Секретні матеріали

Законниця дістала сувору догану за те, що тримала в таємниці повні тексти рішень

Троє осіб, які були сторонами в трьох різних процесах, стикнулися з проблемою — отримати копію рішення виявилося нереально важко. Декому доводилось її вибивати кілька місяців, а декому — кілька років.

Неотримані копії

Одного разу банк звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом, але суддя Тетяна Кудрявцева відмовила в його задоволенні в повному обсязі. Під час судового засідання було проголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення, повний текст отримати не вдалося.

Після 10 днів чекання на копію представник банківської установи подав апеляцію, додавши до матеріалів справи лише вступну та резолютивну частини й пообіцявши надіслати решту після того, як отримає копію. Але ні сам юрисконсульт, ні апеляційний суд копії рішення так і не отримали.

Повний текст удалося побачити лише в Єдиному державному реєстрі судових рішень, і тільки у 2017 році. Відповідно, апеляційний суд розглянув апеляцію на рішення, яке суддя прийняла у 2013-му, лише через
4 роки. І також її відхилив. Причиною стало те, що сторона не усунула недоліків у своїй заяві та не доплатила судовий збір.

Т.Кудрявцева пояснила дисциплінарній палаті, що не надіслала копії рішення сторонам процесу тому, що вони були присутні на засіданні, а надсилання передбачене тільки відсутнім. Більше того, банк не звертався до суду з таким клопотанням.

Однак не тыльки банк та його захисник стикнулись із проблемою відсутності судового рішення. У 2014 році Т.Кудрявцева розглядала справу за позовом особи проти комунального підприємства. Позивачеві суддя відмовила, однак рішення він не бачив із дня його прийняття (12 листопада 2014 року) до 30 січня 2017-го. Тільки тоді рішення внесли до ЄДРСР.

Так само сталось і з позовом прокурора проти особи та реєстраційної служби. На засіданні законниця знову оголосила вступну та резолютивну частини рішення, а його самого ніхто в прокуратурі не бачив. Однак там не здавались і зверталися до суду із запитами, тому їм удалося вибити повний текст… через 6 місяців. Це на кілька місяців уповільнило апеляційний розгляд, під час якого вердикт частково скасували.

Через небажання судді афішувати прийняті рішення, палата попросила голову суду дати пояснення. З’ясувалося, що очільник установи побачив рішення лише тоді, коли їх підготували для внесення до реєстру у 2017 році. Коли вони були написані — ніде не вказано.

Таке запізнення керівник пояснив тим, що Т.Кудрявцева з 2016 року перебуває у відпустці по догляду за дітьми. Однак ні у відповідях голови суду, ні у відповідях судді не було сказано, коли саме вона виготовила ті акти.

Навантаження, діти й догана

Така скрутна ситуація з наданням доступу до суддівських рішень не сподобалася ДП. Адже апеляційна скарга повинна містити доводи, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість вердикту. А сторона не зможе цього вказати, якщо не має перед очима повного тексту рішення суду першої інстанції.

За таке порушення Т.Кудрявцевій винесли сувору догану з позбавленням доплат.

Під час оскарження дисциплінарного стягнення у Вищій раді правосуддя захист законниці будувався на тому, що вона мала велике навантаження. Зокрема, у 2015 році розглядала по 15 справ щодня. У 2016-му — була вагітна двійнею, але продовжувала працювати з повним навантаженням, за що потім поплатилася — потрапила до лікарні. Після народження діток пішла у відпустку по догляду за ними. Отже, простежити за своєчасним унесенням до реєстру рішень кількарічної давності можливості не було.

«Такі дії судді мають систематичний характер, і про це свідчить той факт, що було 3 різні скарги від учасників трьох різних справ. Це свідомі порушення, адже прокуратура області надіслала 6 запитів судді з метою отримати повний текст рішення. Т.Кудрявцева знала, що сторона вживає заходів, щоб це рішення отримати, однак не надсилала», — заявив представник прокуратури.

На його думку, даючи пояснення, служителька Феміди спотворила певні факти. Наприклад, вона запевняла, що надсилала копії рішень до прокуратури двічі, однак їх не було, і в дисциплінарній справі відсутні докази про повідомлення.

Якщо у випадку з прокуратурою апеляційну скаргу не могли розглянути протягом кількох місяців, то в інших двох випадках справ не слухали протягом 2—3 років з тієї самої причини.

Члени ВРП не мали запитань ні до судді, ні до представника обвинувачення. Після коротенької наради вони вирішили залишити без змін рішення ДП.

Висновок може бути тільки один: краще розглядати менше справ, ніж не встигати складати повні тексти прийнятих рішень. Тоді хвости не наздоженуть через кілька років і не помстяться.