Закон і Бізнес


Олексій Фазекош

Війна за адвокатуру продовжується...


Олексій Фазекош, голова Ради адвокатів Закарпатської області

3508

Дуже часто під час якихось робочих моментів мені доводиться зіштовхуватись з тим, що насправді за розумними на перший погляд речами стоїть пустота, тобто ці речі не мають жодної перспективи. Особливо яскраво це ілюструється в медійній сфері, яка зараз як ніколи раніше страждає від появи різного роду фейків.


Чому і як відбувається викривлення реальності в інформаційному просторі, про це можна розмірковувати довго, але важливо розуміти, що сила і монолітність досягається лише тоді, коли у спільноти – в тому числі, на цьому я акцентує свою увагу особливо, і адвокатські спільноти – існує єдине глибинне бачення матриці своєї професії чи свого існування.

До речі, цікавим прикладом уведення єдиної матриці поведінки є християнство. Воно в певний час під час формування своєї доктрини відібрало лише чотири Євангелія, причому три з них мають єдине джерело, невідоме сьогодні. Всі інші Євангелія було знищено, частину їх випадково було знайдено аж у ХХ столітті. Тобто з декількох альтернатив християнства перемагає те, яке запропонував апостол Павло. Таким чином християнство формує і той чи інший конкретний набір текстів. І саме ця ментальна матриця лежить в основі мислення багатьох людей вже два тисячоліття.

Я до того, що приблизно те ж саме зараз відбувається і в адвокатурі – ми всі нарешті почали створювати єдину матрицю своєї професії, розуміти, що саме потрібно для того – аби нам більше ніколи не довелось воювати за свою незалежність, як це сталося нещодавно під час боротьби із законопроектом 9055. І червоні лінії тут вже зрозумілі мені здається геть усім: це справедливий доступ до професії, виховання з правників філігранних фахівців, якими і мають бути адвокати, сильні органи адвокатського самоуправління і абсолютний, в тому числі і під час судових процесів, захист прав та гарантій адвокатської діяльності.

До речі, про філігранність я згадав не просто так.

Сьогодні до мене завітав мій товариш, член КДКА Закарпатської області Кампов В'ячеслав Федорович, якого я і самого вважаю філігранним юристом, і який робить такими усіх молодих адвокатів нашого краю.

Так от у розмові з В’ячеславом Федоровичем мені стало остаточно ясно, що саме принциповість, постійна самоосвіта, розвиток своїх професійних навичок – і є тим базовим набором, що створюють міцний фундамент якісної роботи адвоката та філігранно відшліфовують усі його юридично значущі рішення і висновки. Але не пройшло і півгодини після нашої зустрічі, як я з подивом дізнаюсь, що чергові невігласи з Верховної Ради планують знову щось там підправити у адвокатурі, як теє їм здається правильним. Мова йде про черговий шедевр законопроектної роботи у вигляді проекту №10220 авторства Юрія Бублика. Мені наразі невідомо, хто і навіщо попросив пана Бублика чіпати сферу, у якій він, вочевидь, не дуже добре обізнаний, але нашвидкуруч цей проект маємо проаналізувати.

Насамперед, Юрій Бублик пропонує змінити порядок доступу до адвокатської діяльності. Для цього начебто потрібно запровадити кваліфікаційний іспит у формі письмового анонімного тестування та фіксувати його перебіг за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. Тут якщо чесно, вже трохи дивно: як так і анонімно, і під відео та аудіо фіксацію одночасно? Але якщо все записується, до де ж тут анонімність? Крім того, кваліфікаційний іспит має проводити виключно Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, начебто ВКДКА і без того роботи мало. Але з цього приводу особливо розмірковувати немає сенсу, бо це банальне конструювання велосипеду, причому такого, який ніколи не поїде.

