Закон і Бізнес


Перо на вагах

Судді не бачать іншого вибору, крім налагодження спілкування з журналістами


Керівник САП Назар Холодницький (крайній праворуч) зазначив, що коментарі у «Фейсбуку» не мають упливати на ставлення до обвинуваченого чи підсудного.

№21 (1423) 01.06—07.06.2019
Софія КОНДРАТЮК
1786

Перші скаржаться, що другі подають інформацію, викривляючи юридичну термінологію. Другі зауважують, що перші не завжди готові пояснити правові тонкощі та дати інформацію. Так чи інакше, але журналісти не можуть не ходити в суди, бо хочуть розповідати про резонансні справи. Значить, необхідно відточити співпрацю.


Презумпція №1

Оскільки на форум «Незалежні суди та вільні ЗМІ: висвітлення кримінальних процесів» приїхали і судді, і журналісти, і адвокати, відкрились усі боки їх комунікації. Через те що на приціл узяли саме кримінальне судочинство, головною проблемою його висвітлення всі одноголосно і назвали часто не помічену презумпцію невинуватості.

Суддя-спікер Касаційного кримінального суду Світлана Яковлєва визначила, що висвітлення гучних процесів починається ще до того, як справа потрапляє до суду. І журналісти часто охрещують обвинуваченого не лише винним за всіма пунктами, а ще й на додачу пророкують йому чималий строк.

Можливо, через це, коли законники розбирають ситуацію і не знаходять підстав для винесення обвинувального вироку, громадськість дивується, як таке може відбуватись. А довіра до правосуддя падає ще нижче.

Після винесення рішення також часто трапляються казуси, наголосила С.Яковлєва. Оскільки акули пера не чекають повного тексту й поспішають сповістити про результати слухання. Тому вона закликала журналістів усе-таки зважати на мотиви, якими судді керувалися при винесенні вироку.

Спікер також додала, що кожен учасник процесу може скористатися правом зачинити двері до судової зали, судді на це вплинути не можуть. Тому обмеження доступу до засідання для журналістів — прерогатива сторін у справі. Натомість судді завжди готові роз’яснити такі моменти журналістам, окрім тієї частини засідання, коли вони видаляються до нарадчої кімнати, оскільки тоді спілкування будь з ким заборонене.

Найпопулярніші садівники

Експерти також погодилися з тим, що найбільша увага суспільства прикута до борців із корупцією. Із цього табору на захід завітали керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький та новоспечена суддя Вищого антикорупційного суду Катерина Широка.

Остання зазначила, що разом із колегами вже готується до того, що інформація із суду буде найбільш затребуваною. У зв’язку із цим новопризначені законники навіть створили робочу групу та мають намір прийняти документ про комунікативну політику, а після — зустрітись із журналістами. При цьому К.Широка відмітила, що ВАКС — це суд, а не ток-шоу, та порадила всім, хто цікавиться його роботою, прочитати рекомендації Комітету міністрів Ради Європи щодо висвітлення подій.

Керманич САП зазначив, що журналісти часто не цікавляться, що написано в підозрі, звідси й виникає викривлення інформації. Він додав, що очолюваний ним орган не виступає ініціатором проведення засідання в закритому режимі, прокурори діють в абсолютно протилежний спосіб.

Єдиним судовим засіданням за участі САП, яке провели в закритому режимі, була «справа Одеського припортового заводу». Разом з тим про такий спосіб слухань заявили суд і сторона захисту. Тому Н.Холодницький зазначив, що прокуратура наполягає на відкритому розгляді, додавши, що при цьому не потрібно гнатися за популярністю.

Водночас прокурори вважають, що не переступили меж приватності своїх «клієнтів», коли опублікували список справ, порушених за скасованою Конституційним Судом ст.3682 Кримінального кодексу, адже не розголосили імен фігурантів.

Урешті-решти експерти підсумували, що судді мають бути більш зацікавленими в тому, щоб ділитися відомостями із журналістами, адже в них немає альтернативи. Якщо останні напишуть матеріал незалежно від того, чи розуміють суть справи, законники будуть змушені відбиватися від громадської думки незрозумілими термінами. Та виступатимуть поганими поліцейськими, які або не посадили злочинця, або не відкрили завіси процесу.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Наталія АНТОНЮК,
суддя Великої палати Верховного Суду, к.ю.н.:

— У кожному суді є суддя-спікер, але, якщо він не приймав рішення в конкретній справі, йому досить важко його коментувати, оскільки передусім потрібно детально опрацювати це рішення.

Я не бачу нічого поганого в тому, що суддя, який приймає рішення в конкретній справі, після того, як воно вже прийняте, текст оголошений та оприлюднений, дасть коментар для ЗМІ. Утім, хотілося б, щоб журналісти, описуючи рішення, вказували на позицію не лише однієї сторони, а й усіх учасників процесу. Адже, коли буде висвітлено тільки позицію захисту або обвинувачення, у читача може сформуватися хибна думка. Якщо ж ЗМІ максимально відтворить обидва боки справи, то, мабуть, думка більшості в результаті збігатиметься з рішенням суду.

Разом із цим детальне роз’яснення рішення, на мою думку, не належить до компетенції судді. Тлумачити можуть науковці та юристи, але загальні тези суддя окреслити може.

Світлана ЯКОВЛЄВА,
суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду:

— Майже щодня ККС ухвалює рішення, які викликають суспільний інтерес. Якщо, наприклад, рішення приймає колегія суддів, до складу якої я не входжу, то мені як судді-спікеру потрібен час, аби ознайомитися з тим рішенням. І тільки після цього суддя-спікер може роз’яснити журналістам та суспільству його суть. Якщо рішення виписано якісно, чітко та зрозуміло, це дає змогу оперативно, вчасно й, що найголовніше, правильно донести інформацію до суспільства через ЗМІ. Зауважу, що судді-спікери не дають власної оцінки прийнятим рішенням, а лише роз’яснюють мотиви, якими керувався суд.