Закон і Бізнес


Світлини із зали засідань

ЄСПЛ дозволив ЗМІ друкувати фото обвинувачених заради суспільного інтересу


№21 (1423) 01.06—07.06.2019
Олександр ДРОЗДОВ, президент Спілки адвокатів України; Олена ДРОЗДОВА, директор АБ «Дроздова та партнери»
1928

Навіть якщо інформацію про розслідуваний злочин журналісти отримують з офіційних джерел, її поширення в засобах масової інформації зачіпає права людини, гарантовані конвенцією. Отже, існують певні критерії правомірного обмеження останніх.


Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Мітянін та Леонов проти Росії».

Олександр Мітянін був засуджений за збройне пограбування у складі групи. Через рік правоохоронці відкрили кримінальне провадження щодо групи осіб у зв’язку зі створенням і функціонуванням злочинної організації. У газеті було надруковано статтю, в якій згадувався й засуджений у той час О.Мітянін. Матеріал супроводжувався світлиною, на якій той був у компанії разом з іншими підозрюваними.

Чоловік ініціював провадження про наклеп проти газети, але позов був відхилений. Згодом його визнали винним у новій справі та засудили до довічного ув’язнення.

О.Мітянін поскаржився до ЄСПЛ. Він, зокрема, стверджував, що стаття в газеті й фото завдали шкоди його правам відповідно до §2 ст.6 (презумпція невинуватості) та ст.8 («Право на повагу до приватного і сімейного життя») Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ констатував, що поширення інформації, в якій заявникові приписувалися злочинні дії (членство в банді), зачіпало право на повагу до приватного життя.

Національні органи основували свою позицію на тому, що оприлюднення фотографії могло б допомогти в зборі додаткової інформації та спонукати очевидців дати свідчення. З огляду на характер і масштаби передбачуваної злочинної діяльності, у Суду не було підстав сумніватися в переконливості такої позиції.

Також у Страсбурзі врахували, що на дату публікації статті О.Мітянін був засуджений та відбував покарання за інший злочин. У новому провадженні йому не було пред’явлено обвинувачення в тому, що він є членом організованого злочинного угруповання. Однак стаття порушувала питання, що становить суспільний інтерес. Виходячи із цього, ЄСПЛ не кваліфікував розкриття особи О.Мітяніна як «суд у засобах масової інформації».

Що стосується змісту й форми подання інформації, то використовувана в ній мова не була ні образливою, ні провокаційною. Крім того, заявник не був ключовою персоною статті.

Формулюванню «член банди» щодо заявника передувала інформація про те, що недавно були заарештовані «обвинувачені» в скоєнні кримінального злочину. Стаття також містила фразу, в якій говорилося, що особи були «обвинувачені» в керуванні злочинним угрупованням. Також згадувалося, що заарештовані були підозрюваними.

Отже, сприймаючи статтю в цілому, можна було зробити висновок, що заявника в той час лише підозрювали в скоєнні злочину, пов’язаного з членством у банді та з її ймовірною незаконною діяльністю.

Також ЄСПЛ погодився з національними судами в тій частині, що матеріал журналіста ґрунтувався на інформації від офіційного джерела (регіонального відділу федеральної служби безпеки).

З огляду на це Суд констатував, що держава-відповідач виконала свій обов’язок відповідно до ст.8 стосовно публікації фотокартки або статті. Заявник не надав інших доказів для встановлення балансу між його правами та правами газети або доказів неналежного застосування судами ст.8 та ст.10 («Свобода вираження поглядів») конвенції. Таким чином, ЄСПЛ установив, що право на повагу до приватного життя заявника не було порушено.

Утім, виявлено порушення прав обох чоловіків відповідно до §1 ст.5 конвенції у зв’язку з періодами тримання під вартою, які не санкціоновані судом. Крім того, уряд визнав порушення §3 ст.5 конвенції, самостійно виявивши недоліки в провадженні.

ЄСПЛ також задовольнив скаргу О.Мітяніна відповідно до §4 ст.5 через відмову судів розглянути апеляцію на відхилення його запиту про звільнення з-під варти. Наприкінці у Страсбурзі постановили, що рішення суду від 2012 року відхилити позови про незаконне затримання спричинило порушення прав на компенсацію відповідно до §5 ст.5 конвенції.

Тож загалом кожному заявникові мають виплатити по €12700 як відшкодування за моральні страждання та €1000 — як покриття судових витрат.