Але друга новація від Ю.Бублика вже насторожує значно більше. Депутат пропонує звільнити від проходження стажування не тільки помічників адвокатів зі стажем роботи в два роки (як це передбачено чинною редакцією Закону), а й осіб, які на день звернення із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту мають п'ятирічний стаж роботи в галузі права. Ну а це автоматично геть усі люстровані прокурори, судді, які не пройшли кваліфоцінювання, різні корпоративні юристі, які ані в суді, ані в СІЗО жодного разу не були тощо. За своїми наслідками, це навіть ще більше знущання над професією адвоката, ніж пропонував славнозвісний проект №9055.

І тут я маю мабуть дещо розповісти пану Бублику, бо він чогось вважає, що стажування адвоката – то якась зайва забаганка, яку видумали в НААУ, або хтозна, що він там собі думає. Але справа в тому, що досліджуючи сутність інституту стажування як умови набуття особою статусу адвоката необхідно завжди врахувати твердження науковця О.В. Поспєлова, який вказує на те, що «стажування в адвокатурі завжди мало на меті не лише навчання майбутніх адвокатів основам професійної майстерності, але й передачу їм етичних традицій професії, у відсутності яких професійна деградація особистості адвоката неминуча». Я повністю розділяю таку точку зору автора, оскільки система вищої освіти в галузі права за загальним правилом не передбачає надання особам знань, що пов’язані із адвокатською етикою, а тому таке завдання має бути покладене саме на інститут стажування.

І недарма ж у Положенні про організацію та порядок проходження стажування НАЙПЕРШИМ завданням стажування вказане не отримання професійних навичок, але вивчення деонтологічних основ адвокатської діяльності:

«Основними завданнями стажування є:

1.5.1. вивчення деонтологічних основ адвокатської діяльності, принципів та методів організації роботи адвокатських об’єднань, адвокатських бюро, особливостей діяльності адвоката, який здійснює її індивідуально;

1.5.2. набуття нових та вдосконалення наявних професійних навичок та умінь, практичне застосування професійних знань, отриманих у результаті теоретичної підготовки особи, необхідних для заняття адвокатською діяльністю самостійно;

1.5.3. розвиток професійних, особистих, морально-етичних, якостей, необхідних для захисту інтересів окремих клієнтів та інтересів суспільства в цілому;

1.5.4.поглиблення професійної спеціалізації, накопичення практичного досвіду для якісного надання правової допомоги».

При цьому у даному випадку депутату Бублику слід звернути увагу на те, що такий інститут набуття теоретичної бази, практичних знань і навичок та осягнення основ адвокатської етики не є здобутком чи витвором уяви НААУ, але має глибокі історичні коріння як на території нашої держави, так і за кордоном.

Зокрема, в ст. 354 Заснувань судових установлень від 1864 року, крім вимоги про наявність освіти для претендента на здобуття статусу присяжного повіреного, ставилася і вимога про проходження ним судової практики протягом п’яти років під керівництвом присяжного повіреного як його помічника (в якості альтернативи до такої практики розглядалася служба не менше п’яти років по судовому відомству на таких посадах, при здійсненні яких можна було набути практичні навички у здійсненні судових справ, або також не менше п’яти років перебування такої особи в якості кандидата на посади по судовому відомству).

Відомим був інститут стажування й адвокатурі Франції в період її інституційного становлення. В XIX ст. однією з умов вступу до французької адвокатури було проходження стажування протягом трьох років, лише після цього стажист міг бути внесений до адвокатського списку. Активно використовує інститут стажування в якості необхідної умови здобуття статусу адвоката і сучасний законодавець зарубіжних країн. Так, велике значення практичному навчанню осіб, які виявили бажання стати адвокатами, приділяє французький законодавець. Так, ст. 12 і 12-1 Закону «Відносно реформи деяких судових і юридичних професій» від 21 грудня 1971 року № 71-1130 передбачено процедуру отримання такими особами статусу адвоката, за якою спочатку вона складає вступний іспит до регіональних центрів професійного навчання (centres régionaux de formation professionnelle), де проходить теоретичне і практичне навчання протягом не менше вісімнадцяти місяців. Таке навчання складається із трьох етапів, протягом заключного третього етапу кандидат проходить шестимісячне стажування у адвоката. Після закінчення навчання така особа отримує сертифікат про відповідність адвокатській професії, але цей сертифікат ще не дає права на самостійне зайняття такою професією. Для цього потрібно ще пройти стажування зі спеціальності, строк якого повинен бути не менше двох років, і лише після відповідної атестації (перевірка професійних навичок за фахом) Національною радою адвокатів видається сертифікат, а особа включається до реєстру адвокатів. Все це вказує на те, що кандидат на отримання статусу французького адвоката фактично повинен пройти подвійне стажування, оскільки крім стажування, яке потрібно пройти під час навчання у регіональному центрі професійного навчання, такий кандидат повинен пройти ще й стажування по спеціальності, яке в юридичній літературі отримало ще назву «додаткове стажування».

