК нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом.
Порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства (ч.1 ст.39 закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції 22.02.2012 №296/5 та зареєстрований у Мін’юсті 22.02.2012 за №282/20595.
Відповідно до ст.87 закону «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів.
У ст.88 закону «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більш ніж 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більш ніж рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.
Порядок учинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пп.1, 3 гл.16 розд.ІІ порядку).
Згідно з пп.2.1 п.2 гл.16 розд.ІІ порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування й місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата й місце народження боржника — фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають стосунок до вчинення виконавчого напису, нотаріус управі витребувати їх у стягувача (пп.2.2 п.2 гл.16 розд.ІІ порядку).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень — письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв’язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп.2.3 п.2 гл.16 розд.ІІ порядку).
Крім того, у пп.3.2, 3.5 п.3 гл.16 розд.ІІ порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ від 29.06.99 №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному переліку. Цей перелік не передбачає інших умов учинення виконавчих написів нотаріусами, ніж ті, які зазначені в законі «Про нотаріат» і Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.
У ст.50 закону «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Учинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису — надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов’язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, по захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості боржника, у тому числі й унаслідок цивільно-правової відповідальності, — це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 закону «Про нотаріат»).
Учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів стст.15, 16, 18 ЦК, стст.50, 87, 88 закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.
Для правильного застосування положень стст.87, 88 закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом з тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 5.07.2017 №6-887цс17.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що оскаржуваний виконавчий напис був учинений згідно з вимогами чинного законодавства, його складання не суперечить нормам ЦК та іншим актам цивільного законодавства і підстави для визнання його незаконним та таким, який не підлягає виконанню, відсутні.
При цьому не звернув увагу на те, що нотаріус учинив виконавчий напис через 3 дні після того, як банк направив боржнику письмову вимогу щодо усунення порушень за кредитною угодою, не дотримавшись при цьому 30-денного строку, установленого в пп.2.3 п.2 гл.16 розд.ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, та не врахував, що недотриманням приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вказаних вимог порядку порушено права Особи 3 на спростування розміру заборгованості.
Заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги про те, що розмір заборгованості, який відповідачем запропоновано позивачу погасити в письмовій вимозі від 26.05.2006 (207108,67 грн.), відрізняється від розміру заборгованості, зазначеного в заяві на вчинення виконавчого напису та виконавчому написі нотаріуса (206608,67 грн.).
Крім того, суд не дав оцінки й доводам відповідача про відсутність у неї заборгованості перед АТ «КБ «ПриватБанк» з огляду на надану банківською установою довідку від 23.09.2016.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За таких обставин судове рішення апеляційного суду не може вважатися законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.
Керуючись стст.400, 402, 409, 411, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 3 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.02.2018 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.