Закон і Бізнес


Не допомагайте безкарно!

Топ-5 підводних каменів, про які варто знати, укладаючи договір сурогатного материнства


Олена Бабич зауважила, що наразі зарано говорити про те, що Україна стала Меккою сурогатного материнства.

№16 (1418) 27.04—08.05.2109
Ксенія ТАЛАМАНЧУК
1600

Суд зобов’язав чоловіка, який з благих намірів допоміг жінці мати рідну дитину, сплачувати аліменти. Тож правники розповіли, як допомагати так, щоб не мати після того зайвого клопоту.


Зачекалася принца

За статистикою, кожна п’ята сімейна пара в Україні не може мати власних дітей. І це — за офіційною статистикою. Однак лікарі запевняють, що реальний стан справ є гіршим, оскільки не всі пари звертаються до державних лікарів. А даних щодо того, яка кількість пар використовувала допоміжні репродуктивні технології та, зокрема, сурогатне материнство, узагалі немає.

Як свідчать правники, котрі спеціалізуються на медичному праві, наразі сурогатне материнство є одним із найбільш розтиражованих страхів як для потенційних матерів, так і для подружніх пар. Тож чергове засідання комітету з цивільного, сімейного та спадкового права Асоціації правників України було присвячене саме проблемам юридичного врегулювання допоміжних репродуктивних технологій. 

За відомою китайською мудрістю, знати, як пройти дорогу в тисячу лі, ще не означає пройти її. Проте заради щастя бути матір’ю жінки згідні на дивовижні речі. Так, нещодавно у Верховному Суді розглядалася справа «ображеного» батька.

Як свідчив громадянин, він пройнявся мольбами своєї приятельки, уклав з нею фіктивний шлюб, і все — заради благих намірів. Відповідно до вітчизняного законодавства до програми сурогатного материнства допускаються лише подружні пари.

Однак 9 місяців було цілком достатньо для того, щоб розлучитися. Трохи згодом батько мимоволі подав позов про виключення його імені з актового запису як батька. Та це не вберегло його від сплати аліментів та жінчиної люті.

Під час розгляду справи у ВС як чоловік не намагався довести, що свій генетичний матеріал він надав виключно по дружбі, одначе все одно зазнав фіаско. Зокрема, у матеріалах справи містяться докази, що після розлучення він залишив жінці все набуте ними майно. Через шантаж чи також із благих намірів — суд цього не досліджував. Утім, правову позицію сформулював досить чітко. Незважаючи на застосування сторонами у справі репродуктивних технологій, вони є батьками дитини, тож змушені утримувати її та виховувати.

«Недарма персональні дані донорів генетичного матеріалу в усіх цивілізованих країнах є суворо конфіденційними, передусім від майбутніх батьків», — зазначила Олена Бабич, адвокат, який спеціалізується на медичному праві. Бо рано чи пізно з боку як батьків, так і потенційних донорів може виявитися спокуса з різних мотивів розкрити правду. Добре від цього, як показує практика, не буває нікому, резюмувала жінка-правник.

Тимчасова мама

Водночас найбільш поширеними є позови про виключення з актового запису сурогатної матері. Загальновідомо, що таке материнство базується на досягненні радості батьківства, що коштує грошей. Тож в обох сторін процесу протягом 9 місяців панує страх.

Несплата обіцяної фінансової винагороди спонукає сурогатну матір реєструвати дитину на себе як забезпечення виконання зобов’язань. Але так бути не повинно. Судова практика із цього питання досить стабільна. Тож, якщо у вас на руках є належний договір і документи, які підтверджують участь у програмі сурогатного материнства, турбуватися немає про що.

Обережними варто бути на самому початку шляху — на етапі вибору агенції-посередника та під час підписання договорів із репродуктивною клінікою та сурогатною мамою. Адвокати попереджають, що такі угоди не можуть складатися з однієї сторінки. Ліпше, отримавши примірник договору, проконсультуйтесь із адвокатами, які спеціалізуються на медичних справах. Інакше можуть бути сюрпризи.