Не менш важливого значення інституту стажування претендентів на здобуття статусу адвоката приділяє й німецький законодавець, який у Федеральному законі «Про адвокатуру» вказує на 9 місячний строк стажування у адвоката.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 10 чинного Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону. Цей строк більш деталізується в уже згадуваному Положенні про організацію та порядок проходження стажування, в якому зазначається, що стажування здійснюється протягом шести місяців і обчислюється шляхом сумарного обліку робочого часу стажиста на виконання програми та плану стажування, який має становити не менше 550 годин (п. 1.6. Положення). Також зазначається, що даний термін обчислюється з дати надання стажистом направлення ради адвокатів регіону адвокату – керівнику стажування.

Так ось, слід констатувати те, що у порівнянні з рядом інших зарубіжних країн, − це доволі малий строк, протягом якого особа, яка виявила бажання набути статус адвоката, повинна пройти стажування. Так, законодавець Республіки Словенія вказує на необхідність проходження річного стажування (ст. 25 Закону «Про адвокатуру»). Дещо вищі вимоги щодо строку стажування такої особи передбачає італійський законодавець (ч. 5 ст. 41 Закону «Нові правила для організації юридичної професії»), який виходять із 18-місячного строку. Подібної позиції дотримується і законодавець кантону Женеви (Швейцарська конфедерація), але такий строк стажування він встановлює лише щодо особи, яка вже склала відповідний кваліфікаційний іспит, а для особи, яка ще не склала такий іспит, передбачається вже строк стажування не менше 24 місяці (ст. 31 Закону «Про адвокатуру»). У Голландії строк стажування взагалі складає 3 роки (ст. 9 «b» Закону «Про адвокатуру»), а одним із найбільш вимогливіших у даній сфері є австрійський законодавець, який виходить із необхідності п’ятирічного (!) строку стажування особи, яка виявила бажання стати адвокатом (параграф 2 Розділу 1 «Вимоги до здійснення адвокатської професії» Закону «Про адвокатуру»). І лише в Україні окремі депутати додумуються до того, щоб не було ніякого стажування взагалі.

Я певний, що проект №10220 мало цікавий юридичній спільноті і доля його вже приречена на забуття. Тож до єдиної матриці адвокатської професії ця новація не потрапить ніколи, але стояти на сторожі ось таких фейків треба завжди, щоб ми отримували з адвокатів філігранних правників, а не дірки від бублику…

Також це зайвий приклад того, що українська адвокатура і надалі повинна себе захищати, оскільки є одним з останніх бастіонів демократії в державі (так само як і незалежна преса). Саме тому на часі і дуже актуальною є ідея, яку я підтримую і маю намір реалізувати, - це створення Ордену захисників адвокатури (такого собі мобільного і бойового загону адвокатури), який буде стояти на сторожі інтересів правової держави і принципів демократії

Війна добра і зла продовжується. Такою є діалектика світу.

Продовжується і війна за адвокатуру, бо є певним відображенням боротьби добра і зла в державі. І як тут не згадати слова зі Старого Заповіту: " І я дав тобі цей меч, щоб ти міг захистити свій народ..."