Закон і Бізнес


«Щедрий» кодекс

Адвокати з’ясували, як припинити земельні схеми та пільгові черги


Олег Ільницький: якщо посадовець перевіряє лише достатність поданих документів, то ми не можемо говорити про наявність у нього дискреції для прийняття рішення.

№20 (1422) 25.05—31.05.2019
Марина ЛІБЕРМАН
3387

У Касаційному адміністративному суді обговорили проблематику отримання земельних ділянок громадянами. Зокрема, було з’ясовано, що місцеві ради не порушують закону, надаючи дозволи на розроблення проектної документації кільком особам.


Ідеальний світ

Доки Україна поринає в черговий вир політичних баталій та спекулятивних заяв, ще залишаються ті, хто насправді працює. Тож у Касаційному адміністративному суді правники, судді та представники громадськості зібралися за круглим столом, щоб віднайти справедливе рішення, незважаючи на суперечливе законодавство.

Можна скільки завгодно сперечатися, чи потрібна була нам нова судова реформа, але зрозуміло, що результати від того є. Хоча б через те, що практика беззаперечної правоти трійок залишається в минулому, відкриваючи двері до конструктивного діалогу. А головне — створюючи підґрунтя для сталої судової практики.

Зрозуміло, що в ідеальних державах існують ідеальні закони, а ще посадовці та громадяни розуміють один одного та ніколи не роблять помилок. Проте, доки ідеальний всесвіт не настав, а ми не дочекалися другого пришестя, доведеться вирішувати правові колізії колективним розумом.

Кому спір вирішувати

Прийняття свідомих рішень і досі дається складно, особливо коли потрібно мотивувати та обґрунтовувати. І якщо подивитися на державний апарат у цілому, то стає очевидно, що проблема навіть не в законах, а, певно, у тому, що й досі страшно жити по совісті.

Тож проблема підсудності земельних спорів насправді є більшою, ніж суто правове питання. Як стверджують адвокати, поширеною є практика, коли юрисдикційний спір між адміністративним і цивільним судом згодом вирішує кримінальний. Проте так не повинно бути.

Судді виправдовуються, що з розгляду цього питання неможливо створити єдину практику, оскільки концептуально всі спори різні. Утім, деякі напрацювання все ж існують. Звертаючись до адміністративного суду, особа повинна перевірити свій позов на дотримання кількох критеріїв.

По-перше, чи є в ньому спір про право? І якщо відповідь позитивна, то, швидше за все, справу повинен розглядати суд цивільної юрисдикції. Наступним критерієм є наявність порушень з боку державних органів. Адміністративний суд має правомочності досліджувати процесуальні аспекти та порушення процедур, які передбачені в чинному законодавстві.

Проте виявляється, що успіх під час реалізації власного права на землю здебільшого залежить від кожного з нас особисто. А обґрунтування судових рішень не можна виривати з контексту.

Зокрема, як стверджує доцент Львівського національного університету ім. І.Франка Олег Ільницький, джерело проблемних запитань та відповідей на них слід шукати в правовій природі відносин управління землею органами державної влади й місцевого самоврядування. Коли повноваження посадовця викладені за допомогою формули «задовольнити — відмовити», будь-які дискусії про дискреційні повноваження стають безпредметними. Наразі законодавство не передбачає альтернативи рішенню при зверненні особи в разі виконання нею вимог закону.

Тож успіх від реалізації власного права на землю залежить від кожного з нас. А обґрунтування судових рішень не можна виривати з контексту.

Черга й поза чергою

На думку науковців, головна проблема українського законодавства полягає в ідеологічному наповненні. Оскільки неможливо жити в умовах ринкової економіки з радянськими концепціями. І ринок землі, а точніше його відсутність, наочно це показує.

І доки Конституція та Земельний кодекс наділяють кожного громадянина можливістю отримати землю будь-де та цілком безкоштовно, створюються передумови для корупції. Тому під час круглого столу було порушено проблему: чи має право державний орган давати дозвіл на одну й ту саму ділянку кільком особам? Формально логіка та бажання урвати свій шмат щастя кажуть, що ні.

Одначе право необмежених можливостей щодо того іншої думки. Зокрема, за чинним законодавством, доки на землю не виготовлено проектної документації та не встановлено межових знаків, вона ще не є ділянкою. Крім цього, у законодавстві відсутня така причина відмови в наданні дозволу на виготовлення проектної документації, як надання такого дозволу будь-якій іншій особі.

Зважаючи на це, постає питання щодо резервування землі за собою на певний час. Оскільки і пошук, і подання необхідної документації на розгляд виконавчого органу влади, а тим паче виготовлення проектної документації коштують грошей та нервів. Науковці ставлять проблему часових меж такого резервування. Зокрема, якщо це відбуватиметься впродовж року чи двох, особа запросто може не встигнути. Особливо добропорядна, котра справді не має коштів на поповнення рахунків менш порядних, але більш зухвалих осіб.

Корінь зла

Проблеми починаються тоді, коли на одну ділянку претендують дві та більше особи. Оскільки ресурсу на всіх не вистачає. Через це експерти прогнозують подальше зростання вартості землі. І продовження зростання корупціогенності через закритість державних структур. Істотно змінити ситуацію на краще мав би закон про адміністративні процедури (про який нещодавно інформував «ЗіБ»). Утім, і він не є достатньо дієвим з огляду на неможливість його застосування для колективних органів влади.

Тож наразі правники наголошують на необхідності внесення змін до законодавства. По-перше, варто відкрити ринок землі. Оскільки все, що вже має ціну, не потребує зайвих витрат на погодження. По-друге, необхідно провести аудит землі та погодити дані в Державному земельному кадастрі. Незважаючи на те що ці процедури відбуваються не перших рік, існують білі плями. Тож і корупція. Проте найбільш болючим видається питання припинення можливості безумовного та безоплатного отримання громадянами землі.

Адвокати стверджують, що в разі знищення соціалістичних гарантій, зникнуть і категорії пільговиків. Разом з чергами, позачерговістю та іншими менш приємними речами. Та це в ідеальній державі, до якої ми тільки крокуємо. Одначе правові колізії варто вирішувати тепер.

Переважне право

Тож чи має право громада встановити певні категорії пільговиків або обмеження за власним бажанням? Звісно, має. Крім цього, існують реальні пільговики та декларативні. І якщо буде таке бажання місцевої громади, то обмеження можуть бути встановлені. А ще завжди є можливість бити карту заявника такими аргументами, як «генплан» і «призначення землі».

Проте деякі адвокати не погоджуються з можливістю державного органу встановлювати обмеження. Натомість наукові консультанти говорять про спритність рук і ст.224 Кримінального кодексу.