Неукладений договір

Згідно зі славнозвісним наказом МОЗ «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» №787 договір між батьками та сурогатною матір’ю повинен бути посвідчений нотаріально. Проте нотаріального посвідчення не вимагають ані договори між батьками та клінікою, ані договори між агенцією та сурогатною мамою.

Практика ВС, як і раніше, залишається сталою. Якщо особа виконала умови договору, він не може вважатися неукладеним. Тож такі позови, крім утрати часу й нервових клітин, нічим не загрожують. Утім, виявляється, що не тільки сурогатні матері є недобропорядними. Якщо ви зважилися виносити комусь дитину — перевіряйте власні права та чужі обов’язки.

Захист прав споживачів

Не менш поширеними є позови батьків про повернення їм коштів через відсутність вагітності. І це відбувається, навіть незважаючи на завчасне попередження та підписання відповідної згоди. Проте трапляються й зовсім дивні речі.

Зокрема, голова комітету з цивільного, сімейного та спадкового права АПУ Ірина Мороз поділилася реальною історією, коли батьки-іноземці зверталися до юридичних фірм через те, що їм було завдано матеріальної шкоди багатоплідною вагітністю. Мовляв, вони розраховували внаслідок проходження процедури сурогатного материнства виховувати лише одну дитину. А дві болісно б’ють їм по гаманцю. Чи взявся хтось на українському юридичному ринку супроводжувати цю пару — не відомо.

Тож варто добре вивчати договір, ретельно ознайомлюватися з тонкощами допоміжних репродуктивних технологій та завчасно радитися з адвокатами. Позиція українських судів із цього питання теж досить стала. Зокрема, послуга не може вважатися такою, що надана неналежним чином, якщо така бажана вагітність не настала з першої спроби.

Справи з іноземним елементом

Другими за кількістю є справи про підтвердження батьківства. Зазвичай це справи про встановлення факту, тож слухають їх у порядку окремого провадження. Ґрунтом є потреба в легалізації дитини в країні походження батьків. Оскільки довідки, які видають українські лікарі, не визнаються належними доказами в іноземних установах.

Проте українські лікарі б’ють на сполох через намагання деяких народних депутатів на законодавчому рівні заборонити надавати будь-які послуги щодо допоміжних репродуктивних технологій для іноземців, про що раніше повідомляв «ЗіБ». Мовляв, досить Україні ганьбитися. Однак із такими настроями категорично не погоджуються ні лікарі, ні правники.

Зокрема, О.Бабич зазначила, що іноземці приїзжають в Україну по якісні медичні послуги за адекватні ціни. А забороняти послуги — це все одно, що лікувати головний біль гільйотиною, підкреслила доповідачка.

Звичайно, постійно знаходяться ті, хто намагається перевести питання медичного туризму у використання дешевої праці. Проте насправді іноземці вкладають гроші у вітчизняну економіку, стимулюють розвиток української медицини та розвивають інфраструктуру. Відмовлятися від цього так само безглуздо, як і відбудовувати Берлінську стіну.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»:

Олена БАБИЧ,
адвокат:

— Чи існує ризик того, що сурогатне материнство в Україні буде заборонено? Які це матиме наслідки?

— Такий ризик існує насамперед через те, що у Верховній Раді зареєстровано 5 законопроектів, в одному з яких запропоновано обмежити застосування допоміжних репродуктивних технологій для іноземців. У разі внесення відповідних змін до ст.48 закону «Про основи охорони здоров’я» буде обмежено не лише можливість для участі іноземців у програмах сурогатного материнства, а й інші види лікування безпліддя. Якщо відповідний проект закону приймуть, буде зупинено процес розвитку галузі.

Однак, окрім цього проекту закону, існують інші, автори котрих намагалися підійти до врегулювання проблем комплексно.

Утім, навіть незважаючи на те, що чинне законодавство містить багато вад, працювати, дотримуючись закону, цілком можливо. Проте рано чи пізно ми повинні все ж прийняти профільний закон та врегулювати проблеми не на рівні підзаконних актів.